КАРПАТСЬКИХ ГІР ТОРКНУЛАСЯ ДУША ДИТИНИ


   Для того, щоб школярі добре знали географію, любили рідний край, поважали та вивчали його традиції, опановувати цю дивовижну науку треба не тільки в класі, а й у живому спілкуванні з природою. 
  По-справжньому зрозуміти закони природи, відчути красу рідного краю можна тільки тоді, коли на об’єкти вивчення (річку,  водоспад, скелю ) подивитися очима дослідника. Тільки на екскурсії діти можуть переконатися у величі водоспаду, по-новому зрозуміти  почуту легенду, зануритися в атмосферу життя першого гуцульського депутата австрійського рейхстагу від Вижницького округу, а ще на практиці зрозуміти вислів: «бути під дощем і залишитися сухим», відчути себе потрібним, подолати свої страхи, випробувати власну силу волі, вміння виживати у складних умовах,отримати справжню насолоду від спілкування з однолітками.
   Ось уже який рік поспіль вчитель географії Іспаського ЗЗСО  Наталія Григорівна Голинська з командою вчителів-однодумців водить учнів нашого закладу у гірські походи. Цього літа теж було заплановано два  одноденні походи. Перший за маршрутом:  Розтоки (Смугарські(Буковинські) водоспади) – Путила – Сергії – Селятин з учнями 8-В, 9-А, 9-Б, 9-В класів, супроводжуючі вчителі- Гурина Г. П. та Томащук У. І.  Другий похід – перевал Німчич- урочище «Лужки» – повітряний екстрим Zip Line з учнями 6-А, 6-Б та 6-В класів, супроводжуючі вчителі: Ватрич Н. Ю., Іванчук О. І., Лучик Л. В.ґ. Труфин Н. П.
Отож, про все по порядку. В рюкзаки складено все необхідне. За вікном автобуса око милують рідні краєвиди, настрій чудовий. О, вже перша зупинка. Вигляд води, яка спадає з висоти, завжди зачаровує усіх без винятку. Водоспади – одне з найпрекрасніших творінь природи. Милуватися  пейзажами водоспадів, зокрема Смугарських, можна годинами.
А ось і першенький – водоспад Ковбер, найширший із семи. Кажуть, що він названий на честь заможного пана, який колись спорудив млина ось тут посеред Карпат.
Насолоджуємось прохолодою, співом пташок і крокуємо  до наступного красеня – вертикального водоспаду Сич. Він виріс аж на 10 метрів у висоту, а свою назву отримав від особливого звучання-сичання. Подейкують, що кожному гостю він нашіптує свою легенду.
Завітавши до Нижнього Гука, бачимо, як дорога втікає через міст на хребет, але ми йдемо собі стежкою далі.
Приблизно через 100 м приходимо до Воріт, які виростають кам’яною стіною. Водоспад Ворота направду нагадує браму і, щоб потрапити далі, необхідно скористатись спеціальними дерев’яними сходами.   Приходимо до Середнього Гука, який має аж три каскади спаду води. За народним переказом, вода у цьому водоспаді є цілющою, а його обриси декому нагадують дівчину у білому вбранні.
Фінальні 500 м і нарешті ми опиняємось біля найгарнішого водоспаду Буковини. Ось він, Великий Гук, простягся аж на 19 м угору! Зачаровані красою, фотографуємось і рушаємо назад.

  Обмінюючись враженнями, з вікна автобуса бачимо скелю, що виходить похизуватися своїм камінням під самісіньку трасу на Путилу. Та це ж  «Кам’яна Багачка»! Гарна і відома скеля поблизу села Усть-Путила, неподалік місця, де маленька річка Путилка вливається в оспіваний Черемош. Висота цього природного дива – 30 м. Скеля вражає своїм виглядом закам’янілої людської постаті. Важко повірити у її природне походження, наша уява швидше свідчить про витвір талановитого майстра або – чиєсь магічне перевтілення.

  Нас радо вітає історико-архітектурний музей-садиба Лук’яна Кобилиці, розташований на хуторі Красний біля с. Сергії. Оглядаючи експонати, отримуємо уяєвлення про середовище, з якого вийшов перший гуцульський депутат австрійського рейхстагу від Вижницької округи, безстрашний ватажок селян Лук’ян Кобилиця ( уроки історії рідного краю знаємо і пам’ятаємо).

А ось і величний Селятин. Він лежить над річкою Сучавою, є одним з найстаріших поселень Буковинської Гуцульщини. У вольєрному господарстві Путильського лісгоспу  знайомимося з його мешканцем красенем-велетом ведмедем та іншими звірятами.

І на завершення знайомимося з еко-поселенням, хутором Тихий. Старшокласники поїздкою задоволені, навперебій дякують своїм вчителям. А як похід шестикласників? Пройдемося разом з ними їхнім походом.

А поки що невеличке міркування від наших педагогів. Вчителі переконані, що окрім керування собою, у походах розвивається ще й командна робота та емпатія. Усі розуміють, що вони в одному човні. Якщо хтось відстає і йому важко, то його зачекають. Діти сьогодні часто живуть у тепличних умовах, але їм потрібні стреси, вихід із зони комфорту, а найголовніше – природні умови. У поході немає куди заховатися, немає іншого виходу, крім як взяти себе в руки і йти. Учні вчаться долати   емоційний момент: впав – і це не трагедія, забруднив штани – і це не біда, замочив кросівок – біля багаття висохне. Кожен учасник походу хоче отримати горде відчуття: «було важко, але я дійшов».

Автобусом мандруємо до Виженки. Виходимо, дорога круто береться вгору, десь з годину швидкого темпу і ми на перевалі Німчич. Краєвид Бомбезний!!! Ще трішечки і можна дострибнути до хмаринок, відірвати шматочок і залишити собі на згадку. Невеличкий дощ зовсім не псує вражень від походу, а ще раз демонструє привітність місцевих мешканців, що дають нам прихисток на своєму обійсті. Спуск стає трішки важчим,  шестикласників це не лякає.  Над урочищем «Лужки»  піднімається туман,  тепле літнє сонце швидко проганяє залишки вологи. Багаття весело тріскотить, підсмажені сосиски пахнуть якимось вишуканим делікатесним запахом. Бутерброд ділиться навпіл, ніхто не залишився без обіду. Поспішаємо, нас чекає  дивовижний за відчуттями атракціон. Zip Line (Zip Line) – екстремальний відпочинок біля «Купальської ночі».  Повітряний екстрим   дозволяє здійснити політ над землею без супроводу інструктора.
  Час спливає дуже швидко, пора повертатися додому, у дорозі нам було комфортно і затишно. Немало зусиль до безпечності наших поїздок доклав  водій Григорій Іванович Штеф’юк. Його уважність , обережність, витримка, швидкість реакції, а ще безмежний запас  легенд, гуморесок, повчальних історій заслуговують похвали.

А нам, вчителям, було дуже приємно читати захоплені відгуки учнів та їхніх батьків у вайбер-групах.

Два походи дали дітям багато позитивних емоцій, зустрічей з різними людьми, відчуття своєї важливості. Щиро віримо, що наші учні стануть сильнішими, витривалішими, набудуть гарних життєвих навичок.

     Команда вчителів-ентузіастів Іспаського ЗЗСО ім. М. Марфієвича.