Архів категорії: Інструкції з техніки безпеки

Інструкція №1

з охорони праці під час проведення

навчальних занять в шкільних майстернях

Під час занять у шкільних майстернях усі учні зобов’язані:

1. Своєчасно з’являтися на заняття, мати при собі спецодяг і після
дзвінка займати своє робоче місце. Перехід на інше робоче місце без
дозволу вчителя забороняється.

  1. При вході вчителя у майстерню необхідно встати і привітатися з
    ним. Після цього з дозволу вчителя сісти на свої робочі місця.
  2. Бути дисциплінованими, точно виконувати всі вказівки і завдання
    вчителя.
  3. Кожен учень повинен мати робочий зошит і записувати в нього те,
    що розповідає вчитель.
  4. Використовувати весь навчальний час для виконання завдань і не
    займатися сторонніми справами та розмовами, не заважати працювати
    іншим учням, не ходити по майстерні без потреби.
  5. Уважно вислухати вказівки вчителя і після одержання завдання на
    урок перевірити справність інструментів особистого користування.
  6. Інструменти загального користування брати для роботи лише з
    дозволу вчителя і після користування одразу ж повертати.
  7. Бережно ставитись до інструментів, матеріалів, раціонально вико­
    ристовувати електроенергію.
  8. Працювати сумлінно, своєчасно і якісно виконувати доручену
    роботу.

10. Працювати лише добре налагодженим, правильно загостреним
та справним інструментом.

11. На робочому місці інструменти і матеріали мають бути розміщені
згідно з вимогами НОП. На верстаку не повинно бути зайвих речей.

12. Не можна використовувати інструмент не за призначенням.

13. Правильно і міцно закріплювати в лещатах або верстаті оброблювальну заготовку і різальний інструмент.

  1. 14.  Якщо необхідно звернутись до вчителя, то слід підняти руку. Якщо вчитель звертається до учнів, то всі учні повинні припинити роботу і уважно вислухати його.
    1. Забороняється виносити з майстерні інструменти, матеріали,
      наочні посібники без дозволу вчителя.
      1. Не крутити без потреби ручки й важелі верстатів та лещат.

17. Обов’язково користуватися захисними пристроями: окулярами,
щітками, решітками і т. д.

  1. Не вмикати механічні верстати і обладнання і не користуватись
    ними без дозволу вчителя.

19. Не запускати верстат, навіть на короткий час, без відповідних     ­
загороджувальних пристроїв.

20.  Тримати своє робоче місце в чистоті і порядку, своєчасно
прибирати виробничі відходи. Працювати спокійно, не поспішаючи,
суворо дотримуватись правил техніки безпеки, протипожежної безпеки,
виробничої санітарії. Під час перерв виходити з майстерні, щоб провіт­
рити приміщення.

  1. Під час інструктажу і виконання завдань бути уважним і зосеред­
    женим.
  2. Не змітати руками і не здувати ротом стружку та опилки з верста­
    тів, а користуватись спеціальною щіткою.
  3. У випадку одержання травми та виявленні несправностей у роботі
    механізмів негайно повідомити про це вчителя.

24. Закінчивши роботу і перевіривши її на точність, учень повинен прибрати
своє робоче місце і здати виріб та інструменти черговим по майстерні.

  1. Обов’язки чергових по майстерні учні повинні виконувати сум­
    лінно і добросовісно.
    1. Виходити з майстерні можна тільки після дзвінка та дозволу вчителя.

Інструкція №2

з пожежної безпеки в навчальних майстернях школи

І. Деревообробні навчальні майстерні належать до пожежо-небезпечних виробництв. Щоб запобігти виникненню пожежі, в майс­терні дотримуються таких заходів пожежної безпеки:

  • Електрообладнання та технологічне обладнання в приміщеннях для
    деревообробки повинно відповідати конструкторській документації.
  • Технологічне обладнання, приладу опалення, електрообладнання
    необхідно очищати від пилу, тирси, стружки та інших забруднень не рід­
    ше одного разу за зміну.
  • Самозаймання виникає тоді, коли тирса, вугільний пил, промаслені
    ганчірки звалені в купу і лежать тривалий час. Щоб запобігти пожежі,
    необхідно постійно стежити за чистотою у майстерні і правильним збері-­
    ганням легкозаймистих матеріалів.
  • Зібрані відходи деревини потрібно своєчасно прибирати і виносити
    з майстерні.
  • Під час зберігання лісопиломатеріалів на відкритих майданчиках
    висота їх штабелів не повинна перевищувати 8 м, а штабелів круглого
    лісу -Зм. Відстань між штабелями в групі -2м між групами – 25 м. До
    штабелів повинен бути забезпечений вільний доступ. У разі зберігання
    лісопиломатеріалів у будівлях ширина проходу між штабелями повинна
    бути не менше 0,8 м.
  • Заготовки і вироби розміщують тільки на відведених для цього
    місцях.
  • Фарбування і лакування можна проводити лише в спеціальних
    приміщеннях з приточно-витяжною вентиляцією.
  • Пензлі, щітки, ганчірки, пульверизатори після роботи потрібно
    зберігати в закритих відрах (або бідонах) під витяжкою або в провіт­-
    рюваних металевих шафах.
  • Забороняється користуватись відкритим вогнем для приготування
    клею.
  • Кожний учень зобов’язаний знати правила пожежної безпеки, уміти
    користуватись засобами пожежогасіння в разі виникнення пожежі.
  • Кожний виробничий цех майстерні обладнують первинними засо­-
    бами пожежогасіння, що утримуються в справному стані.

• Проходи, виходи, коридори, тамбури, драбини, горищні приміщення
слід постійно тримати в справному стані і нічим не захаращувати.

•    Забороняється   захаращувати   доступи   й   проходи      до
протипожежного інвентаря та засобів пожежогасіння.

  • Найчастішими причинами, що призводять до пожежі, бувають такі:
    пошкодження розетки, звисаючі оголені проводи, несправні запобіжники,
    поганий контакт у вимикачах, застосування проводів менших перерізів,
    перевантаження електромережі. Щоб запобігти пожежі, необхідно систе­-
    матично перевіряти електромережу і своєчасно усувати несправності. Усі
    електричні проводи повинні бути з непошкодженою ізоляцією, а по­
    шкоджені місця старанно ізолюють, електричні апарати й електро-­
    двигуни захищають від потрапляння всередину сторонніх предметів та
    пилу.
  • У деревообробному цеху та інших подібних цехах електричні
    лампочки повинні закриватися тільки герметичними плафонами, а вся
    апаратура керування повинна бути закритого типу.
    • Електропроводку проводять у металевих трубах.
    • Зберігати в цехах чи майстернях пальне і мастильні матеріали, фар­
      би, лаки або розливати їх на підлогу категорично забороняється.

Розтяті на підлозі пальне і мастильні матеріали слід прибрати вспеціальну тару і знищити. Це місце треба посипати тирсою або піском.

• Дороги, проходи, проїздні, під’їздні шляхи до джерел води і місць
розміщення пожежного інвентаря повинні бути вільними для руху, а
пожежна сигналізація бути справною.

  • Не дозволяється в столярних цехах та майстерні користуватися
     електричними нагрівальними приладами з відкритими нагрівальними
     елементами і без вогнетривких підставок, а також відкритим вогнем.
  • Промащене ганчір’я, інший обтиральний матеріал слід зберігати в
     металевих ящиках з кришками, що закриваються. У кінці занять ящики треба

очистити, а використаний матеріал вивезти і спалити в безпечному місці.

  • У разі загоряння горючих рідин (бензину, гасу тощо) полум’я слід
    гасити пінним вогнегасником, закидати піском, накривати повстю тощо.
    • Під час експлуатації опалювальних пристроїв не дозволяється:

а)  захаращувати місце біля них будь-якими приладами або матері­-
алами;

б) сушити на них і трубопроводах спецодяг; будівельні матеріали.

• При загорянні електрообладнання використовувати вогнегасники
газові, порошкові і вуглекислотні.

IIДо первинних засобів пожежогасіння належать: вогнегасники, внутрішні пожежні крани з рукавами, а також пожежний інвентар: бочки з водою, ящики з піском, пожежні відра, совкові лопати, покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті, пожежний інструмент: гаки, ломи, сокири тощо.

 Пожежний інвентар має бути пофарбований в червоний та білий кольори, а пожежний інструмент – в чорний.

В залежності від типу вогнегасних речовин вогнегасники поділяються на пінні, газові, порошкові. Вогнегасник є первинним засобом гасіння вогнища пожежі, яка щойно виникла, тобто він максимально ефективний на початковому її етапі. Існує кілька видів вогнегасників:

ВХПП (вогнегасник хімічний повітряно-пінний);

ВПП (вогнегасник повітряно-пінний);

ВП (вогнегасник порошковий);

ВВ (вогнегасник вуглекислотний).

Залежно від способу транспортування до місця пожежі, вогнегасники поділяють на:

–   переносні, конструктивне виконання та маса яких забезпечують
зручність їхнього перенесення людиною (можуть бути ручними чи
ранцевими);

–   пересувні, змонтовані на колесах чи візку.

За видом вогнегасної речовини, вогнегасники поділяють на:

–   водні (із зарядом води чи води з добавками);

–   пінні (із зарядом піноутворювачів різноманітних видів);

–   повітряно-пінні (із зарядом водяного розчину піноутворювальних
добавок);

–   хімічно-пінні (із зарядом хімічних речовин, які на момент приведення
вогнегасника в дію вступають у реакцію з утворенням піни та надмірного
тиску);

–   порошкові (із зарядом вогнегасного порошку);

–   вуглекислотні (із зарядом діоксиду вуглецю);

–   хладонові (із зарядом вогнегасної речовини на основі галоге-
нізованих вуглеводнів);

–    комбіновані (із зарядом двох і більше вогнегасних речовин).
Викидання (подавання) вогнегасної речовини в різних типах вогне-­
гасників здійснюється:

–   під тиском газу-витискувача, який міститься в окремому малоліт-­
ражному балоні;

–   під тиском газу-витискувача, який постійно знаходиться в корпусі
(такі вогнегасники називають закачними);

–   під тиском газів, що утворюються у результаті хімічної реакції.

У назві вогнегасника великими літерами зазначається тип вогнегасни­ка, а через дефіс – цифрами — об’єм заряду (для водних, пінних та повітряно-пінних) або маса заряду (для порошкових, газових та комбіно­ваних) із зазначенням номера відповідних технічних умов, наприклад: «ВОГНЕГАСНИК ПОРОШКОВИЙ ВП-5 ТУ У 538885-003-95». Інструкції щодо застосування вогнегасників містять пояснювальний текст і піктограми. Піктограми до способу приведення будь-якого

вогнегасника до дії зображуються безпосередньо на корпусі вогне­гасника. При маркуванні позначаються також класи пожеж, які можна гасити цим вогнегасником.

Пінні вогнегасники бувають хімічні і повітряно-хімічні і застосо­вуються для гасіння твердих матеріалів і горючих речовин невеликої площі. Найбільш поширеними є пінні вогнегасники ОХП-10, ОП-М, ОП-9ММ.

Вогнегасник ОХП-10 являє собою сталевий балон об’ємом 10л. Балон закінчується горловиною з різьбою і отвором (сприском). На горловину нагвинчено кришку із штоком і ручкою. Отвір закрито мембраною, яка запобігає витіканню рідини і розривається під дією тиску 0,08.. .0,14 МПа. В балоні знаходиться лужна частина заряду – водний розчин двовуг­лекислої соди (бікарбонату натрію) з невеликою домішкою піноутво-рювача і кислотна частина — суміш сірчаної кислоти з сульфатом заліза і алюмінію, яка знаходиться в поліетиленовому стакані всередині вогне­гасника і закрита кришкою запірного пристрою. Щоб привести вогне­гасник у дію, необхідно повернути ручку запірного пристрою на 180°, перевернути вогнегасник догори дном і направити сприск у вогнище пожежі. При повороті ручки відкривається кислотний стакан, і кислотна частина заряду виливається у балон, змішуючись з лужною частиною заряду. В результаті їх взаємодії утворюється діоксид вуглецю, який

інтенсивно перемішує рідину і піну. Тиск у балоні підвищується, і піна викидається через сприск назовні. Довжина струменя 6…8 м, термін дії- 60 с.

Якщо при використанні вогнегасника ОХП-10 на поверхню шкіри потрапила хімічна піна, то для запобігання подразненням та хімічним опікам необхідно промити це місце великою кількістю води.

Випускаються також густопінні хімічні (ОП-М) і хімічно-повітряні вогнегасники (ОХВП-10).

Повітряно-пінні вогнегасники бувають переносні ОВП-5, ОВП-9, ОВП-10.01 і стаціонарні ОВП-100.01, ОВПУ-250. Заправ­ляються вони 6%-ним водним розчином піноутворювача (ПО-1, ПО-6, ПО-11). Тиск в корпусі 1 утворюється стисненим діоксидом вуглецю, який знаходиться в спеціальних балонах 2 усередині вогнегасника. Вогне­гасник приводиться в дію натиском пускового важеля 3, при цьому проко­люється мембрана балону і діоксид вуглецю надходить у корпус. По­вітряно-механічна піна утворюється в розтрубі 4, який виходить з корпусу.

Вогнегасники ОВП-5 і ОВП-10.01 мають відповідно такі основні технічні дані: продуктивність – 170 і 540 л; довжина струменя – 4…5 м; час дії – 20 і 45 с; повна маса – 7,5 і 14,0 кг.

До газових вогнегасників відносять вуглекислотні аерозольні і вуг-лекислотно-брометилові. Вуглекислотні аерозольні вогнегасники випускаються переносні – ОУ-2, ОУ-3, ОУ-5, ОУ-8 і пересувні – ОУ-25, ОУ-80, ОУ-400.

Вуглекислотні вогнегасники застосовуються для гасіння пожежі кла­су В (горіння рідких речовин, крім тих, що можуть горіти без доступу повітря) та електроустаткування під напругою до 1 кВ.

Для приведення в дію таких вогнегасників потрібно:

–  розтруб вогнегасника 3 спрямувати на осередок пожежі (розтруб
легко фіксується в зручній позиції для викидання вогнегасної речовини);

–  видалити запобіжну чеку 8;

–  натиснути на важіль керування клапаном 9, одночасно тримаючись
за ручку 10.

Далі розпочати викидання вогнегасної речовини на осередок пожежі.

Під час гасіння пожежі класу В розтруб вогнегасника має бути срямо-ваний в основу осередку пожежі, що знаходиться найближче до опера­тора. Не можна братися руками за розтруб, тому що температура снігопо­дібної вуглекислоти, що викидається, становить мінус 78 °С.

У балонах знаходиться рідкий діоксид вуглецю під тиском 6,0 МПа для переносних вогнегасників і 15,0 МПа — для пересувних. Для приведення в дію переносний вогнегасник перевертають догори дном, розтруб направляють на вогнище і натискають на важіль затвору. Стиснений діоксид вуглецю виходить з балону, в результаті зниження тиску і розширення в розтрубі перетворюється в сніжну масу з темпе­ратурою -ЗО °С. Дія такого вогнегасника комбінована — охолоджує вогнище пожежі та ізолює його від кисню повітря.

Вогнегасник брометило-хладоновий ОБХ-3, хладоновий ОХ-3, вуглекислото-брометилові вогнегасники ОУБ-ЗАд і ОУБ-7А застосо­вують для гасіння невеликих вогнищ, пожеж горючих речовин і матеріалів, електроустановок під напругою 380 В, у складських приміщеннях, на авто­мобілях, які перевозять пально-мастильні матеріали (ПММ), на бензоко­лонках. Вогнегасники ефективно працюють при температурі -60… +55 °С.

Вуглекислотно-брометилові вогнегасники за конструкцією подібні до вуглекислотних. Вогнегасним зарядом є суміш ЧНД – 97 % брометилу і З % діоксиду вуглецю. Термін дії вогнегасників – 20…ЗО с, довжина струменя – 3…4 м. Для викиду заряду у вогнегасник накачують повітря під тиском 0,86…0,9 МПа.

Порошкові вогнегасники застосовують для гасіння невеликих за площею пожеж горючих рідин, газів, електроустановок під напругою до 1000 В. Вони випускаються таких типів: ОП-1 «Момент», ОП-1Б «Момент», ОП-1 В «Момент», ОП-2А, ОП-2М, ОП-5.01; ОП-5.02, ОП-5А, ОП-5В; ОП-9, ОП-ІО(з), ОП-50, ОПС-10А, ОПС-10, ОП-100, ОППС-10, СП-120, ОП-250, вогнегасники порошкові уніфіковані ОПУ-2 і ОПУ-5.

Для приведення в дію вогнегасника ОП-9 потрібно: видалити запобіжну чеку 19; натиснути та відпустити кпопку 17, у результаті чого голка руйнує мембрану балона 4 та газ-витискувач надходить через отвори в голівці 2 та сифонну трубку 5 в корпус 1 вогнегасника, створю­ючи в ньому надлишковий тиск та виконуючи спущення вогнегасного порошку; натиснути на важіль керування 7, при цьому відкривається клапан 10 та вогнегасна речовина крізь сифонну трубку 5, рукав 3 та насадку-розпилювач 6 подається на вогнище пожежі.

Крім вищеописаних вогнегасників промисловість випускає багато інших типів: аерозольний хладоновий (ОАХ-0,5), хладонові (ОХ-3, ОХ-7), рідинні (ОЖ-5, ОЖ-10), автоматичні вогнегасники (УАП-А5, УАП-А8, УАП-А16).

Принцип дії ВХПП ґрунтується на хімічній реакції змішування лугу та кислоти, які розміщуються ізольовано один від одного всередині корпусу вогнегасника. В основу дії ВПП покладено реакцію зміщування води з піноутворювачем. Особливі переваги в експлуатації ВХПП та ВПП виділити досить складно, але є ряд негативних моментів: гранична температура їх використання (5…40 °С); вони призначені для первин­ного гасіння тільки пожеж класу А (горіння твердих речовин) та В (горіння рідких речовин).

В основу порошкового вогнегасника покладено дію порошка, викинутого з допомогою стисненого повіртя. Ці вогнегасники бувають двох типів: балонні (до абревіатури додається літера Б: ВП-5Б…) та закачувальні (ВП-3, ВП-5). Для користування ними необхідно: пробити балон із стисненим повітрям (за допомогою чеки чи продавлюванням клапана), почекати кілька секунд (якщо вогнегасник балонного типу) і спрямувати струмінь на вогнище. Порошок, потрапляючи на вогонь, утворює повітронепроникну плівку, під якою й припиняється горіння через відсутність кисню.

Вогнегасники цього виду рекомендується використовувати на об’єк­тах народного господарства, на транспортних засобах і в побуті при пер­винному гасінні пожеж класу А, Б та С (газоподібні речовини). При техобслуговуванні цих вогнегасників першу перезарядку треба робити через 2 роки з моменту їх виготовлення, а потім щорічно.

Дія вуглекислотного вогнегасника ґрунтується на викиданні під висо­ким тиском вуглекислоти, яка витісняє кисень з вогнища пожежі, створюючи так званий вакуумний ефект і охолоджуючи місце горіння. Ці вогнегасники дуже надійні в експлуатації, мають миттєву готовність і не потребують техобслуговування (розраховані на 10 років з моменту виготовлення), їх рекомендується використовувати в офісних примі­щеннях, на транспорті чи в електроустановках напругою до 1 кВ.

Пінні вогнегасники (рис.1) використовують для гасіння загорянь майже всіх твердих речовин і деяких рідин (бензин, нафта та ін.). Одним вогнегасником можна загасити рідину на площі 0,75… 1 м2. Для запуску вогнегасника в роботу необхідно шпилькою прочистити сприск, повернути важіль до відказу (на 180° у вертикальній площині), взяти вогнегасник лівою рукою за бокову ручку, а правою – за дно і швидко перевернути його кришкою вниз (вогнегасник не вимагає яких-небудь ударів для приведення його в дію). Енергійно струснути вогнегасник і спрямувати струмінь піни в сторону полум’я. Довжина струменя піни -близько 8 м, тривалість роботи — 60…65 с. Пінним вогнегасником забороняється гасити електроустановки, які знаходяться під напругою, тому що піна є провідником електричного струму.

Вогнегасники ОХП-10 та ОХВП-10 мають бути знятими з виробництва як такі, що не відповідать вимогам державного стандарту України ДСТУ 3675-98, введеного в дію з 01.01.1999 р. (не обладнані пристроями для переривчастого викидання вогнегасної речовини).

Для гасіння вогню на електричних установках, які знаходяться під напругою, застосовують газові вогнегасники (рис.2). Довжина вики­даючого струменя досягає 2…2,5 м, тривалість гасіння вогню – ЗО…40 с.

Газовий вогнегасник ОУ-2 (рис. З, б):

а) взяти вогнегасник за рукоятку і піднести його як можна ближче до
вогнища пожежі;

б) повернути розтруб в сторону вогнища (рис. З, б -1);

в) за допомогою маховичка відкрити вентиль (рис. З, б – II);

г) енергійно струснути вогнегасник і спрямувати струмінь білого
порошку (“снігу”) в сторону вогнища.

Порошковий вогнегасник ОПС-6 (ОПС-10) (рис. З, в):

а) піднести вогнегасник як можна ближче до вогнища пожежі;

б) різко повернути пусковий важіль на 180° (рис. З, в -1)

в) спрямувати сопло в основу полум’я;

г) натиснути на пусковий гачок (рис. З, в – II).

Вогнегасники слід встановлювати у коридорах, біля входів або вихо­дів з приміщень, а також у пожежонебезпечних місцях, безпосередньо на технологічному обладнанні, транспортних засобах так, щоб виключа­лась можливість прямого попадання на них сонячних променів і безпо­середній вплив опалювальних та нагрівальних приладів.

Введенні в експлуатацію вогнегасники повинні мати:

–    інвентарні номери за прийнятою на об’єкті системою нумерації;

–    пломби на пристроях ручного пуску;

–    бірки та маркірування на корпусі;

–    червоне сигнальне фарбування згідно з державними стандартами.
Після використання, а також у випадку, коли у вогнегасників зірвані

пломби, їх необхідно негайно направити на перезарядження або перевірку.

ІІІ. Правила гасіння пожежі.

Своєчасні і точні дії під час пожежі допомагають рятувати людей і матеріальні цінності. Пам’ятайте: попередити пожежу легше, ніж її загасити.

При появі вогню, диму чи запаху гарива слід терміново повідомити по телефону 01 пожежну охорону та організувати евакуацію людей. Одно­часно з гасінням пожежі організувати евакуацію і захист матеріальних цінностей. Потерпілому, який втратив свідомість, роблять штучне дихання.

Під час пожежі слід дотримуватись таких правил:

1. При загорянні ізоляції проводів або обмоток електродвигунів перш
за все вимикають їх з електричної мережі. Гасити електроустановки під
напругою за допомогою води або пінного вогнегасника забороняється.

  1. Під час гасіння верхніх частин стін, стелі або високих предметів
    вогнегасник потрібно тримати під кутом до підлоги не менше 15°.
  2. Якщо пінним вогнегасником гасять горючі рідини, то струмінь
    спочатку спрямовують на краї утвореної калюжі, а потім поступово
    покривають піною всю її поверхню.
  3. Переміщуватись у задимленому приміщенні необхідно вздовж стіни
    і зігнувшись, оскільки внизу диму менше. Рот і ніс перекривають хустин­
    кою, змоченою у воді.
  4. У цілях запобігання швидкому розповсюдженню пожежі до при­
    буття пожежної охорони не рекомендується відкривати вікна.

Під час пожежі слід остерігатися впливу високих температур, задим­лення та загазованості, завалення будівельних конструкцій, вибухів ба­лонів з газами, технологічного обладнання та приладів, ураження електричним струмом, падіння в неогороджені отвори, падіння підпа­лених дерев та провалу в ґрунт, що прогорів.

Небезпечно входити в зону задимлення, якщо видимість менше 10 м.

Необхідно пам’ятати, що малі діти у разі пожежі від страху часто ховаються під ліжка, в шафах, забиваються в куток.

При рятуванні потерпілих з будівель, що горять, та при гасінні пожежі необхідно дотримуватись таких правил:

– перед тим, як увійти в палаюче приміщення, накритися з головою
мокрим покривалом, пальтом, плащем, цупкою тканиною;

-двері в задимлене приміщення відкривати обережно, поволі, прикри­ваючи корпус тіла дверним полотном, для того щоб уникнути спалаху полум’я від швидкого припливу свіжого повітря;

– у сильно задимленому приміщенні пересуватися поповзом або схи­-
лившись;

-для захисту від чадного газу по можливості дихати крізь зволожену тканину;

–   якщо виникло займання одягу, лягти на землю (підлогу) та перекачу­-
ватися для збиття полум’я (бігти не можна, тому, що полум’я може ще
збільшитися);

–   побачивши людину в одязі, що горить, треба накинути на неї пальто,
плащ або будь-яке покривало (кошму) та щільно притиснути;

–   при гасінні пожежі використовувати вогнегасники, пожежні крани,
а також воду, пісок, землю, покривала та інші засоби;

–   вогнегасні речовини спрямовувати в місця найбільш інтенсивного
горіння та не в полум’я, а на поверхню, що горить;

–   якщо горить вертикальна поверхня (конструкція), воду треба пода-­
вати в її верхню частину.

На персонал об’єктів та населення покладені функції тільки первин­них дій у разі пожежі, тобто до прибуття підрозділів пожежної охорони. Тому викликати пожежну охорону слід негайно у всіх випадках виник­нення пожежі.

Інструкція №3

з охорони праці під час роботи

з електричною праскою

 І. Загальні положення

1.1.  До роботи з електричною праскою допускаються учні, які
пройшли медичний огляд, відповідне навчання, отримали інструктаж
на робочому місці, оволоділи безпечними прийомами і навичками праці
та засвоїли вимоги даної інструкції.

1.2.      Робоче місце необхідно організовувати згідно з вимогами НОП,
щоб виключити будь-яку можливість одержання травми учнями.

1.3.      Виконувати необхідно тільки доручену роботу.

IIВимоги безпеки перед початком роботи

2.1.         Одягніть спецодяг (халат чи фартух, зав’яжіть волосся косинкою
чи стрічкою).

2.2.         Приготуйте своє робоче місце, приберіть усі сторонні предмети,
які можуть заважати в процесі роботи.

2.3.         Перевірте справність електропраски (справність шнура, вилки,
розетки) — при виявленні несправностей повідомте про це вчителя.
Працювати несправною електропраскою забороняється.

2.4.         Штепсельна вилка повинна щільно входити в гніздо розетки.

2.5.         Необхідно перевірити положення терморегулятора, встановити
його у відповідне з видом тканини, що обробляється, положення.

2.6.         У приміщеннях з бетонними підлогами перевірити наявність
гумового килимка під ногами.

2.7.         Прасувальний стіл чи дошку встановіть на такій висоті, щоб
зручно було працювати.

IIIВимоги безпеки під час виконання роботи

3.1.       Під час роботи електричною праскою обов’язково стояти на
діелектричному килимку.

3.2.       Вмикати і вимикати електропраску тільки сухими руками три­
маючи за корпус вилки, а не за шнур.

3.3.       Необхідно стежити за тим, щоб підошва електропраски не
доторкалась до шнура.

3.4.       Ступінь нагріву праски не перевіряйте рукою.

3.5.       Не залишайте електропраску ввімкнутою в електромережу без
нагляду і не займайтеся сторонніми справами (розмовами).

3.6. Стежте за нормальною роботою електропраски, про всі несправ­-
ності повідомте вчителя.

Учням забороняється самим ремонтувати електропраску і шнур.

3.7.       Ставити електропраску під час роботи необхідно на мармурову,
керамічну або металеву підставку.

3.8.       Провід живлення електропраски повинен закріплюватись на
кронштейні, який розміщений над серединою прасувального стола чи
дошки і бути захищеним від механічних пошкоджень. Провід (шнур)
живлення електропраски не можна скручувати у кільце і намотувати на
електропраску. Працювати електропраскою, у якої шнур скручений у
кільце, – забороняється.

IVВимоги безпеки після закінчення роботи

4.1.       Після закінчення волого-теплової обробки тканин електропраску
необхідно вимкнути з електромережі за корпус вилки.

4.2.       Поставте електропраску на підставку, слідкуйте за тим, щоб поряд
не було легкозаймистих матеріалів.

4.3.       Провід живлення електропраски закріпіть на кронштейні, щоб
він не скручувався у кільце.

4.4.       Необхідно дати електропрасці повністю охолонути.

4.5.  Не можна охолоджувати електропраску водою, тому що в
результаті таких дій можна отримати опіки від утворення пари.

VВимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1.  При виявленні пробивання електричного струму на корпус
електропраски необхідно негайно вимкнути електропраску з електро-­
мережі, припинити роботу і повідомити про це вчителя.

5.2. У разі виникнення пожежі або загоряння необхідно:

–   вимкнути електромережу;

–   вивести учнів з майстерні у безпечне місце;

–   зачинити вікна й двері, щоб вогонь не поширювався у сусіднє приміщення;

–   приступити до ліквідації осередку вогню. Якщо це не можливо зробити
своїми силами, то необхідно викликати пожежну службу за тел. 101.

     5.3.          При одержанні травми необхідно звернутись до вчителя. Вчитель
надасть необхідну першу медичну допомогу, а в разі необхідності викличе
швидку медичну допомогу за тел. 103.                                                            

Інструкція №4

з охорони праці під час роботи

на швейній машинці з електроприводом

І.Загальні положення

1.1.  До роботи  на швейній машинці з електроприводом                                                                     допускаються учні, які пройшли медичний огляд, відповідне навчання, отримали інструктаж на робочому місці, оволоділи безпечними прийомами і навичками праці та засвоїли вимоги даної інструкції.

      1.2.Робоче місце необхідно організовувати згідно з вимогами НОП,
щоб виключити будь-яку можливість одержання травми учнями.

      1.3.Виконувати необхідно тільки доручену роботу.

IIВимоги безпеки перед початком роботи

    2.1.Одягніть спецодяг (халат чи фартух, зав’яжіть волосся косинкою
чи стрічкою).

    2.2.Приготуйте своє робоче місце, приберіть усі сторонні предмети,
які можуть заважати в процесі роботи.

  2.3.Перевірте справність швейної машинки з електроприводом  (справність  вилки, з’єднувальних шнурів, ножної педалі, електричного приводу швейної машинки ); при виявленні несправностей повідомте про це вчителя. Працювати на несправній швейній машинці з електроприводом забороняється .

  2.4.Необхідно перевірити наявність і справність захисного заземлення у швейній машинці з електроприводом, захисного огородження електродвигуна, кнопкового пускача, наявність лапки з запобіжниками, які оберігають пальці від проколів.

2.5.Усі струмопровідні частини електроприводу мають бути ізольованими, без пошкодження ізоляції проводів.

2.6. Штепсельна  вилка повинна щільно входити в гніздо розетки.

2.7. Перевірити наявність гумового килимка на металевій педалі промислової машини, правильність заправки шпулькового ковпачка.

2.8. Перед вмиканням машинки необхідно перевірити її роботу вручну .

IIIВимоги безпеки під час виконання роботи

 3.1.Вмикати і вимикати швейну машинку з електроприводом в електромережу  необхідно  тільки сухими руками  за корпус вилки, а не за шнур.

3.2.     Педаль або кнопка пускового реостата повинна вмикати або
вимикати електродвигун плавно без заїдання і повторного вмикання.

3.3.     Під час роботи необхідно стежити за роботою електродвигуна,
при найменшій несправності припиніть роботу, вимкніть машинку з
електромережі і повідомте про це вчителя.

3.4.     Не можна зберігати на платформі швейної машинки сторонніх
предметів, зокрема ножиці.

3.5.     Під час роботи сидіти за швейною машинкою потрібно рівно, з
невеликим нахилом, не сутулячись.

3.6.     Не тримайте пальці рук біля лапки, щоб не проколоти їх голкою.

3.7.     Уважно заправляйте нитки, не можна ставити котушки з полама­-
ними краями.

3.8.     Перед шиттям не забувайте опускати лапку.

3.9.     Перед зшиванням переконайтесь у відсутності шпильок чи голок
на лінії шва виробу.

3.10.     Не приводьте в рух швейну машинку, якщо під лапкою немає
тканини.

3.11.     Під час шиття — не тягніть тканину і не підштовхуйте її під
лапкою.

3.12.     Якщо необхідно провести чищення і змащення швейної машинки
з електроприводом, то її необхідно вимкнути з електромережі.

З Л 3. Проводити регулювання строчки, чищення і змащення машинки, встановлювати голку, заправляти нитки, надягати пас на шків машинки можна лише після того, як вимкнули машинку з електромережі.

IVВимоги безпеки після закінчення роботи

4.1.  Після закінчення роботи на швейній машинці з електричним
приводом необхідно:

–   вимкнути машинку з електромережі, беручи рукою за пластмасовий
корпус вилки, а не за провід;

–   підняти у верхнє положення голку і прижимну лапку, підкласти
клапоть тканини і опустити голку й лапку у нижнє положення, щоб
уникнути пошкодження лапки;

–   при потребі почистити і змазати машинку.

4.2.  Скласти машинку, а виріб здати вчителю на перевірку.

VВимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1.  При виявленні пробивання електричного струму на корпус
швейної машинки необхідно негайно вимкнути машинку з електро-­
мережі, припинити роботу і повідомити про це вчителя.

5.2. При пораненні рук чи інших частин тіла негайно припиніть роботу
і повідомте про це вчителя. Вчитель надасть необхідну першу медичну
допомогу, а в разі необхідності викличе швидку медичну допомогу за
тел. 103.

5.3, При загорянні електропроводів необхідно вимкнути рубильник, учнів вивести з приміщення у безпечне місце і приступити до ліквідації осередку вогню. В разі необхідності викликати пожежну службу за тел. 101.

Інструкція №5

з охорони праці під час роботи з тканиною

І. Загальні положення

1.1. До роботи з тканиною допускаються учні, які отримали інструк-­
таж на робочому місці, оволоділи безпечними прийомами праці та
засвоїли вимоги даної інструкції.

1.2. Робоче місце треба організувати так, щоб виключити будь-яку
можливість одержання травми учнями.

1.3. Робота несправними інструментами забороняється.

1.4. Усе обладнання в майстерні повинно бути справним і надійно
закріпленим.

IIВимоги безпеки перед початком роботи

2.1.       Одягніть спецодяг (халат чи фартух), зав’яжіть волосся косинкою
чи стрічкою.

2.2.       Приготуйте робоче місце залежно від виду робіт (розкрій, ручна
обробка, машинні та прасувальні роботи).

2.3.       Перевірте справність та гостроту ножиць.

IIIВимоги безпеки під час виконання роботи

3.1.      Під час роботи не слід доторкатися грудьми до краю столу.

3.2.      Не слід сильно нахилятись над столом; сидіти необхідно прямо.

3.3.      Лікті знаходяться на відстані 10 см від столу.

3.4.      Ноги повинні опиратись на перекладину, підставку, так працю­
вати зручніше.

3.5.      Під час проведення розкрою і ручних робіт із тканиною необхідно
дотримуватись наступних правил техніки безпеки:

Під час роботи з голками й шпильками:

3.6.      Шийте з наперстком. Вушко голки повинно впиратись у наперс-­
ток, а гострий кінець виступати з пальців приблизно на чверть довжини
голки.

3.7.      Не кидайте голку. Не встромляйте її в тканину чи свій одяг.

3.8.      Зберігайте голки і шпильки в певному місці (спеціальній коро­
бочці, подушечці тощо), не залишайте їх на робочому місці (столі), ні в
якому разі не беріть голки і шпильки в рот.

3.9.      Не використовуйте голку замість шпильки.

3.10. Не використовуйте для шиття іржаві голки.

3.11.        Викрійку і тканину прикріплюйте гострими кінцями шпильок у
напрямку від себе.

3.12.        При ручному шитті не беріть нитку довше, ніж 80-90 см.

Під час роботи з ножицями:

3.13.        Тримайте ножиці у визначеному місці.

3.14.        Під час роботи уважно слідкуйте за напрямом різця (леза).

3.15.        Під час роботи не тримайте ножиці лезом вгору.

3.16.        Не працюйте тупими ножицями.

3.17.        Не ріжте ножицями на ходу.

3.18.        Не підходьте до товариша під час різання.

3.19.        Передавайте товаришу закриті ножиці кільцями вгору (вперед).

IVВимоги безпеки після закінчення роботи

4.1.        Ножиці скласти у спеціально відведене місце.

4.2.        Голки здати для зберігання вчителеві.

4.3.        Прибрати своє робоче місце.

VВимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1.      При пораненні рук чи інших частин тіла негайно припиніть роботу
і повідомте вчителя. Вчитель надасть необхідну першу медичну допомогу,
а в разі необхідності викличе швидку медичну допомогу за тел. 103.

5.2.      При загорянні електропроводів – вимкніть рубильник. Електро-­
обладнання, що знаходиться під напругою, гасіть порошковим вогнегас­-
ником, сухим піском. При потребі викличте пожежну службу за тел. 101.
Учнів необхідно вивести з майстерні у безпечне місце.

Інструкція №6

з охорони праці при користуванні електроплитою

І. Загальні положення

1.1.     До роботи з електроплитою допускаються учні, які пройшли
медичний огляд, відповідне навчання, отримали інструктаж на робочому
місці, оволоділи безпечними прийомами і навичками праці та засвоїли
вимоги даної інструкції.

1.2.     Робоче місце необхідно організувати згідно з вимогами НОП,
щоб виключити будь-яку можливість одержання травми учнями.

1.3. Виконувати необхідно тільки доручену роботу і згідно з вимогами
даної інструкції.

1.4.     Сила напруги в електромережі повинна відповідати позначеній
на електроплитці (127 або 220 В).

IIВимоги безпеки перед початком роботи

2.1.  Одягніть спецодяг (халат чи фартух, шапочку або косинку), заховайте
волосся під шапочку чи косинку, зав’язану так, щоб не було звисаючих кінців.

2.2.       Перевірте справність електроплити, шнура, вилки, розетки та
наявність і справність захисного заземлення.

При виявленні несправностей – повідомте про це вчителя.

2.3.       Необхідно протерти сухою ганчіркою поверхню електроплити,
щоб вона була чистою.

2.4.       Перед тим, як вмикати електроплиту в електромережу, необхідно
спочатку приєднати шнур до електроплити, а потім вставити штепсельну
вилку в гніздо розетки.

2.5.       Штепсельна вилка повинна щільно входити в гніздо розетки.

IIIВимоги безпеки під час виконання роботи

3.1.    Вмикати електроплиту в електромережу і вимикати її необхідно
тільки сухими руками і за корпус вилки, а не за шнур.

3.2.    Забороняється користуватися у шкільній майстерні електро­-
плитою, яка має відкриту спіраль.

3.3.    Ставте електроплитку на вогнетривку підставку (мармурову або
керамічну).

3.4.    Не ставте електроплиту поряд із легкозаймистими матеріалами,
це може призвести до виникнення пожежі.

3.5. Не залишайте електроплиту ввімкнутою в електромережу без нагляду.

3.6.     Не користуйтеся несправними електроплитами.

3.7.     Для приготування їжі на електроплиті користуйтеся тільки емальо­-
ваним посудом.

3.8.     Щоб не виникла пожежа – не вішайте над електроплитами для
сушіння одяг та інші предмети ближче, ніж на 0,5 м від плити.

3.9.      Не витирайте мокрою ганчіркою поверхню електроплити.
ЗЛО. Під час користування електроплитою необхідно уникати її пере-­
грівання.

3.11. Плита повинна бути чистою, не допускати заливання її поверхні рідиною. Щоб під час кипіння не виливалась вода чи інша рідина -каструлю наповнюють не до самої кришки.

IVВимоги безпеки після закінчення роботи

4.1.        Вимикаючи електроплиту з електромережі, спочатку необхідно
вийняти штепсельну вилку з розетки сухою рукою, а потім від’єднати шнур.

4.2.        Поставити терморегулятори в положення “нуль”.

4.3.        Перевірити, чи виключені всі терморегулятори; дочекавшись
охолодження електроплити, вимити її поверхню порошком.

VВимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1.       При виявленні пробивання електричного струму на корпус
електроплити необхідно негайно вимкнути її з електромережі і повідо-­
мити про це вчителя.

5.2.       При одержанні травм – припиніть роботу і повідомте вчителя.
Вчитель надасть першу медичну допомогу, а в разі необхідності викличе
швидку медичну допомогу за тел. 03.

5.3.       При загорянні електропроводів необхідно вимкнути рубильник,
учнів вивести у безпечне місце і приступити до ліквідації осередку вогню.
В разі необхідності викликати пожежну службу за тел. 101.

Інструкція №7

з охорони праці під час кулінарних робіт

І. Загальні положення

1.1.   До виконання кулінарних робіт допускаються учні, які пройшли
медичний огляд, відповідне навчання, отримали інструктаж на робочому
місці, оволоділи безпечними прийомами і навичками праці та засвоїли
вимоги даної інструкції.

1.2.   Робоче місце організуйте згідно з вимогами НОП, щоб виключити
будь-яку можливість одержання травми учнями.

IIВимоги безпеки перед початком роботи

2.1.        Одягніть спецодяг (халат і шапочку або фартушок і косинку),
ретельно підберіть волосся і заправте кінці косинки.

2.2.        Вимийте руки з милом і насухо витріть чистим рушником.

2.3.        Підготуйте спеціальну білизну (рушники для витирання посуду,
рук, прихватки для гарячого посуду).

IIIВимоги безпеки під час виконання роботи

3.1.       Розморожують будь-які продукти тільки на повітрі.

3.2.       Обчищати, промивати і особливо нарізати продукти треба без по-­
середньо перед тепловою обробкою, а не заздалегідь. Овочі очищають і
миють у кількох водах за допомогою спеціальної щіточки. М’ясні
продукти теж треба мити, тільки не в гарячій воді, а в холодній.

3.3.       Продукти для приготування їжі повинні бути свіжими, доброякіс-­
ними, старанно очищеними.

3.4.       Рибу і птицю старанно промивають після потрошіння.

3.5.       Необхідно мати окремі дошки для обробки м’яса, риби і для тіста.

3.6.       Старанно мити і чистити увесь посуд, в якому готують їжу.

3.7.       Не можна пропускати через м’ясорубку м’ясо після риби, варене
м’ясо після сирого, не почистивши і не помивши її.

3.8.       Не можна зберігати поряд готові (варені і смажені) страви та сирі
продукти.

3.9.       Харчові продукти зберігати так, щоб вони були не доступні для
комах та гризунів.

При користуванні різальними інструментами:

3.10.  Будьте максимально обережними. Усі продукти треба різати
гострим ножем з нержавіючої сталі. Картоплю чистіть жолобковим

ножем, рибу – скребком, м’ясо проштовхуйте в м’ясорубку дерев’яним товкачиком. Передавайте ножі й виделки ручкою вперед.

3.11.          Хліб, гастрономічні вироби, овочі та інші продукти нарізайте
на обробних дошках, додержуючись при цьому правильних прийомів
різання. Пальці лівої руки повинні бути зігнуті й розміщені на деякій
відстані від леза ножа.

3.12.          Будьте обережні під час роботи з ручними тертками. Міцно
тримайте оброблювані продукти (фрукти, овочі і т. д.), не обробляйте
занадто маленьких частин.

При роботі з гарячими рідинами (водою, жиром тощо):

З Л 3. Стежте, щоб під час закипання вміст посудини не виливався через край. При сильному кипінні зменшуйте вогонь або вимикайте плиту.

3.14.       Кришки гарячого посуду беріть рушником і відкривайте від себе.

3.15.       Пательню ставте і знімайте чаплією з дерев’яною ручкою.

3.16.       Смажити продукти треба завжди в добре розігрітому жирі.

IVВимоги безпеки після закінчення роботи

4Л. Ретельно вимийте посуд і розмістіть його по місцях, а також ви­мийте стіл, мийку, умивальник, конфорки плити.

4.2.         Витріть вологою ганчіркою підлогу.

4.3.         Вимийте руки з милом і насухо їх витріть.

4.4.         Зніміть спецодяг.

VВимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1.      При пораненні рук припиніть роботу і повідомте вчителя. Вчитель
надасть необхідну першу медичну допомогу, а в разі необхідності викличе
швидку медичну допомогу за тел. 103.

5.2.      У випадку виникнення пожежі – ліквідувати її наявними засобами
пожежогасіння. Якщо це не можливо зробити своїми силами, то необ-­
хідно викликати пожежну службу за тел. 101 і вивести учнів з майстерні у
безпечне місце.

Інструкція №8

з охорони праці під час проведення

навчальних занять у кабінеті фізики

І. Загальні положення

1.1. Перебувати учням у приміщенні кабінету (лабораторії) фізики і в
лаборантській дозволяється лише в присутності вчителя фізики або лаборанта.

1.2.    Будьте уважні й дисципліновані, точно виконуйте вказівки
вчителя.

1.3. Не починайте виконувати роботу без дозволу вчителя.

1.4. Розміщуйте прилади, матеріали, обладнання на своєму робочому
місці так, щоб запобігти їх падінню або перекиданню.

IIВимоги безпеки перед початком роботи

2.1.       Перед виконанням роботи необхідно уважно вивчити її зміст і
хід виконання.

2.2.       Щоб запобігти падінню під час проведення дослідів, скляні посудини­ (пробірки, колби) обережно закріплюйте в лапці штатива.

IIIВимоги безпеки під час виконання роботи

3.1.   Під час проведення дослідів не допускайте граничних
навантажень вимірювальних приладів. Працюючи з приладами зі скла,
будьте особливо обережні. Не виймайте термометри з пробірок із затвер-­
ділою речовиною.

3.2.      Стежте за справністю всіх кріплень у приладах і пристроях. Не
доторкайтесь (особливо з непідібраним волоссям) до обертових частин
машин і не нахиляйтесь над ними.

3.3.      Для складання експериментальних установок користуйтесь
проводами (з наконечниками і запобіжними чохлами) з міцною ізоляцією
без видимих пошкоджень.

3.4.      Для приєднання споживачів до електромережі користуйтеся
штепсельними з’єднаннями.

3.5.      Під час ремонту і роботи електроприладів користуйтеся розетками,
гніздами, затискачами з не виступаючими контактними поверхнями. .

3.6.  Складаючи електричне коло, уникайте перетину проводів;
забороняється користуватися провідниками зі спрацьованою ізоляцією
і вимикачами відкритого типу (при напрузі понад 42 В).

3.7.         Джерело струму в електричне коло вмикайте в останню чергу.
Складене коло вмикайте тільки після перевірки і з дозволу вчителя.
Наявність напруги в колі можна перевіряти тільки приладами або
покажчиками напруги.

3.8.         Не доторкайтесь до елементів кола, що не мають ізоляції й
перебувають під напругою. Не виконуйте повторно з’єднань у колах і не
заміняйте запобіжники до вимикання джерела електроживлення.

3.9.         Стежте за тим, щоб під час роботи випадково не доторкнутися
до обертових частин електричних машин. Не виконуйте повторно з’єднань в електроколах машин до повної зупинки якоря або ротора машини.

3.10.       Не доторкайтесь до корпусів стаціонарного електрообладнання,
до затискачів відімкнутих конденсаторів.

3.11.       Не залишайте робочого місця без дозволу вчителя.

IVВимоги безпеки після закінчення роботи

4.1.         Після закінчення роботи вимкніть джерело електроживлення, а
потім розберіть електричне коло.

4.2.         Не залишайте робочого місця без дозволу вчителя.

VВимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. Виявивши несправність в електричних пристроях, що перебувають під напругою, негайно вимкніть джерело електроживлення і повідомте про це вчителя.

Інструкція №9

з охорони праці під час підготовки

і проведення демонстраційних дослідів

І. Загальні положення

1.1.            Учитель фізики готує і проводить демонстраційні досліди,
обов’язково дотримуючись при цьому вимог охорони праці і техніки
безпеки з електробезпеки.

1.2.            Враховуючи особливості курсу фізики, в першу чергу його
практичну спрямованість, на заняттях використовують технічні засоби
навчання, які наведені в Типових переліках навчально-наочних посібників
та технічних засобів навчання для загальноосвітніх шкіл (І, II, III ступенів).

1.3.            Не дозволяється застосовувати прилади і пристрої, що не
відповідають вимогам безпеки праці; використовувати електричне
обладнання (вироби), що не відповідає вимогам ГОСТ 12.2.007.0-75
“ССБТ. Изделия злектротехнические. Общие требования безопасности”.

IIВимоги безпеки перед початком роботи

2.1.      Перед тим, як вмикати в електромережу електро- та радіоприлади,
необхідно переконатися, що положення перемикача напруги мережі
відповідає її номінальному значенню, а також у справності запобіжників.

2.2.      Для вимірювання напруг і сили струму вимірювальні прилади
з’єднують провідниками з надійною і не пошкодженою ізоляцією, що
мають одно-двополюсні вилки. Приєднувати вилки до схеми потрібно
однією рукою, причому друга рука не повинна доторкатися до шасі
корпусу приладу та інших електропровідних предметів.

IIIВимоги безпеки під час виконання роботи

3.1.       Заміну деталей, а також вимірювання опорів у схемах навчальних
установок виконують тільки після її вимикання і розряджання Конде-­
саторів за допомогою ізольованого провідника.

3.2.       Під час роботи зі скляними приладами необхідно:

–   користуватися скляними трубками, що мають оплавлені краї,
підбирати для з’єднання гумові й скляні трубки однакових діаметрів, а
кінці змочувати водою, гліцерином або змащувати вазеліном;

–   використовувати скляний посуд без тріщин;

–   не допускати різких змін температури і механічних ударів;

–   бути обережними, вставляючи корки в скляні трубки або виймаючи їх;

–   отвір пробірки або шийку колби під час нагрівання в них рідин
спрямовувати в бік від себе та учнів.

3.3.  Під час роботи, якщо є ймовірність розривання посудини
внаслідок нагрівання, нагнітання або відкачування повітря, на демонст-­
раційному столі з боку учнів установлюють захисний екран, а вчитель
користується захисними окулярами. Якщо посудина розірветься, не
дозволяється прибирати уламки скла незахищеними руками. Для цього
користуються щіткою і совком. Аналогічно прибирають залізні ошурки,
що використовуються для спостереження силових ліній магнітних полів.
Не дозволяється закривати посудину з гарячою рідиною притертою
пробкою доти, доки вона не охолоне; брати прилади з гарячою рідиною
незахищеними руками.

3.4.        У кабінеті фізики Типовими переліками передбачено викорис-­
тання батарей лужних акумуляторів, які експлуатують, переносять і
перевозять згідно з інструкцією заводу-виробника.

3.5.        Акумулятори закривають у шафі з витяжним пристроєм або в
окремому приміщенні, що добре провітрюється.

3.6.        Температура зовнішніх елементів конструкцій виробів, що нагрі-­
ваються в процесі експлуатації, не повинна перевищувати 45°С. Якщо
температура нагрівання зовнішніх елементів виробу понад 45°С, на
видному місці цього виробу наносять попереджувальний напис:
“Бережись опіку!”.

3.7.        Не дозволяється користуватися бензином як пальним для спир-­
тівок.

3.8.        Не дозволяється застосовувати металеві пароутворювачі, лампи
лабораторні бензинові, прилад для визначення коефіцієнта лінійного
розширення металів (з металевими трубками, що нагріваються парою).

3.9.        Не можна перевищувати межі допустимих частот обертання на
відцентровій машині, універсальному електродвигуні, обертовому диску,
що зазначені в технічних описах. Під час демонстрацій необхідно стежити
за справністю всіх кріплень у цих приладах. Щоб запобігти травмуванню
деталями, які відлетіли, перед учнями необхідно встановити захисний
екран.

3.10.     Не дозволяється користуватися пилососом та іншими повітро-
дувами під час проведення демонстраційних дослідів з приладом з
механіки на повітряній подушці, якщо перевищується рівень фонового
шуму 50 дБ, установлений ГОСТ 12.1.003-83 “ССБТ. Шум. Общие
требования безопасности”.

3.11.     Для постановки всіх видів фізичного експерименту слід викорис-­
товувати технічні засоби навчання, наведені в Типових переліках.

3.12.     Для вимірювання напруги і сили струму вимірювальні прилади
треба з’єднувати провідниками з надійною ізоляцією, що мають одно – ,

двополюсні вилки. Приєднувати вилки (щуп) до схеми потрібно однією рукою, а друга рука не повинна доторкатися до шасі, корпусу приладу та інших електропровідних предметів. Особливо треба бути обережним під час роботи з друкованими схемами, для яких характерні малі відстані між сусідніми провідниками друкованої плати.

3.13.     Під час налагодження та експлуатації осцилографів і телевізорів
необхідно особливо обережно поводитися з електронно-променевою
трубкою. Неприпустимі удари по трубці або потрапляння на неї розплав­
леного припою, бо від цього трубка може вибухнути.

3.14.     Не дозволяється вмикати без навантаження випрямлячі (особ-­
ливо старі), в них електролітичні конденсатори фільтра помітно
нагріваються, а іноді й вибухають.

3.15.     Не можна залишати без нагляду ввімкнені в електромережу
електро- та радіопристрої і допускати до них сторонніх осіб.

3.16.     Під час експлуатації джерел високих напруг (електрофорна ма­
шина, перетворювачі типу “Розряд”) потрібно додержуватися таких
запобіжних заходів:-

– не доторкатися до деталей і провідників руками або струмопро-
відними предметами (матеріалами);

–   переміщувати високовольтні з’єднувальні провідники або електроди
кулькового розрядника за допомогою ізолюючої ручки (можна скорис-­
татися чистою сухою скляною трубкою);

–   після вимикання необхідно розрядити конденсатори, з’єднавши їх
виводи з розрядником або гнучким ізольованим проводом.

3.17.     Не дозволяється експлуатувати дугову або ртутно-кварцову лампу
без кожуха. Для спостереження за запалюванням цих ламп через оглядове
вікно кожуха вчитель повинен користуватися захисними окулярами.

3.18.     Не дозволяється використовувати нерозжарювані трубки: рентге­-
нівські – для відхилення катодних променів, вакуумні – із зіркою, з мли-
ночком тощо.

3.19.     Не допускається пряме потрапляння в очі вчителя та учнів світла
від електричної дуги проекційних апаратів, стробоскопа або лазера.

3.20.     Не дозволяється експлуатувати лазер без захисного заземлення,
обмеження екраном, поширення променя вздовж демонстраційного
стола. Не дозволяється переміщувати лазер вздовж оптичної лави та
робити будь-які регулювання, якщо знята верхня частина корпусу.

IVВимоги безпеки після закінчення роботи

4.1.     Після вимкнення джерел високої напруги розрядити конденсатори,
з’єднавши їх електроди розрядником у хлорвініловій ізоляції.

4.2.     Після закінчення роботи вимкніть джерело електроживлення, а
потім розберіть електричне коло.

VВимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1.  Загоряння в кабінеті (лабораторії) фізики у випадку пожежі необ-­
хідно відразу ліквідувати. Для цього необхідно:

–   повідомити пожежну охорону (тел. 101);

–   вжити заходів щодо евакуації людей з приміщення;

–   вимкнути електромережу.

Електропроводку під напругою необхідно гасити вогнетривким покривалом, порошковими або вуглекислотними вогнегасниками, а знеструмлену електропроводку можна гасити піском, водою або будь-якими наявними вогнегасниками.

Загоряння у витяжній шафі ліквідується вогнегасником після вимкнення вентилятора.

5.2.  У випадку одержання травми, необхідно попередити про це
вчителя. Вчитель надає медичну допомогу, а в разі необхідності викликає
швидку медичну допомогу за тел. 103.

Інструкція №10

з охорони праці під час підготовки

і проведення лабораторних та практичних робіт з фізики

І. Загальні положення

1.1.          Учитель фізики готує і проводить лабораторні та практичні
роботи, обов’язково дотримуючись при цьому правил техніки безпеки
та санітарно-гігієнічних вимог.

1.2.          Враховуючи особливості курсу фізики, в першу чергу його
практичну спрямованість, на заняттях використовують технічні засоби
навчання, які наведені в Типових переліках навчально-наочних посіб-­
ників та технічних засобів навчання для загальноосвітніх шкіл (І, II, III сту-­
пенів).

1.3.          Не дозволяється застосовувати прилади і пристрої, що не
відповідають вимогам безпеки праці; використовувати електричне
обладнання (вироби), що не відповідає вимогам ГОСТ 12.2.007.0-75
«ССБТ. Изделия злектротехнические. Общие требования безопасности».

IIВимоги безпеки перед початком роботи

2.1.      Усі положення щодо захисту від механічних, теплових та інших
травмуючих факторів, що викладені в інструкції під час підготовки і
проведення демонстраційних дослідів, поширюються на підготовку й
проведення лабораторних та практичних робіт.

2.2.      Перед тим, як вмикати в електромережу електро- та радіоприлади,
необхідно переконатися, що положення перемикача напруги мережі
відповідає номінальному значенню, а також у справності запобіжніків.

IIIВимоги безпеки під час виконання роботи

3.1.      Під час виконання робіт на встановлення теплового балансу воду
треба нагрівати не вище 70°С.

3.2.      Під час виконання лабораторних та практичних робіт учням не
дозволяється користуватися приладами з написом на панелях (корпусі):
«Тільки для проведення дослідів учителем».

3.3.      Навчальні прилади й вироби, призначені для лабораторних та
практичних робіт учнів, за способом захисту людини від ураження
еклекричним струмом відповідно до ГОСТ 12.2.007.0-75 «ССБТ. Изделия
злектротехнические. Общие требования безопасности» повинні задоволь-­
няти вимоги II класу (мати подвійну або посилену ізоляцію) або III класу

приєднуватися безпосередньо до джерел живлення з напругою не вище 42В).

3.4.         Будьте уважні і дисципліновані, точно виконуйте вказівки
вчителя.

3.5.         Під час проведення дослідів не допускайте граничних наван-­
тажень вимірювальних приладів. Працюючи з приладами зі скла, будьте
особливо обережні. Не виймайте термометрів із пробірок із затверділою
речовиною.

3.6.         Стежте за справністю усіх кріплень у приладах і пристроях. Не
доторкайтесь до обертових частин обладнання і не нахиляйтесь над ними.

3.7.         Для складання експериментальних установок користуйтесь
проводами (з наконечниками і запобіжними частинами) з міцною
ізоляцією, без видимих пошкоджень.

3.8.         Складаючи електричне коло, уникайте перетину проводів,
забороняється користуватися провідниками із спрацьованою ізоляцією
і вимикачами відкритого типу (при напрузі понад 42 В).

3.9.         Джерело струму вмикайте в електричне коло в останню чергу.
Складене коло вмикайте тільки після перевірки і з дозволу вчителя.
Наявність напруги в колі перевіряйте тільки приладами або покажчиками
напруги.

З.1О. Не доторкайтесь до елементів кола, що не мають ізоляції і перебувають під напругою. Не виконуйте повторно з’єднань у колах до вимикання джерела електроживлення.

3.11.        Стежте за тим, щоб під час роботи випадково не доторкнутись
до обертових частин електричних машин. Не виконуйте повторно
з’єднань в електричних колах машин до повної зупинки якоря або ротора
машини.

3.12.        Не доторкайтесь до корпусів спеціального електрообладнання,
до затискачів ввімкнених конденсаторів.

3.13.        Користуйтесь інструментом з ізолюючими ручками.

3.14.        Для приєднання споживачів до електромережі користуйтесь
штепсельними з’єднаннями.

IVВимоги безпеки після закінчення роботи

4.1.        Вимкніть всі прилади з електромережі.

4.2.        Розрядіть конденсатори.

4.3.        Приберіть свої робочі місця.

4.4.        Прилади здайте вчителю.

VВимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. Якщо помічено несправності в електромережі кабінету фізики, в тому числі і вихід з ладу електроламп, необхідно повідомити про це електрика або відповідального за електрогосподарство в школі.

5.2.      При виявленні несправності в електричних приладах, що перебу-­
вають під напругою, негайно вимкніть джерело електроживлення.

5.3.      При одержанні травми повідомте вчителя, в разі необхідності
викличте швидку медичну допомогу за тел. 103.

5.4.  При виникненні пожежі – ліквідуйте осередок пожежі, при
необхідності викличте пожежну службу за тел. 101, а дітей виведіть у
безпечне місце.

Інсрукція №11

з охорони праці під час роботи

з проекційною апаратурою

І. Загальні положення

1.1.   До роботи з кіноапаратурою допускаються лише особи, що мають
посвідчення кінодемонстратора і посвідчення про проходження навчання
з пожежно-технічного мінімуму.

1.2.   Дозволяється демонструвати навчальні фільми на вузькоплівковій
апаратурі з негорючою плівкою безпосередньо в кабінеті фізики за умов,
якщо:

–   забезпечено вихід з кабінету в коридор або на сходову клітку;

–   проходи до дверей між рядами лабораторних столів не захаращені;

–   у лабораторії присутні учні тільки одного класу;

–   електропроводка в кабінеті стаціонарна і виконана відповідно до
вимог ПУЕ;

–   виконується інструкція з експлуатації кіноустановки.

1.3.  Проекційна аппаратура повинна бути заземлена за схемами,
вміщеними в технічних описах та інструкціях, що додаються до апаратів.

1А Екран слід закріплювати по центру передньої стіни кабінету (лабораторії) так, щоб його нижній край знаходився на відстані не менш як 1,2 м від підлоги. Не дозволяється використовувати саморобні екрани, що просвічуються.

IIВимоги безпеки перед початком роботи

2.1.  Перед вмиканням проекційного апарата в електромережу
необхідно переконатися, що його робоча напруга відповідає напрузі
електромережі.

2.2.   Перевірити справність з’єднувального шнура і вилки, а також чи
заземлена проекційна аппаратура.

2.3. Переконатися, що плівка навчального кінофільму правильно перемотана.

2.4.        Бабіни з кіноплівкою класти у відповідному порядку і в певній
послідовності.

2.5.        Опустити на вікна штори-затемнення.

IIIВимоги безпеки під час виконання роботи

3.1. Під час організації і показу навчальних кінофільмів необхідно виконувати всі вимоги передбачені “Правилами пожежної безпеки для

кіноустановок”. Протипожежний захист кабінету (лабораторії) фізики повинен відповідати вимогам ДНДОП 001-1.01-95 “Правила пожежної безпеки в Україні”.

3.2. Показ навчального кінофільму проводити лише при правильній
організації учнів. Учні повинні зайняти зручні місця, не заважати один
одному, не займатись сторонніми справами.

3.3.  Під час показу навчального кінофільму забороняється
доторкатися руками до обертових зубчастих барабанів та до щойно
вимкнутих ламп проекційної апаратури.

IVВимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Після закінчення показу навчального кінофільму необхідно:

–   вимкнути проекційну апаратуру з електромережі;

–   ввімкнути при потребі світло в класі;

–   підняти (відсунути в бік) штори-затемнення;

–   обережно перемотати всі частини кінофільму і покласти їх у справні
металеві коробки у певній послідовності;

–   проекційну апаратуру поставити на місце.

VВимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1.     У випадку перегоряння ламп забороняється доторкатися руками
до ламп і проводити їх заміну, не від’єднавши проекційну апаратуру від
електромережі.

5.2.     При припиненні подачі електричного струму – негайно вимкніть
проекційну апаратуру з електромережі.

5.3.     Не усувайте несправностей в електромережі та електрообладнанні
самостійно.

5.4.     При виявленні несправностей у проекційній апаратурі (пошкод-­
ження шнура, вилки) негайно від’єднайте її від електромережі.

Інструкція №12

з охорони праці під час проведення

навчальних занять у кабінеті інформатики

І. Загальні положення

До роботи на ЕОМ допускаються учні, які засвоїли правила техніки безпеки і мають відповідний стан здоров’я та навички роботи.

Променева трубка відеомонітора є джерелом електромагнітного випромінювання, яке несприятливо діє на зір, викликає втому і пониження працездатності.

Тому треба працювати:

–   на відстані 60-70 см, допустимо не менше 50 см від екрана, дотри­-
муючись правильного положення тіла, не сутулячись, не нахиляючись;

–   учням, які носять постійно окуляри, – бути в окулярах.

–   тривалість безперервної роботи для дітей не повинна перевищувати
25 хв., для дорослих – 2 год.

Робота за ЕОМ вимагає пильної уваги, чітких дій і самоконтролю. Тому не можна працювати :

–   при недостатньому освітленні;

–   при поганому самопочутті (в цьому випадку треба звернутися до лікаря).

IIВимоги роботи перед початком роботи:

– спокійно, без поспіху, заходьте в кабінет і займайте відведене вам місце;

–   візуально оглянувши пристрої ПК, переконайтесь у відсутності
явних пошкоджень;

–   сідайте так, щоб екран дисплея знаходився на відстані 60-70 см від
очей, перпендикулярно лінії погляду;

–   розташовуйте на столі зошит, навчальний посібник так, щоб вони
не перешкоджали роботі ПК.

IIIВимоги безпеки під час роботи на ЕОМ:

–   дбайливо поводьтесь з технікою;

–   чітко виконуйте всі правила, зазначені вище, а також поточні реко-­
мендації вчителя;

–   плавно натискайте на клавіші, без різких ударів;

–   працюйте на клавіатурі чистими руками;

–   ніколи не намагайтесь самостійно^ усувати неполадки в роботі
апаратури;

–   слідкуйте за справністю апаратури і з появою незвичного звуку чи
мимовільного відключення апаратури негайно припиніть роботу та
негайно повідомте про це вчителя.

Суворо забороняється:

–   торкатися місць під’єднання кабелів;

–   торкатися проводів живлення і пристроїв заземлення;

–   працювати на комп’ютері при знятому кожусі будь-якого пристрою;

–   під’єднувати та від’єднувати з’єднувачі електроживлення при
поданій напрузі;

–   вмикати і вимикати апаратуру без дозволу викладача;

–   порушувати порядок ввімкнення і вимкнення апаратурних блоків;

–   класти диски, книги, зошити на монітор і клавіатуру;

–   працювати у вологому одязі і вологими руками:

IVВимоги безпеки після закінчення роботи:

–   виконайте поточні рекомендації вчителя;

–   вимкніть пристрої ПК;

–   від’єднайте ПК від електромережі (вчитель);

–   приведіть робоче місце в належний порядок.

VВимоги безпеки в аварійних ситуаціях:

Дії учнів:

– негайно припиніть роботу, вимкніть пристрої і повідомте вчителя;

При короткому замиканні струму

Дії вчителя:

–     знеструмити розподільник-щит;

–   звільнити приміщення від учнів;

–   повідомити дирекцію школи.

При пожежі

Дії вчителя:

–   повідомити по телефону 101;

–   звільнити приміщеннями учнів та повідомити адміністрацію школи;

–   в міру можливостей вжити заходів щодо ліквідації пожежі.

При травмуванні

Дії вчителя:

–   повідомити медперсонал школи;

при необхідності викликати швидку допомогу за телефоном 103.       

Інструкція №13

з електробезпеки

І. Загальні положення

Учитель зобов’язаний навчити учнів елементарних правил електро­безпеки, провести опитування кожного учня і, тільки переконавшись, що учні засвоїли ці правила, допускати їх до навчання.

Не дозволяється як викладачеві, так і учням самостійно відкривати кришки рубильників, вмикати електроустановки, замінювати перегорілі електролампочки, вставки запобіжників, виконувати будь-які дії в розподільному щиті, а також у разі виявлення обірваних проводів, несправності заземлення і т. п. З цією метою потрібно запрошувати електромонтера.

Пускова (рубильники, вимикачі, магнітні пускачі, реостати тощо) і захисна (запобіжники, автомати тощо) апаратура повинна бути закри­того типу, щоб виключити можливість доторкування до струмоведучих частин.

Під час роботи на обладнанні треба обов’язково звертати увагу на заземлення. У разі порушення або несправності заземлення необхідно припинити роботу і викликати електромонтера. Треба бути обережним під час роботи з електрообладнанням, на яке діють волога, гази і перепад температур.

Слід пам’ятати, що на електроустановки та обладнання діють волога, гази і перепад температури. Термін служби ізоляції проводів різко скорочується, тому виникає небезпека потрапляння напруги на металеві частини обладнання. У зв’язку з цим не дозволяється торкатись до проводів. У разі виявлення “пощипування” під час обслуговування облад­нання треба негайно припинити роботу і викликати електромонтера.

Не чіпай голими руками частин електроприладів та електроустат­кування, що знаходяться під струмом. Не доторкайся до погано ізольо­ваних проводів.

Рубильники та пускачі для вмикання електричного струму до електро­двигунів, електроприладів повинні бути закриті захисними кожухами.

Якщо при доторканні до верстата відчуєш дію струму, не торкайся більше до верстата і зв’язаних з ним металевих частин: негайно повідом про це вчителя.

У разі загоряння електропроводки необхідно негайно вимкнути електроустановку, а полум’я гасити тільки піском або вуглекислотним вогнегасником, але ні в якому разі ні водою, ні пінним вогнегасником.

Несправності в електромережі, які можуть викликати іскріння, коротке замикання, перегрів електропроводів і т. п., повинні негайно усуватись.

Приєднання різних струмоприймачів (електроламп, електронагрі­вальних приладів, електроінструментів тощо) повинні здійснюватись з врахуванням пропускної спроможності електромережі.

Електроінструменти, електронагрівальні прилади повинні вмикатися тільки через справні штепсельні розетки заводського виготовлення, несправну електроапаратуру слід негайно вимикати.

При експлуатації електромережі та електроприладів забороняється:

а) використання проводів з пошкодженою ізоляцією;

б) провисання електропроводів, дотикання їх між собою (крім скру­-
чених проводів);

в) вживати для захисту електромережі некалібровані запобіжники і
сурогати, так звані “жучки” тощо;

г) влаштовувати тимчасові електромережі;

д) використовувати нагрівальні прилади без вогнетривких підставок;
є) пропускати електропроводи через стіну, перегородки без додаткової

ізоляції (фарфорові втулки, ебонітові трубки і т. п.);

є) вживати для опалення саморобні нагрівальні печі або потужні електричні лампи.

Правила електробезпеки

Електричний струм, що живить різні установки, може завдати серйоз­ної шкоди здоров’ю людини, а в деяких випадках навіть викликати смерть, якщо не дотримуватись певних правил і заходів безпеки.

До основних причин ураження людини електричним струмом належать:

1)    доторкання до оголеного проводу струмоведучих частин електро -­
установок;

2)    замикання на корпус внаслідок пробою ізоляції;

3)    небезпека залишкового заряду. (Це стосується конденсаторів, навіть
якщо вони вимкнуті з джерел живлення. Доторкання людини до незазем-
лених обкладок конденсатора може призвести до ураження електричним
струмом.)

Щоб усунути небезпеку ураження людини електричним струмом, застосовують різні захисні засоби. До них належать:

–  засоби ізоляції людини від землі і струмоведучих частин (ізолюючі підставки, гумові килимки, калоші, рукавиці), монтажний інструмент, кліщі, пристрої, які фіксують напругу (пробники з неоновою лампочкою, контрольні лампи тощо). Людину, уражену електричним струмом,

необхідно перш за все відокремити від струмоведучих частин. Ні в якому разі не можна торкатись відкритих частин тіла або ділянок вологого одягу. Треба швидко вимкнути електроустановку.

У більшості випадків потерпілий сам відірватись від проводів не може. Допомогти йому можна підручними засобами (палицею, дошкою), не торкаючись до нього голими руками. Рекомендується при цьому діяти по можливості однією рукою. Якщо неможливо відтягнути потерпілого, то необхідно перерубати проводи сокирою з сухою дерев’яною ручкою або перекусити кожний провід гострозубцями з ізолювальним руків’ям. Якщо потерпілий знаходиться при свідомості, але злякався, можна різко крикнути: «Підстрибни!», щоб заставити його відірватись від землі для розмикання кола. Після звільнення потерпілого від дії електричного струму його треба вкласти в зручне положення, розігріти розтиранням або грілкою і викликати лікаря. При відсутності ознак життя (уявно мертвий) необхідно терміново зробити штучне дихання і масаж серця до появи ознак життя.

Для запобігання ускладнень потерпілих необхідно госпіталізувати незалежно від стану здоров’я.

Правила поведінки під час грози

Електричні розряди під час грози несуть постійну загрозу людям. Блискавки, в яких зосереджена величезна руйнівна енергія, можуть влучати в різні об’єкти, збудовані людьми. Але якщо на великих спорудах є можливість нейтралізувати їх удари через блискавковідводи, то житлові помешкання, особливо сільські, зовсім не захищені від блискавиць. А кожна окрема людина і поготів полишена напризволяще.

Існують прийнятні для кожної людини, незалежно від віку, правила поведінки, виконання яких практично унеможливить трагічне зіткнення людської долі з грозовим розрядом. Ось вони:

1. Якщо ви перебуваєте просто неба, тобто якщо гроза застала вас на вулиці, у полі, в лісі, на річці, то:

–   не ховайтеся в невеликих спорудах, хатинах, будинках, наметах,
тим більше серед острівців дерев;

–   краще в такому випадку затаїтись у якомусь заглибленні;

–   якщо вас двоє, троє чи більше, – не скупчуйтеся в укритті разом, а
ховайтеся поодинці, бо можливе ураження блискавкою спричинить
трагедію одному, а не всім, бо розряд, як відомо, перебігає через контакт
людських тіл;

–   бігти до сховища слід нешвидко і злегка пригнувшись, а не
випростано в увесь зріст – розряди контактують із вищими точками, якою
і може бути людська голова;

–   перебуваючи у сховищі, ноги тримайте вкупі, а не розкидано, тим
самим звузивши площу можливого ураження розрядом;

–   негайно слід позбавитись усіх металевих предметів, які є на вас чи
при вас: лопати, сокири, ножі, браслети, навіть годинник – покладіть у
захищеному місці далі від себе;

–   не лягайте на землю, бо тим самим збільшуєте площу ураження
розрядом, а краще сядьте, злегка нагнувши голову, аби вона не
вивищувалася над предметами, які поряд з вами;

–   якщо відчули у схованці, що оточуючі вас предмети або частина
споруд, скажімо, паркан, наче дзижчать чи якось відлунюють, негайно
поміняйте схованку, бо тут небезпечно;

–   якщо волосся на голові ніби ворушиться, а то й здиблюється,
принаймні так вам здається, теж перейдіть в інше місце, бо тут накопи­
чується електрична присутність, яка може “притягти” блискавку;

–   коли вас застала гроза з довгими, особливо металевими, предметами
в руках (вудочками, граблями, вилами), не йдіть із ними, а покладіть
подалі від себе і перечекайте негоду;

–   під час грози ніколи не торкайтеся металевих споруд і залізних
електроопор, опор мостів, дротяних огорож і подібних об’єктів з металу;

–   навіть під час невеликої або ж короткочасної грози негайно
припиніть прогулянку на велосипеді або верхи на коні – веломашину
поставте подалі від себе, а коня прив’яжіть, бажано не до високого дерева
і не до металевого стовпа чи паркану;

–   якщо гроза застала вас на човні в річці або ви плавали в цей час, то
найбезпечніше – вибратися з води на берег, а якщо це неможливо, то
намагайтеся на човні сидіти нерухомо, витягнувши весла, а вплав слід
добиратися повільно, спокійно, не вимахуючи руками;

2. Якщо ви перебуваєте в приміщенні, то:

–   негайно зачиніть усі кватирки, вікна, двері, бо протяги можуть
“спровокувати” сюди блискавку;

–   у квартирах не користуйтеся водогоном, відкручуючи та закручуючи
крани, тим більше не слід умиватися над раковинами або ваннами, в
жодному разі не митися у ваннах, негайно припинивши це, щойно
побачили перші спалахи блискавки та зачули удари грому;

–   перебувайте подалі від вікон, де можливі протяги, від електропри­-
ладів, труб, взагалі будь-якого металевого начиння;

–   утримайтеся дзвонити по телефону, але якщо вже біда примусила
викликати “швидку допомогу” чи пожежну бригаду, то зробіть це одразу
ж після чергового грозового розряду, швидко використавши невеличку
паузу до наступного.

У селищах, містах на всіх високих спорудах ставляться блискавко­відводи. Тому якщо ви під час грози знаходитесь удома, то слід вжити тільки застережливих заходів:

–   вимкнути електроприлади і радіоприлади з електромережі;

–   вимкнути освітлення;

–   закрити двері, вікна, кватирки, перекрити засувки в коминах.

Якщо гроза застала людину в лісі, то слід пам’ятати про те, що не можна шукати укриття під високими деревами, на пагорбах, поблизу ліній радіо- та електропередач.

Під час грози в полі людина повинна шукати сховище в низовинній місцевості, не можна наближатись до дерев, стовпів, техніки, що стоять окремо, а також необхідно покрити голову і не тримати в руках металевих предметів і не перебувати біля води.

Інструкція №14

Правила надання першої медичної допомоги

при ураженні електричним струмом

І. Загальні положення

При ураженні електрострумом треба швидко вимкнути рубильник, обережно звільнити потерпілого від проводів, щоб не поширити дію струму на осіб, які беруть участь у наданні допомоги (звільнити потерпілого в гумових рукавицях або обгорнути руку сухою тканиною, стати на суху дошку чи килимок тощо).

Як установлено численними дослідженнями, небезпека електричного струму полягає в тому, що внаслідок проходження через тіло людини фібріляційного струму, зумовленого прикладанням різниць потенціалів, відбувається судорожне скорочення м’язів, у тому числі м’язів, що здійснюють дихальний рух грудної клітки, забезпечують роботу серця.

Фібріляційним струмом, що безумовно, призводить до смертельного ураження людини, вважається струм силою 0,1 А. Сила струму визначається не тільки значенням напруги, а й опором тіла людини в момент доторкання до струмоведучої частини.

Сучасні методи оживлення організму передбачають два основних прийоми, які слід застосувати негайно після встановлення факту відсутності дихання, пульсу у потерпілого від ураження електричним струмом:

а)  штучне дихання ритмічним вдуванням повітря з свого рота в рот
або ніс потерпілого (10-12 разів за хвилину);

б) підтримання у потерпілого штучного кровообігу непрямим
(закритим) масажем серця. Для цього стискують м’яз серця ритмічними
натисканнями на передню стінку грудної клітки в її нижній третині (60-
70 разів за хв.)

Ні в якому разі не можна натискувати нижче від краю грудини на м’які тканини, цим можна пошкодити розміщені в черевній порожнині органи. Слід також уникати натискання на кінці ребер, бо це може призвести їх до перелому.

В оживленні беруть участь дві особи, у крайньому разі допомогу може надати й одна людина, яка по черзі проводить штучне дихання й масаж серця.

1. У разі ураження електричним струмом треба негайно подати
потерпілому першу допомогу, бо це може закінчитись трагічно для нього.
Негайно повідомити про нещасний випадок учителя або майстра, які
знаходяться поблизу.

2. Потерпілого насамперед слід відірвати від електричних проводів.
При цьому треба бути дуже обережним, бо від доторкання до потерпілого
без додержання застережних заходів можна самому опинитися під дією
струму.

3. Для відокремлення людини від електричних проводів, які перебу­-
вають під напругою, необхідно вжити таких заходів:

а) вимкнути струм рубильником або викрутити запобіжну пробку,
чи перерубати струможивильні проводи, при цьому кожний провід треба
розрізувати окремо. Інструмент, яким розрізуєш або розрубуєш проводи,
повинен бути з ручкою з ізоляційного матеріалу (сухого дерева, пласт­-
маси, гуми та ін.);

б) відірвати потерпілого від проводу, схопивши його за одяг. Перш
ніж торкнутися до потерпілого, слід ізолювати себе від нього, надівши
гумові рукавиці, калоші або стати на гумовий килимок, лист фанери або
на сухі дерев’яні дошки. Ні в якому разі не можна ставати на вогку землю;

в) якщо неможливо ізолювати себе від потерпілого, то слід відірвати
його від проводу за допомогою дерев’яної дошки або палиці, діючи ними
як важелями, якщо можливо, то слід вибити провід з рук потерпілого;

г) можна також замкнути накоротко проводи, внаслідок чого пере­
горять запобіжники і в мережі зникне струм. Замикання також відбу-­
деться, якщо накинути на голі проводи дріт або вогку ганчірку.

Останні способи можна застосовувати лише тоді, коли немає змоги вимкнути рубильник або викрутити запобіжну пробку.

Звільнивши потерпілого від проводів, треба забезпечити йому доступ свіжого повітря, відчинити вікна й двері, якщо він перебуває в приміщенні, почати робити йому штучне дихання. Для цього слід:

а) покласти потерпілого на спину, голову відхилити трохи назад,
розстебнути комір, зняти пасок, одяг, що заважає рухам, а також взуття;

б) за допомогою тупої викрутки, ложки або іншого подібного
предмета розтиснути потерпілому зуби, видалити з рота й носа слиз та
кров;

в) для кращого проходження повітря до легенів потерпілого бинтом
або носовою хусточкою слід притиснути йому язик до нижньої щелепи,
вставивши між зуби дерев’яну паличку, або тримати язик у витягненому
положенні пальцями, обгорнутими хустинкою;

г) потім, стоячи позаду голови потерпілого, взяти його за зігнуті руки
нижче ліктя й відвести їх від грудної клітки у сторони вгору так, щоб
плечові частини рук лягли поряд з головою (вдих), тримаючи в такому
положенні близько трьох секунд (лічачи раз, два, три), відвести руки вниз

обережно притискаючи їх до грудної клітки (лічачи чотири, п’ять, шість). Ці рухи повторювати від 14 до 18 раз на хвилину, тобто по числу нормальних вдихів і видихів людини. При цьому не можна натискувати на живіт потерпілого, бо можна видавити з нього їжу, яка закупорить дихальні шляхи.

Надаючи першу медичну допомогу при ураженні електрострумом, слід звернути увагу на дихання, серцево-судинну систему потерпілого.

У разі припинення дихання, серцевої діяльності слід негайно розпочати непрямий масаж серця (натискувати долонями частими поштовхами в ділянці середини грудної кістки, трохи лівіше з ритмом 40-60 поштовхів за хвилину), штучне дихання рот у рот (попередньо закрити потерпілому ніс, вдихнувши повними грудьми, видихнути крізь марлю або носовичок у рот, крізь марлю або носовичок аналогічно робити видих у ніс). Штучне дихання роблять з частотою 16-18 раз на хвилину. Одночасно викликають спеціалізовану бригаду швидкої допомоги. Непрямий масаж серця, штучне дихання роблять до повного відновлення або до надання спеціалізованої допомоги.

При ослабленні серцевої діяльності дихання необхідно забезпечити потерпілому доступ свіжого повітря, дати понюхати нашатирного спирту, влити в рот чайну ложку чи 25 крапель кордіаміну, поплескати по щоках.

При пошкодженні шкіри – накласти стерильну пов’язку, направити потерпілого до лікаря.

Пошкоджену поверхню шкіри навколо опіку треба обробити зеленкою чи рожевим розчином марганцівки.

В КОТ повинна бути аптечка першої лікарської допомоги.

Штучне дихання треба робити безперервно до прибуття лікаря або до відновлення у потерпілого нормального дихання. Далі потерпілого треба відправити на медпункт.

Слід пам’ятати, що штучне дихання треба застосовувати не лише тоді, коли потерпілий виявляє ознаки життя, а й тоді, коли він не виявляє їх зовсім. Треба пам’ятати, що уявна смерть при ураженні електричним струмом у більшості випадків є лише глибокою непритомністю.

Перша допомога буде справді корисною для потерпілого при виконанні таких правил:

1. Подавати допомогу тільки в нещасних випадках при хворобливому
стані, що загрожує життю, а не займатися лікуванням хворого.

2. З’ясовуючи характер ушкоджень, не доторкатися до ушкоджених
частин тіла, не обмацувати їх, а обмежитись лише розпитуванням,
оглядом.

3. Якщо неможливо визначити характер ушкодження, слід вважати
його найтяжчим.

  1. Піклуватися не тільки про те, щоб допомогти потерпілому, а й про
    те, щоб не пошкодити йому; вибирати заходи допомоги безболісні,
    безпечні.

5. Вживати тільки найнеобхідніших заходів.

6. Твердо пам’ятати, що перша допомога не може замінити допомогу
лікаря.

Інструкція №15

з охорони праці під час проведення

навчальних занять у кабінеті біології

І. Загальні положення

1. Під час роботи в кабінеті біології будьте обережними, дотримуйтесь порядку й чистоти на робочому місці, виконуйте правила безпеки. Безладність, поспішність, необачність у роботі й порушення правил техніки безпеки можуть призвести до нещасних випадків.

IIВимоги безпеки перед початком роботи

1.  Перед початком роботи:

а) чітко з’ясуйте порядок і правила проведення досліду;

б)  перевірте наявність і надійність посуду, приладів та інших
предметів, необхідних для виконання завдання;

в) звільніть робоче місце від усіх непотрібних для роботи предметів
та матеріалів.

  1. Починайте виконувати завдання тільки з дозволу вчителя.
  2. Виконуйте тільки ту роботу, що передбачена завданням або
    доручена вчителем. Виконувати роботи, не пов’язані з завданням –
    забороняється.
  3. Не відволікайтесь самі і не відволікайте інших від роботи
    сторонніми розмовами.

IIIВимоги безпеки під час виконання роботи

1. Для виконання завдання користуйтесь посудом і приладами,
виданим вчителем.

  1. Нагріваючи рідини, тримайте посудину отвором від себе і не
    спрямовуйте на сусідів.

3. Обережно поводьтесь з гострими предметами (ножицями, препару­-
вальними голками).

  1. Розбавляючи концентровані кислоти водою, обережно доливайте
    кислоту у воду, а не навпаки.

5. Посуд, у якому проводять досліди з органічними розчинниками,
перед заповненням повинен бути чистим і сухим.

IVВимоги безпеки після закінчення роботи

1. Розлиті випадково кислоти або розчини лугів збирайте і зливайте в місця, вказані вчителем.

2. Після закінчення роботи ретельно вимийте руки з милом.

VВимоги безпеки в аварійних ситуаціях

1. Не пробуйте хімічні речовини на смак, адже будь-яка з них у тій чи
іншій мірі є отруйною.

  1. Не заглядайте в посудину зверху (навіть у пробірку), тому що у
    випадку виштовхування рідини може статись нещасний випадок.

3. Нагріваючи рідини, не залишайте їх без нагляду навіть на короткий час.

  1. При виявленні несправності установок негайно припиніть роботу і
    повідомте про це вчителя.

5. При попаданні на шкіру, одяг будь-яких речовин негайно припиніть
роботу і змийте їх великою кількістю води.

Інструкція №16

з охорони праці під час роботи

на шкільній навчально-дослідній ділянці

І. Загальні положення

1. Учнів потрібно ознайомити (з обов’язковим показом) з прийомами
роботи, що дають змогу забезпечити правильну позу під час трудового
процесу, оптимальні ритм і навантаження в роботі м’язів, а також
запобігають травматизму.

  1. У кожному конкретному випадку вчитель, який керує роботою
    учнів на ділянці, зобов’язаний інструктувати дітей, як користуватися
    сільськогосподарськими знаряддями, щоб не нанести пошкоджень ні собі,
    ні тим, що перебувають поруч.

3. Одночасно на навчально-дослідній ділянці працює половина класу.
Учитель, який керує роботою, повинен бути присутній під час роботи на
навчально-дослідній ділянці і забезпечувати виконання учнями Правил
техніки безпеки.

  1. На шкільній навчально-дослідній ділянці учні працюють у халатах
    і рукавицях.
  2. На   шкільній  навчально-дослідній  ділянці   категорично
    забороняється садити колючі кущі та отруйні рослини.
  3. Учням, які працюють на шкільній ділянці, категорично
    забороняється робота з отрутохімікатами, інсектицидами й гербіцидами.
    У разі крайньої потреби обприскування або обпилювання рослин
    проводять дорослі (вчителі, лаборанти, технічний персонал) при
    відсутності дітей, яких потім протягом 5 діб на ділянку не допускають.

7. Під час роботи на шкільній навчально-дослідній ділянці не можна
дозволяти учням працювати руками. Для цього використовують сапки,
розпушувачі. Учні під час виконання таких робіт, щоб запобігти
забрудненню рук землею, обов’язково повинні надягати рукавиці.

  1. Очищають ґрунт від засмічуючих його сторонніх предметів
    (каміння, осколків скла, уламків металу тощо) за допомогою лопат,
    грабель, сап. Виконувати такі роботи руками забороняється.
  2. Сільськогосподарські знаряддя повинні відповідати віку учнів.
    Робоча частина лопат повинна бути різною, її треба визначити, виходячи
    із зросту учнів різних вікових груп.

10. Під час перенесення загострених знарядь (лопат, грабель, вил) з
місця зберігання на навчально-дослідну ділянку учні повинні тримати їх
вертикально, робочою частиною вниз, щоб не завдати травм іншим учням.

11. Бажано користуватись на шкільній навчально-дослідній ділянці
лійками невеликих розмірів (місткістю до 4 л). Якщо в школі є тільки
великі стандартні лійки, треба стежити за тим, щоб учні під час роботи
наливали в них води не більше як 1/3 місткості лійок.

12. Під час підживлення, пікірування, пересаджування рослин, а також
доглядання тварин учні надягають халати або фартухи, що постійно
зберігають у приміщенні куточка живої природи, і захищають руки
рукавицями.

13. Під час приготування підживлень для рослин учням забороняється
доторкуватися до добрив руками, треба набирати добрива спеціальними
неметалевими ложечками.

14.  Для боротьби з комахами-шкідниками рослин категорично
забороняється користуватися інсектицидами.

15. Тривалість роботи учнів на шкільній навчально-дослідній ділянці
встановлюється відповідно до їх віку. Учні 4-5 класів працюють на
ділянці 2 год. Через кожні 20 хв. роблять 10 хв. перерви. Робота на
шкільній ділянці учнів 7-8 класів, як суспільно-корисна праця, може
тривати 3-4 год. з 10-хвилинними перервами через кожні ЗО хв. Під час
кожного заняття треба урізноманітнювати види діяльності учнів,
переключаючи ланки з одних видів роботи на інші.

16.  При роботах на навчально-дослідній ділянці робота учнів з
вантажами повинна становити не більше 1/3 робочого часу, при цьому
слід дотримуватись граничних норм піднімання та опускання вантажів
неповнолітніми, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я
України від 22.03.1996 р. № 59.

IIВимоги безпеки перед початком роботи

1. Приходьте на роботу на шкільній ділянці в робочому одязі і взутті.

IIIВимоги безпеки під час виконання роботи

1. Переносьте загострені сільськогосподарські знаряддя (лопати,
граблі, вила) у вертикальному положенні так, щоб їх робоча частина
була спрямована вниз: це запобігає травмуванню ваших товаришів.

  1. Копаючи грунт лопатою, працюйте по черзі то з правої, то з лівої
    ноги (по 5 хв.). Це запобігає викривленню хребта.

3. Переносячи землю або добрива на носилках, не перевантажуйте їх.
Дотримуйтесь норм, встановлених учителем.

  1. Переносячи вантажі, рівномірно навантажуйте обидві руки.

5. Дотримуйтесь вказаного вчителем ритму роботи.

  1. Щоб запобігти перевтомі, робіть під час роботи 10-хвилинні пе-­
    рерви через кожні 20 або ЗО хвилин за вказівкою вчителя.

7. Працюючи лопатою, стежте за тим, щоб вона не поранила ноги.
Не перевантажуйте лопату землею: навантажуйте її не більше ніж на
1/ 3 штика. Під час роботи граблями, вилами не спрямовуйте їх робочу
частину на тих, хто перебуває поблизу.

8. Під час прополювання працюйте обов’язково в рукавицях.

  1. Не обприскуйте і не обпилюйте рослин отрутохімікатами. Якщо
    це буде необхідно, таку роботу виконають дорослі. Після обробки
    ділянок отрутохімікатами не заходьте туди протягом 5 діб.

10.  Не їжте немиті коренеплоди, овочі, ягоди.

IVВимоги безпеки після закінчення роботи

Після закінчення роботи на ділянці почистіть інвентар, здайте його, зніміть робочий одяг і ретельно вимийте руки з милом.

VВимоги безпеки в аварійних ситуаціях

1. У випадку якоїсь травми відразу ж зверніться до вчителя: він надасть
першу медичну допомогу і, якщо потрібно, відправить до шкільного
лікаря.

  1. При необхідності викликати швидку допомогу за телефоном 103.

Інструкція №17

з охорони праці під час проведення

лабораторних занять, практичних робіт,

демонстраційних дослідів у кабінеті біології

І. Загальні положення

1. Інструкція з охорони праці під час роботи в кабінеті біології для учнів повинна бути вивішена на видному місці. Тут же вивішують інструкції під час екскурсії та інструкції з охорони праці під час роботи на навчально-дослідній ділянці. Особливо важливо стежити за виконанням правил техніки безпеки під час лабораторних занять, практичних робіт учнів, екскурсій, а також під час експериментів. Якщо учні мають користуватись реальними інструментами та інструментами, що колються (скальпелями, ножицями, препарувальними голками), то необхідно провести інструктаж учнів про роботу з ними. Учні повинні набути міцних навичок брати інструменти тільки за ручки (ножиці за кільця), не спрямовувати їх загострені частини на себе та сусідів. При повторному використанні одних і тих же інструментів необхідно запропонувати самим учням розповісти про техніку безпеки при користуванні ними.

  1. Категорично забороняється мати в кабінеті біології електронагрі-­
    вальні прилади з відкритою спіраллю. Для демонстраційних дослідів
    допустиме використання електронагрівальних приладів із закритою
    спіраллю розжарювання.
  2. Якщо в кабінеті біології є газова мережа, її вмикає вчитель, який
    проводить заняття. Він повертає загальний газовий кран тільки під час
    лабораторної роботи або демонстраційного досліду, коли потрібно щось
    нагріти. Перед вмиканням мережі перевіряють, чи закриті всі крани на
    демонстраційному та лабораторних столах. Відразу після закінчення
    лабораторної роботи або демонстраційного досліду вчитель знову
    перевіряє крани на демонстраційному та лабораторних столах, після чого
    вимикає газову мережу.

4.  У кабінеті(лабораторії) біології забороняється користуватись
інсектицидами для боротьби з комахами-шкідниками кімнатних рослин.
Допускається обробка рослин мильним розчином або мильною піною,
тютюновим настоєм, 5 %-ним розчином сечовини.

5. При використанні технічних засобів навчання вживають запобіжних
заходів, спільних для всіх навчальних предметів. Навчальні фільми

демонструють у кабінеті (лабораторії) біології тільки на вузькоплівних кінопроекторах, причому плівки повинні бути вогнетривкими.

Вихід з кабінету (лабораторії) біології, де демонструють фільми, повинен вести безпосередньо на сходову клітку, в реакреаційне приміщення або коридор. Друга половина дверей повинна легко відчинятися. Біля дверей кабінету (лабораторії) біології не повинно бути предметів, що утруднюють вільний вихід з приміщення. До демонстрування кінофільмів допускаються особи, які мають права кіномеханіків або демонстратора вузькоплівного кіно і талон з техніки безпеки.

IIВимоги безпеки перед початком роботи

1.  Перед проведенням лабораторних робіт, під час яких необхідно
щось підігрівати на полум’ї газових пальників, учитель інструктує учнів,
як ними користуватися: піднісши запалений сірник до отвору пальника,
вмикають газ поворотом крана; регулюють подачу повітря в пальник,
добиваючись синьо-фіолетового забарвлення полум’я (жовтий його колір
свідчить про неповне згоряння світильного газу, причому в повітря
виділяється отруйний чадний газ); у разі поширення полум’я всередину
пальника погасити і дати йому охолонути, закрити подачу повітря і знову
запалити пальник; гасити пальник тільки припиненням подачі в нього
газу, закриванням крана. Інструктаж треба супроводжувати показом.

  1. Перед початком лабораторних робіт, під час яких використовується
    відкрите полум’я спиртового або газового пальника, треба нагадувати
    учням про те, що необхідно берегти від спалахування волосся та одяг.
  2. Перед виконанням лабораторних робіт, у процесі яких нагрівають
    рідини в пробірках, учитель зобов’язаний ознайомити учнів з правилами
    техніки безпеки: не спрямовувати отвір пробірки на себе або на тих, хто
    перебуває поряд, щоб уникнути важких опіків, які можуть бути спричинені
    рідиною, що виплескується під час закипання; закріплювати пробірки в
    затискачах штативів або в спеціальних ручних затискачах. Треба
    категорично заборонити притримувати пробірки паперовими смужками.
    Інструктаж потрібно супроводжувати показом правильних прийомів
    роботи.

IIIВимоги безпеки під час виконання роботи

1. Під час роботи забороняється запалювати одну спиртівку від іншої.
Гасити спиртівку дозволяється тільки ковпачком. У неробочому стані
спиртівки треба зберігати в металевих ящиках.

  1. При проведенні демонстраційних дослідів дозволяється викорис-­
    товувати електронагрівальні прилади тільки із закритою спіраллю
    розжарювання.
  2. Кип’ятити горючі рідини на відкритому вогні категорично заборо-­
    няється. Такі досліди проводять тільки на водяній бані.
    1. Під час виконання лабораторних робіт з використанням лабора-­
      торного обладнання (пробірок, хімічних склянок, предметних і накрив­
      них скелець тощо) необхідно ознайомити учнів з технікою безпеки під
      час роботи з таким обладнанням: не натискувати дуже пальцями на стінки
      пробірок, хімічних склянок, легко брати предметні стекла за краї, щоб
      уникнути поранення пальців.

5. Під час проведення лабораторних робіт з фіксованим у формаліні
матеріалом його перед заняттям виймають з розчину і ретельно проми-­
вають під сильним струменем води.

  1. Під час лабораторних робіт учням забороняється доторкуватися
    руками до порошкоподібних хімікатів, їх потрібно набирати спеціальними
    ложечками (неметалевими). Перед тим як використовувати розчин кислот
    і лугів, необхідно проінструктувати учнів про техніку безпеки під час
    роботи з цими речовинами: наливати їх тільки в скляний посуд, не допус-­
    кати, щоб вони потрапляли на шкіру та одяг, для розведення розчинів
    кислот вливати їх у воду. Добавляти воду в розчини кислот забороняється.

7. Необхідно стежити за тим, щоб на лабораторних столах були тільки
навчальні посібники, інструменти та прилади, що стосуються занять.

  1. Користуючись спиртівкою, не задувайте полум’я, а гасіть його,
    покриваючи спеціальним ковпачком.

Під час роботи бережіть волосся та одяг від спалахування. Не допускайте заливання полум’я кип’ячою рідиною, а якщо це все-таки трапиться, закрийте газовий кран.

9.  Коли користуєтесь скельцем, лезом для безпечного гоління,
препарувальною голкою, ніколи не спрямовуйте різальні або колючі частини
цих інструментів на себе, на своїх товаришів, щоб уникнути поранень.

10. Нагріваючи рідини в пробірці, користуйтеся тільки спеціальним
тримачем для неї, а не паперовою смужкою, не спрямовуйте отвір
пробірки на себе та своїх товаришів. Усе це допоможе уникнути опіків.

11. При використанні порошкоподібних хімічних речовин набирайте їх
тільки спеціальною ложечкою (неметалевою), не доторкаючись до порошків.
Пам’ятайте, що багато з цих речовин отруйні. Те саме стосується добрив,
які використовуються для підживлення кімнатних рослин.

12. Виготовляючи препарати для розглядання їх під мікроскопом,
дуже обережно беріть скельце великим та вказівним пальцем правої руки
за краї, розмістіть його паралельно предметному склу, яке ви тримаєте у
лівій руці, у безпосередній близькості до нього, а потім випустіть скельце
з пальців, щоб воно вільно лягло на препарати.

IVВимоги безпеки після закінчення роботи

1. Усі рідини, що залишаються після проведення лабораторних занять з використанням хімічних речовин, зливайте не у водопровідну раковину, а в скляну чашку або склянку, спеціально виставлену з цією метою.

  1. Обережно поводьтеся із скляним посудом. У випадку, якщо він все-
    таки розіб’ється, не збирайте осколки руками, а змітайте їх щіточкою в
    призначений для цього совок.
  2. Не мийте скляний посуд милом: він стає слизьким і його легко
    випустити з рук і розколоти.

4.  Після закінчення лабораторної роботи обов’язково ретельно
вимийте руки з милом.

V. Дії в аварійних ситуаціях

1. У випадках травми або опіку відразу ж звертайтеся до вчителя, він
подасть допомогу; в разі необхідності викликати швидку допомогу за
телефоном 103.

  1. Для надання першої допомоги при травмах в кабінеті біології треба
    обов’язково мати аптечку.

Інструкція №18

з охорони праці при проведенні екскурсії з біології

І. Загальні положення

1.  Перед проведенням екскурсії її керівник ретельно обстежує ту
ділянку природного оточення школи, куди будуть виведені діти, вибирає
ті місця, де немає небезпеки нападу хижаків, отруйних тварин (змій,
павукоподібних, багатоніжок та ін.), де немає трясовин.

2. У керівництві екскурсантами вчителеві допомагають батьки учнів.
Бажано, щоб на кожних 10 учнів приводилось по одному дорослому або
старшому учневі. Категорично забороняється об’єднувати для екскурсії
по кілька класів.

IIВимоги безпеки перед початком екскурсії

  1. Перед проведенням екскурсії роблять перекличку учнів класу і
    відмічають присутніх. Для керівництва кожною групою призначається
    дорослий або вожатий загону. Другу перекличку проводять після
    прибуття на місце екскурсії, третю – перед відправленням у зворотний
    шлях, четверту – після повернення з екскурсії.
  2. Якщо для доставки учнів до місця екскурсії використовується
    громадський транспорт, посадку здійснюють групами під керівництвом
    дорослого або старшого учня. При цьому в транспортні засоби заходять
    спочатку учні, а потім особа, яка керує ними. У такому самому порядку
    здійснюється й висадка дітей з транспортного засобу.

Можна доставляти учнів до місця екскурсії також на спеціально виділених транспортних засобах. Для цього дозволяється викорис­товувати автобуси й закриті вантажні машини, обладнані для перевезення людей. Для перевезення дітей транспортними засобами необхідно підбирати найдосвідченіших водіїв, які мають стаж не менше як три роки безперервної роботи водія. Перевозити дітей на відкритих вантажних машинах категорично забороняється. Під час перевезення дітей у вантажному автомобілі необхідно, щоб у кузові було не менше як двоє дорослих. Під час переїзду учням забороняється висовуватися з вікон, сідати і висаджуватися з транспортного засобу під час руху.

3. Для вивчення флори або фауни водоймища необхідно заздалегідь
вибрати таке місце, де його глибина біля берега настільки мала, що
гарантує від нещасних випадків. Входити у воду учням забороняється.

Для ознайомлення з живими об’єктами водоймища використовують сачки на довгих палках. Користуватись човнами або містками, розміщеними над глибокими місцями водоймищ, категорично забороняється.

4. Перед тим, як організувати екскурсію, треба ознайомити учнів з
вимогами охорони природи, з місцевими отруйними рослинами, такими,
як дурман, блекота, вовче лико, бліда поганка тощо, і категорично
заборонити учням пробувати на смак будь-яку рослину із зібраного
матеріалу. У кабінеті школи повинен бути стенд з фотографіями або
малюнками отруйних рослин.

Необхідно ознайомити учасників екскурсії з місцевими отруйними тваринами (зміями, павукоподібними, багатоногами), переносниками (наприклад: гризунами) або передавачами (кліщами, комахами) інфекційних захворювань. З цією метою в приміщенні кабінету біології створюють спеціальні стенди з малюнками і фотографіями, що супро­воджуються відповідними текстами, які пояснюють, чим небезпечна дана тварина і як запобігти цій небезпеці.

5. Вирушаючи на екскурсію з дітьми, учитель повинен мати при собі
похідну аптечку першої допомоги.

IIIВимоги безпеки під час проведення екскурсії

  1. Ознайомтесь зі стендом у кабінеті біології, де зображені місцеві
    отруйні рослини, отруйні і небезпечні тварини.
  2. Вирушаючи на екскурсію, одягайте одяг, що відповідає сезону і
    погоді, на ноги взувайте міцне взуття, панчохи або шкарпетки. Під час
    екскурсії не ходіть босоніж.
  3. Візьміть із собою питну воду у флязі або пляшці, щоб не пити води
    з відкритих водоймищ, де звичайно трапляються мікроби — збудники
    захворювань.
  4. Не пробуйте жодної із зібраних рослин на смак: пам’ятайте, що це
    може призвести до отруєння, а також зараження шлунково-кишковими
    хворобами.
  5. Під час проведення екскурсії забороняється використовувати
    отруйні речовини: хлороформ, сірчаний ефір для зморювання комах.
  6. Не витягуйте рослин руками. Для цього користуйтесь лопатками,
    розпушувачами і захистіть руки рукавицями.
  7. Забороняється розпалювати багаття під час екскурсій, щоб
    уникнути лісових пожеж і опіків учнів.

IVВимоги безпеки після закінчення екскурси

Після екскурсії з біології необхідно:

1. Зібрати всі експонати, назбирані під час екскурсії.

  1. Експонати переглянути, чи немає отруйних рослин.

3. Перевірити зовнішній вигляд кожної дитини, чи немає ніяких по-­
шкоджень.

  1. Зібрати весь інвентар (розрихлювачі, лопатки).
  2. Оглянути відкриті місця тіла, чи немає укусів шкідливих комах,
    кліщів.
    1. Після підведення підсумків діти миють руки з милом.

VВимоги безпеки в аварійних ситуаціях

У випадку травми необхідно негайно звернутись до вчителя за допо­могою.

Вчитель надає першу медичну допомогу, а у разі необхідності органі­зовує виклик швидкої допомоги за тел. 103.

Інструкція №19

 з охорони праці під час проведення

навчальних занять у кабінеті хімії

І. Загальні положення

  1. Працюйте в кабінеті хімії обов’язково в халаті.

2. Під час роботи в кабінеті хімії будьте обережними, додержуйтесь
порядку й чистоти на робочому місці, виконуйте правила техніки безпеки.
Безладність, поспішність, недбалість у роботі й порушення правил
техніки безпеки можуть призвести до нещасних випадків.

IIВимоги безпеки перед початком роботи

1.  Перед початком роботи :

а) чітко з’ясуйте порядок і правила проведення досліду;

б) перевірте наявність і надійність посуду, приладів та інших предметів
необхідних для виконання завдання;

в) звільніть робоче місце від усіх непотрібних для роботи предметів
і матеріалів.

2. Починайте виконувати завдання тільки з дозволу вчителя.

3. Виконуйте тільки ту роботу, що передбачена завданням або дору-­
чена вчителем. Виконувати роботи, не пов’язані із завданням, заборо-­
няється.

  1. Не відволікайтесь самі і не відволікайте інших від роботи сторон­-
    німи розмовами.

5. Перед початком роботи з легкозаймистими і горючими речовинами
вимкніть усі пальники.

IIIВимоги безпеки під час виконання роботи

1. Для виконання завдання користуйтесь посудом, приладами і
реактивами, що видані вчителем.

2. Хімічні речовини для дослідів беріть у кількостях, передбачених
методикою проведення досліду або за вказівкою вчителя.

3. Перед тим, як узяти реактив, необхідний для досліду, прочитайте
етикетку на тарі (склянці або банці), щоб запобігти помилці.

  1. Не беріть хімічні речовини голими руками. Використовуйте для
    цього фарфорові ложечки, совочки, шпателі.

5. Насипайте або наливайте реактиви на столі (сухі – над аркушем
паперу, рідкі – над листом).

  1. Нагріваючи рідини, тримайте посудину (колбу або пробірку)
    отвором від себе і не спрямовуйте її на сусідів.

7. Розбавляючи концентровані кислоти водою, обережно доливайте
кислоту у воду, а не навпаки.

  1. Луг розчиняйте у фарфоровій посудині, добавляючи до води
    невеликі порції речовини при постійному помішуванні. Кусочки лугу
    беріть тільки пінцетом або щипцями.
    1. Роботу з органічними розчинниками виконуйте у витяжних шафах.

10. Посуд, у якому проводять досліди з органічними розчинниками,
перед заповненням повинен бути чистим і сухим.

11. Нагрівайте легкозаймисті і горючі органічні розчинники тільки
на водяній (або повітряній) бані.

12. Під час роботи з розчинниками, що пов’язана з нагріванням, не
залишайте робоче місце без нагляду.

13. Правильно нагрівайте в пробірці розчини кислот та інших хімічних
речовин (крім вогненебезпечних) над полум’ям спиртового пальника.
Нагрівання виконуйте дуже обережно. Нагрівши трохи пробірку над
полум’ям пальника, далі нагрівання здійснюйте над верхньою частиною
полум’я, не торкаючись дном пробірки ґноту спиртівки, щоб пробірка
не тріснула.

14. Не пробуйте хімічні речовини на смак, адже будь-яка з них у тій
чи іншій мірі є отруйною.

15. Визначаючи речовини за запахом, не нахиляйтеся над шийкою
посуду і не вдихайте пару або газ, що виділяються. Для цього треба
легким рухом долоні над шийкою посудини спрямувати пару або газ до
носа і вдихати обережно.

16. Усі роботи, пов’язані з виділенням газів і пари, проводьте при
діючій вентиляції.

17. Не заглядайте в посудину зверху (навіть у пробірку), тому що у
випадку виштовхування рідини може статись нещасний випадок.

18.  Знімайте з плити або іншого нагрівника колби чи склянки з
розчинами (і з водою ), нагрітими до температури кипіння або навіть
близької до неї, обережно, захистивши руку рушником, не роблячи різких
рухів.

19. Посудину з гарячою рідиною не закривайте щільно пробкою доти,
поки вона не охолоне.

  1. Нагріваючи рідини, не залишайте їх без нагляду навіть на короткий
    час.
    1. Не набирайте розчини кислот і лугів у піпетку ротом.
    2. Для засмоктування розчинів у піпетки користуйтесь гумовими
      грушами
    3. Не зсипайте просипаний і не зливайте розлитий реактив назад у
      тару до основної кількості реактиву.

IVВимоги безпеки після закінчення роботи

1. Привести робоче місце в порядок.

  1. Після закінчення роботи ретельно вимийте руки з милом.

VВимоги безпеки в аварійних ситуаціях

1. При виявленні несправності установок негайно припиніть роботу
і повідомте про це вчителя.

  1. При потраплянні на шкіру, одяг будь-яких речовин негайно припи-­
    ніть роботу і змийте їх великою кількістю води.

Інструкція №20

з охорони праці під час проведення лабораторних

і практичних робіт у кабінеті хімії 

І. Загальні положення

1. Усі учні під час проведення практичних занять у кабінеті хімії
повинні бути забезпечені спецодягом і засобами індивідуального захисту
(халатами, гумовими рукавицями та ін.) за діючими нормами, що
передбачені для працівників хімічних лабораторій, відповідно до
ДНАОП 0.00 – 4.26-96 «Положення про порядок забезпечення праців-­
ників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами
індивідуального захисту».

Відповідальність з забезпечення засобами індивідуального захисту учнів і працівників у кабінеті хімії несе керівник навчального закладу.

  1. Спецодяг і засоби індивідуального захисту повинні зберігатися в
    шафах, спеціально призначених для цієї мети.
  2. Вхід стороннім особам до кабінету хімії під час проведення практик-­
    них занять забороняється.
  3. Доступ учнів до місць зберігання хімічних реактивів повинен бути
    виключений.

5. Кількість розчинників, що є одночасно в кабінеті хімії, не повинна
перевищувати потреби для уроку, який проводиться.

П. Вимоги безпеки перед початком роботи

1.  Перед початком практичних занять у кабінеті хімії перевіряють
справність усього обладнання, газової мережі, роботу вентиляції тощо.
У разі виявлення якихось несправностей, що можуть створити підвищену
небезпечність, робота в кабінеті хімії не виконується доти, доки не усунуть
цих несправностей.

  1. Користуючись якими-небудь речовинами для дослідів, треба уважно
    прочитати етикетку на склянці або іншій тарі, в якій зберігаються
    реактиви, щоб запобігти помилок, що можуть призвести до нещасних
    випадків.
    1. Перед початком роботи на парті учня повинні бути зошит, ручка,
      інструкція з виконання роботи та реактиви. Учні повинні ознайомитись
      з правилами техніки безпеки під час хімічних дослідів.

III.Вимоги безпеки під час виконання роботи

1. Досліди, що супроводжуються виділенням шкідливих газів і пари,
проводять тільки у витяжній шафі із справно діючою вентиляцією.

  1. Установлені у витяжній шафі прилади, в яких проводять досліди з
    легкозаймистими або вибухонебезпечними речовинами, обгороджують
    (з боку стулок шафи) захисним екраном з органічного скла. Досліди з
    такими речовинами виконує тільки вчитель.
  2. Забороняється брати реактиви незахишеними руками. Для цього
    використовують фарфорові ложки, шпателі або совочки.
    1. Насипати або наливати реактиви треба на столі.
    2. Просипаний або вилитий випадково реактив зсипати або зливати
      назад у тару до основної кількості реактивів не дозволяється.
    3. Для нейтралізації пролитих на стіл чи на підлогу кислот або лугів у
      кабінетах хімії повинні стояти склянки із заздалегідь приготовленими
      нейтралізуючими речовинами (соди та оцтової кислоти).
    4. Визначаючи речовину за запахом, не можна нахилятись над горлом
      посудини і сильно вдихати пару і газ, що виділяється. Для цього треба
      легким рухом долоні над горлом посудини спрямувати пару або газ до
      носа і вдихати обережно.

8. Закріплювати посуд у тримачах штатива потрібно обережно, оберта­
ючи посуд навколо осі, поки не відчується невелике утруднення в обертанні.

  1. Під час нагрівання рідин не можна заглядати в посудину згори, бо в
    разі можливого викидання нагрітої речовини можуть бути нещасні випадки.
  1. Забороняється тримати вогне- і вибухонебезпечні речовини
    поблизу відкритого вогню і сильно нагрітих предметів.

11. Забороняється залишати без нагляду запалені газові пальники й
спиртівки, а також увімкнені електронагрівальні прилади.

12. Під час роботи з легкозаймистими, вогне- і вибухонебезпечними
реактивами не слід носити одяг із синтетичних або змішаних тканин, бо
в разі спалахування ці тканини не горять, а плавляться, пристають до
шкіри, спричиняючи важкі опіки.

IV.Вимоги безпеки після закінчення роботи

1. Після закінчення роботи треба негайно вимкнути електроприлади,
закрити газові й водопровідні крани.

  1. Не можна виливати в раковину залишки кислот, лугів, сульфуро-
    вмісних сполук, вогненебезпечних рідин, а також розчини, утворені в
    результаті досліду. Ці речовини треба зливати в призначені для цієї мети
    склянки.
  2. Щоб запобігти засміченню каналізації, не можна кидати в раковину
    папір, пісок та інші тверді речовини.
  3. Після закінчення роботи учні повинні одержані в результаті дослідів
    речовини злити у відповідний посуд, помити руки з милом, прибрати
    робочий стіл і здати його вчителю.

VВимоги безпеки в аварійних ситуаціях

1. У випадку аварії (розбився прилад, склянка з агресивною рідиною),
коли починають виділятися у значній кількості отруйні гази і пари, треба
негайно вивести всіх учнів з приміщення і після цього приступити до
ліквідації аварійного стану, застосовуючи протигаз та інші захист засоби.

2. Металеві калій і натрій, що загорілися, треба гасити порошковим
вогнегасником, сухим піском, сухою магнезією або за допомогою
азбестової ковдри. Забороняється застосовувати для гасіння лужних
металів воду, пінні вогнегасники та оксид карбону.

3. Якщо під час аварії будуть розлиті органічні розчинники в кількості
понад 0,05 л, то необхідно:

а) негайно вивести учнів з приміщення;

б) погасити в приміщенні всі пальники та вимкнути електричні прилади;

в) зачинити двері, відчинити вікна або кватирки;

г) розлиту рідину засипати піском або тирсою, за допомогою
дерев’яного совка або двох дерев’яних дощечок зібрати в тару і
знешкодити в той самий день;

д)  припинити провітрювання приміщення тільки після того, як
повністю зникне запах розлитого розчинника;

є) під час прибирання треба користуватись захисними окулярами й гумовими рукавицями.

  1. Якщо виявляться якісь несправності у використовуваних вами
    приладах, установках, недоброякісність посуду, негайно припиніть ро-­
    боту і повідомте вчителя.

5. У випадку виникнення пожежі потрібно негайно повідомити за
телефоном 01, звільнити приміщення, в міру можливостей вжити заходів
з ліквідації пожежі, використовуючи всі засоби пожежогасіння, які є в
кабінеті.

  1. При короткому замиканні струму необхідно обезживити розпо-
    дільник-щит, звільнити приміщення, повідомити дирекцію школи.

7. При травмуванні учня потрібно надати першу медичну допомогу,
а при необхідності викликати швидку допомогу за телефоном 103.

Інструкція №21

з охорони праці під час роботи з металевим натрієм

І. Загальні положення

Лужний метал натрій енергійно взаємодіє з водою, при цьому виділення водню може супроводжуватися вибухом.

Під час роботи з металевим натрієм треба бути особливо обережним.

IIВимоги безпеки перед початком роботи

1.  Не можна допускати контакту натрію з водою, вологими
предметами, а також органічними сполуками, що містять хлор, і твердим
карбон оксидом.

  1. Забороняється працювати з лужними металами при високій воло­
    гості в приміщенні.

3. Зберігати металевий натрій треба в скляній банці, щільно закритій
корковою пробкою, під шаром зневодненого гасу, парафіну або
трансформаторного масла. Банки поміщають у металевий ящик з піском.

III.Вимоги безпеки під час виконання роботи

1. Усі роботи з металевим натрієм треба виконувати на листах у
витяжній шафі, одягнувши захисні окуляри і гумові рукавиці, віддалік
від джерел води і тепла.

  1. Виймати металевий натрій з тари, завантажувати його в апарати
    тощо слід тільки пінцетом або щипцями. Гас, парафін і трансформаторне
    масло з поверхні металів витирають фільтрувальним папером.

3. Різати металевий натрій слід на фільтрувальному папері сухим і
гострим ножем. Первинне різання натрію треба виконувати під шаром
трансформаторного масла або гасу для зняття верхнього пероксидного
шару, оскільки внаслідок контакту пероксидних сполук з чистим металом
на повітрі може статися вибух.

4. Прилади і посуд, в яких підозрюється наявність металевого натрію,
треба спочатку промити етиловим спиртом і тільки після того, коли весь
метал розчиниться в ньому, можна мити водою.

IV.Вимоги безпеки після закінчення роботи

1. Відходи (обрізки) металевого натрію збирати в окремі банки зі зневодненим гасом для наступного знищення в цей самий день. Нагро­маджувати залишки натрію не дозволяється.

2. Викидати залишки металевого натрію в каналізаційну раковину
або тару для збирання сміття не дозволяється.

3. Відходи металевого натрію в кількості до 2 г знищують повністю,
розчиняючи його в етиловому спирті. Розчиняти треба невеликими
порціями, утворений розчин зливають у каналізацію.

VВимоги безпеки в аварійних ситуаціях

  1. Металевий натрій, що загорівся, треба гасити порошковим вогне.­
    гасником, сухим піском, сухою магнезією або за допомогою азбестової
    ковдри.
  2. Не дозволяється застосовувати для гасіння лужних металів воду,
    пінні вогнегасники та оксид карбону (вуглекислоту).

Інструкція №22

з охорони праці при роботі з кислотами і лугами

І. Загальні положення

1. Працюючи з кислотами та їдкими лугами, треба пам’ятати, що неви-­
конання правил поводження з ними призводить до сильних хімічних опіків.

З кислот найнебезпечнішими є концентровані нітратна та фторидна кислоти, що спричиняють дуже болючі пошкодження, які довго не заживають. Дуже небезпечна концентрована сульфатна кислота, особ­ливо для очей. Важкість опіків кислотами і лугами значно підвищується, якщо ці реагенти нагріті.

  1. Під час усіх операцій з концентрованими кислотами і лугами
    обов’язково користуйтеся гумовими рукавицями та захисними окулярами.
  2. Основні кількості кислот та інших агресивних рідин повинні збері-­
    гатися в приміщенні, спеціально призначеному для цього.

IIВимоги безпеки перед початком роботи

1. Розливати кислоти та інші агресивні рідини з бутлів великої
місткості у склянки треба за допомогою сифона, використовуючи як
джерело тиску гумову грушу, ручний насос або ножну повітродувку.

  1. Особливо обережно під тягою треба розливати концентровані
    кислоти: нітратну, хлоридну та інші димлячі речовини, а також аміак,
    щоб запобігти отруєнню.
  2. Переносити склянки з реактивами треба в плетених кошичках або
    іншій тарі, що забезпечує зручне й безпечне транспортування.
  3. Не можна переносити і навіть піднімати склянки з кислотами та
    іншими агресивними рідинами, взявши їх тільки за шийку посудини.
  4. Доставлені в лаборантську реактиви розміщують у призначених
    для них місцях зберігання.
  5. Не можна наливати гарячі або навіть теплі рідини в товстостінні
    посудини.
  6. Великі шматки їдких лугів потрібно розколювати на дрібні кусочки
    в спеціально відведеному місці, користуючись захисними окулярами,
    рукавицями.

IIIВимоги безпеки під час виконання роботи

1. Розбавляючи концентровані кислоти водою, треба лити кислоту у воду, а не навпаки, постійно перемішуючи. Доливання води до

концентрованої кислоти супроводжується сильним нагріванням і розбризкуванням рідини, що може призвести до опіків.

  1. Для розбавлення концентрованих кислот і змішування речовин,
    що супроводжуються виділенням тепла, потрібно користуватися тільки
    тонкостінним хімічним або фарфоровим посудом.
  2. Використовувати сульфатну кислоту в ексикаторі як водовби-
    раючий засіб забороняється.
  3. Розчиняти луги треба у фарфоровому посуді, повільно додаючи до
    води невеликі порції речовини при безперервному перемішуванні.
    Кусочки лугу треба брати тільки пінцетом або щипцями.

IVВимоги безпеки після закінчення роботи

1. Відпрацьовані кислоти й луги слід збирати окремо в спеціально
призначений посуд і зливати тільки після нейтралізації.

  1. Розлиті випадково кислоти або розчини лугів збирати і зливати в
    місця за вказівкою вчителя.

VВимоги безпеки в аварійних ситуаціях

1. Щоб уникнути опіків порожнини рота і отруєння, забороняється
набирати розчини кислот і лугів у піпетку ротом. Для засмоктування
цих речовин користуйтесь піпетками з пастами та гумовими грушами.

  1. Розлиті кислоти або луги необхідно негайно засипати піском,
    нейтралізувати і після цього прибрати.
    1. У випадку аварії, коли починає виділятись значна кількість
      отруйних газів і пари, треба негайно вивести учнів з приміщення і після
      цього приступити до ліквідації аварійного стану, користуючись проти­
      газом та іншими захисними засобами.

Інструкція №23

з охорони праці при роботі

з органічними розчинниками

І. Загальні положення

1. Працюючи з органічними розчинниками, треба враховувати, що
багато з них небезпечні як сполуки, які мають значну токсичність і що
більшість з них легкозаймиста.

2. Під час роботи з розчинниками завжди треба бути дуже обережним,
не можна допускати навіть незначної недбалості, бо це може призвести
до нещасного випадку.

IIВимоги безпеки перед початком роботи

1. Роботу з розчинниками виконувати обов’язково у витяжній шафі.

2. Посуд, в якому виконується дослід з органічними розчинниками,
перед заповненням повинен бути чистим і сухим.

3. Розчинники необхідно зберігати у товстостінному скляному посуді
з притертою пробкою.

IIIВимоги безпеки під час виконання роботи

1. Під час роботи з легкозаймистими розчинниками всі пальники, що
є у витяжній шафі, де виконується дослід, треба погасити, а електричні
нагріваючі прилади вимкнути.

  1. Недопустимо під час дослідів з розчинниками залишати робоче
    місце без нагляду.

3. Кількість розчинників, що є одночасно в кабінеті, не повинна
перевищувати потреби для уроку, який проводиться.

IVВимоги безпеки пісня закінчення роботи

1. Забороняється виливати органічні розчинники в каналізацію. Потрібно збирати їх після проведеної роботи в призначену для цього тару, що герметично закривається, і знищувати в місцях, погоджених із санітарною та пожежною інспекціями.                                                                                      V. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

  1. Роботу, пов’язану з небезпекою загоряння, спалаху або вибуху,
    треба виконувати стоячи.
  2. Якщо під час роботи будуть розлиті органічні розчинники, то
    необхідно:
    1. вивести учнів з приміщення;
    2. погасити всі пальники і вимкнути електричні прилади;
    3. зачинити двері, відчинити вікна або кватирки;
    4. розлиту рідину засипати піском або тирсою, за допомогою дере-­
      в’яного совка або двох дерев’яних дощечок зібрати в тару і знешкодити
      в той самий день;
    5. припинити провітрювання приміщення тільки після того, як пов­-
      ністю зникне запах розлитого розчинника;
    6. під час прибирання треба користуватися захисними окулярами та
      гумовими рукавицями.

Інструкція №24

з охорони праці при роботі зі скляним посудом та

іншими виробами зі скла

І. Загальні положення

1. Під час роботи зі скляним хімічним посудом, приладами, скляними трубками та іншими виробами зі скла внаслідок неправильного повод­ження з ними трапляються нещасні випадки:

а)  опіки рук при необережному поводженні зі скляним посудом,
нагрітим до високої температури;

б)  поранення рук і обличчя внаслідок розривання посудин або
приладів при порушенні правил використання виробів зі скла, що не
відповідають за своєю якістю умовам проведення реакції.

IIВимоги безпеки перед початком роботи

1. Установку або окремі частини, що перебувають під вакуумом, треба
екранувати дротяним екраном; під час роботи обов’язково користуватися
захисними окулярами.

  1. У вакуумних установках і приладах застосовувати плоскодонний
    посуд не дозволяється.
  2. Скляні посудини, призначені для роботи під вакуумом, заздалегідь
    випробовують на максимальне розрідження. Перед випробовуванням
    посудину треба обгорнути рушником або натягнути на неї металеву сітку.
    Такі самі заходи безпеки застосовують під час проведення фільтрування
    під розрідженням.
  3. Щоб не порізати рук, кінці скляних трубок і паличок, що застосо­
    вуються для розмішування розчинів та інших цілей, повинні бути
    оплавлені.

IIIВимоги безпеки під час виконання роботи

1. Під час роботи на установці зі скла, якщо є хоч невелика ймовірність
аварії, розривання посудин тощо, обов’язково треба обгородити всю
установку захисним екраном із оргскла, а найнебезпечніші ділянки
установки – металевою сіткою або металевим кожухом.

  1. Усі види механічної ймовірності термічної обробки скла треба
    виконувати з використанням захисних окулярів.
  2. Посудину з гарячою рідиною не можна закривати притертою
    пробкою доти, доки вона не охолоне.
  3. Переносячи посудини з гарячою рідиною, треба брати їх руками,
    захищеними рушником; велику посудину при цьому тримають однією
    рукою за дно, другою – за шийку.

5. Для змішування або розбавлення речовин, з яких виділяється тепло,
треба користуватися фарфоровим або термостійким хімічним посудом.

6. Великі хімічні склянки треба піднімати двома руками так, щоб
відігнуті краї склянки спиралися на вказівні й великі пальці.

7.    Щоб відкрити пробку в посудині, яку заїло, треба спочатку
постукати по краях пробки знизу вгору дерев’яним молоточком. Якщо
це не допомагає, потрібно обережно підігріти шийку посудини так, щоб
не нагрілася пробка; нагрівати можна рушником, змоченим гарячою
водою, обгорнувши ним шийку посудини, або над полум’ям спиртового
пальника,  безперервно  обертаючи  посудину навколо  осі,  не
доторкаючись до полум’я. Не можна підігрівати посудину над відкритим
полум’ям, якщо в посудині містяться легкозаймисті, вибухонебезпечні
та отруйні речовини.

  1. При складанні скляних приладів з’єднанням окремих їх частин за
    допомогою гумових трубок, а також при інших роботах із склом
    необхідно захищати руки рушником.
  2. Забороняється користуватися скляним посудом або приладами, які
    мають хоча б невеликі тріщини, пошкодження.

IVВимоги безпеки після закінчення роботи

1. Після закінчення роботи учні повинні прибрати своє робоче місце,
результати дослідів злити у відповідний посуд, помити пробірки.

  1. Після закінчення роботи ретельно вимити руки з милом.

VВимоги безпеки в аварійних ситуаціях

1. У випадку виявлення учнем тріщин та пошкоджень скляного посуду чи приладів учень повинен негайно повідомити про це вчителя.

3. При травмуванні учень повинен повідомити вчителя. Вчитель
надасть першу медичну допомогу, а при необхідності викличе швидку
допомогу за телефоном 103.

Інструкція №25

          Правила зберігання хімічних реактивів           

 І. Загальні положення

1.  Хімічні реактиви зберігаються у приміщенні лаборантської
(препараторської) у кількостях і порядку, що передбачені цими Пра­-
вилами.

2. Кожний реактив потрібно зберігати завжди в одному й тому ж відве-­
деному для нього місці.

3. Рідкі хімічні реактиви зберігають у товстостінних склянках з при­
тертими пробками, тверді — у товстостінних скляних банках також з
притертими пробками.

  1. На кожній склянці, банці повинна бути етикетка з точною назвою
    реактиву та його формулою, крім того, на тарі з вогненебезпечними
    речовинами на етикетці повинен бути напис “вогненебезпечне”.

5. Зберігати хімічні речовини без етикеток, із нерозбірливими напи­-
сами не дозволяється.

II. Зберігання вогне – і вибухонебезпечних речовин

Вогне- і вибухонебезпечні речовини, що застосовуються в кабіне­тах хімії, за правилами спільного зберігання, можна поділити на такі групи:

1) речовини, що можуть утворювати суміші: калій азотнітрот, барій
азотнітрот, кальцій азотнітрот, натрій азотнітрот та інші нітрати;

2)      самозаймисті від води й повітря речовини: калій металевий, натрій
металевий, кальцій металевий, карбід кальцію, пероксид натрію,
пероксид барію, алюмінієвий пил, цинковий пил та інші;

3)      легкозаймисті й горючі речовини, тобто речовини, які легко
спалахують від дії відкритого полум’я. До них належать:

а)  рідкі речовини: бензин, бензол, сірковуглець, ацетон, толуол,
ксилол, гас, спирти (етиловий, бутиловий та інші), діетиловий ефір тощо;

б) тверді речовини: целулоїд, фосфор червоний та інші;

4)      речовини, що спричиняють спалахування: бром, нітратна та
сульфатна кислоти, хромовий ангідрид та інші;

5) горючі речовини: сірка, вугілля та інші.

  1. Кожна з перелічених груп хімічних речовин повинна зберігатися
    окремо одна від одної.
  2. У лаборантській склянки й банки з легкозаймистими і вогнене-­
    безпечними хімічними речовинами треба зберігати в залізних шафах або
    спеціальних металевих ящиках, що закриваються кришкою, а стінки й
    дно яких викладають аркушевим азбестом. Ящики встановлюють на
    підлозі віддалік від проходів і нагрівальних приладів.

При зберіганні вогне- і вибухонебезпечних речовин, виходячи з фізико-хімічних властивостей, треба додержуватись додаткових заходів безпеки, а саме:

а) діетиловий ефір потрібно зберігати ізольовано від інших речовин
у холодному й темному місці, бо при зберіганні його на світлі утворюється
вибухова речовина – – пероксид етилу;

б)  металевий калій і натрій повинні зберігатися в товстостінних
скляних банках з широкими шийками, які щільно закриваються корко-­
вою пробкою, під шаром сухого гасу, парафіну або трансформаторного
масла в ящиках з піском;

в)  пероксид натрію дозволяється зберігати в залізних банках із
залізними кришками, які щільно закриваються, або в товстостінних
скляних банках з притертими пробками. Пероксид натрію — окислювач.
У суміші з горючими речовинами – вибухонебезпечний. Легко спалахує
від змочування невеликою кількістю води. Зберігати в сухому місці, не
допускаючи контакту з горючими матеріалами, оберігати від зволо-­
ження, пилу і світла;

г) сірковуглець, у зв’язку з підвищеною леткістю і вогненебезпечністю,
треба зберігати під шаром води. З водою сірковуглець не взаємодіє і в
ній не розчиняється;

д)  пероксид натрію, пероксид водню, хлорну кислоту (концент-­
ровану) та інші окислювачі не можна зберігати разом з відновниками –
вугіллям, сіркою, крохмалем тощо;

є) не можна зберігати металеві калій і натрій, а також фосфор з бромом і йодом;

е) при зберіганні калій перманганату слід пам’ятати, що він сприяє
спалахуванню горючих матеріалів: гліцерин при кімнатній температурі
спалахує внаслідок стикання з порошком калій перманганату; від
змочування порошка калій перманганату утворюється неміцний продукт
(Мп2О7), який легко розкладається з вибухом; при розтиранні порошку
калій перманганату з сіркою або фосфором відбувається вибух.

  1. Місткість скляного посуду для зберігання легкозаймистих рідких
    речовин не повинна перевищувати 1 л. Якщо місткість велика, його помі­
    щають у герметичний металевий футляр.

5. Кристалічний йод треба зберігати в товстостінній, з темного скла
банці з притертою пробкою.

6У приміщені, де зберігаються хімічні реактиви, повинні бути засоби пожежогасіння: азбестова або суконна ковдра, вуглекислотний вогне­гасник, ящик або інший резервуар з піском.

Інструкція №26

                         Правила електробезпеки в кабінеті хімії                               

 І. Загальні положення

Поводження з електроприладами в кабінетах хімії потребує великої обережності й безумовного виконання правил електробезпеки,

1. У кабінеті хімії треба використовувати електронагрівальне та інше
електричне обладнання тільки заводського виготовлення та закритого
типу.

При експлуатації керуватися паспортом та інструкцією заводу-виготовлювача.

2. Усі електронагрівальні прилади під час їх експлуатації повинні мати
достатню теплоізоляцію знизу із боку стін.

Як теплоізоляцію можна використати керамічні плити, аркушевий азбест та інші негорючі матеріали з малою теплопровідністю.

3. Електроприлади, що перебувають в експлуатації, періодично оглядає
особа, відповідальна за електрогосподарство; вона також перевіряє захисне
заземлення, електропроводку і загальний стан електромережі.

  1. Якщо є порушення в стані електромережі, подача струму до робочих
    місць забороняється.
  2. Подачу струму через загальний рубильник до робочих місць і
    вимикання його після закінчення робіт виконує тільки вчитель або особа,
    яка обслуговує електромережу школи.
  3. Штепсельні розетки і встановлене обладнання можуть перебувати
    під струмом на час проведення дослідів.

7. Після закінчення експериментів подача струму негайно припи­-
няється. Шафи з розподільними щитами замикають на замок.

IIЕлектрична мережа

Електропроводка, встановлення електрообладнання та приладів у кабінеті хімії повинні відповідати вимогам діючих Правил улаштування електроустановок (ПЕУ). Крім того:

1. Усі доступні для доторкування електротехнічні пристрої надійно ізолюють.

2.  Вмикати в мережу електроприлади потужністю до 800 Вт можна
через штепсельні розетки, що застосовуються для звичайної мережі.
Потужніші нагрівачі та інші прилади необхідно приєднувати до рубиль­-
ників (закритого типу) або розподільних щитів.

3. Розподільні щити вміщують у шафах, виготовлених з незгораючих
матеріалів.

  1. Контрольно-вимірювальні прилади монтують на щитах у місцях,
    які зручні для спостереження і обслуговування.

5. Заземлення електрообладнання треба виконувати за інструкцією з
техніки безпеки під час експлуатації електроустановок до 1000 В у школах
та інших закладах освіти.

  1. Вмикання і вимикання всієї електромережі кабінету хімії повинно
    здійснюватися одним загальним рубильником.

7. Розетки для вмикання електронагрівальних та інших приладів розмі-

щують на торцевому боці робочого стола або на стіні біля робочого місця.

  1. Для живлення переносних електроприймачів потрібно застосо­-
    вувати гнучкі проводи, спеціально призначені для цієї мети, з ураху-­
    ванням можливих механічних дій. Жили зазначених проводів повинні
    бути в спільній оболонці.
  2. Не дозволяється підвішувати проводи на цвяхах, пропускати їх крізь
    отвори у стінах, у стулках витяжних шаф, приладах тощо без ізоляційних
    трубок; залишати незахищеними в місцях, де вони можуть бути
    пошкоджені; залишати без ізоляції оголені проводи; приєднувати
    проводи один до одного скручуванням; користуватися несправними
    штепсельними з’єднаннями, перемикачами тощо.

10.У разі загоряння електропроводки необхідно негайно вимкнути
електроустановку, а полум’я гасити тільки піском або вуглекислотним
вогнегасником, а при необхідності викликати пожежну службу за телефоном 101.

Інструкцій №27

Правила користування витяжною шафою

І. Загальні положення

1. Для проведення робіт, що супроводжуються виділенням шкідливих
газів і пари, кабінет хімії та лаборантську забезпечують витяжними шафами.

  1. Витяжні шафи, як правило, виготовляють з металевих конструкцій;
    склити їх бажано армованим склом.

Якщо витяжні шафи виготовлені з деревини, то їх з внутрішнього боку оббивають жерстю з азбестовою прокладкою на висоту не меншу ніж 0,5 м для захисту від полум’я пальників або електронагрівальних приладів.

3. Витяжні шафи обладнують верхніми й нижніми відсмоктувачами
(вмикання відсмоктувачів регулюють залежно від густини газів і пари,
що виділяються).

  1. Витяжні пристрої розраховують так, щоб швидкість всмоктуваного
    повітря в переріз відкритих на 15-20 см стулок шафи була в межах 0,3-
    0,7 м/с. Під час роботи з органічними та іншими найбільш шкідливими
    речовинами швидкість повітря потрібно збільшити до 1,0-1,5 м/с у
    перерізі витяжної шафи.

5. Стулки витяжної шафи повинні відчинятися й зачинятися тільки у
вертикальному напрямі. Щоб підтримувати стулки в потрібному
положенні, влаштовують пристрої безпечної конструкції.

6. Всередині витяжні шафи обладнують електричним освітленням у
вибухобезпечному виконанні. Електропроводка до світильників викону- ­
ється відповідно до Правил улаштування електропроводок у вибухо-­
небезпечних приміщеннях. Перемикачі встановлюють поза шафою.

7. До витяжної шафи повинні бути підведені газ і вода. Парові крани
встановлюють біля переднього борта шафи з таким розрахунком, щоб
запобігти випадковому їх відчиненню.

8. Металеві деталі витяжних шаф, а також усі труби сантехнічних
підводок з метою захисту від корозії періодично покривають
кислотостійким лаком або олійною фарбою.

IIПравила користування

1. Витяжну шафу вмикають не раніше ніж за 15 хв. до початку роботи.

  1. Стулки витяжної шафи під час роботи мають бути максимально
    закритими (опущеними з невеликим зазором для тяги). Відкривати їх

дозволяється тільки на час використання встановлених у шафі приладів або в разі іншої потреби на висоту, зручну для роботи, але не більшу як половина висоти отвору.

  1. Підняті стулки на час роботи у витяжній шафі закріплюють за
    допомогою наявних для цього пристроїв.
  2. Якщо витяжна шафа має кілька стулок, то ті, якими не користу­-
    ються, повинні бути зачиненими. Внаслідок порушення цього правила
    знижується ефективність роботи вентиляції.

5. Щоб запобігти проникненню шкідливих газів і пари з витяжної
шафи в приміщеннях кабінету, вентиляцію треба відрегулювати так, щоб
у шафі утворювалося невелике розрідження.

Інструкція №28

Надання першої медичної допомоги потерпілим у кабінеті хімії

І. Загальні положення

Під час проведення практичних занять у кабінеті хімії можливі нещасні випадки (отруєння, хімічні й термічні опіки, травми осколками скла і т. д.). Слід пам’ятати, що чим швидше буде подано допомогу потерпілому, тим менше буде поганих наслідків.

У кабінеті хімії повинна бути аптечка з набором медикаментів і перев’язувальних засобів.

В аптечці повинна бути інструкція щодо надання першої-медичної допомоги.

IIПерша допомога при отруєннях

Карбон (IIоксидом

Ознаки отруєння: запаморочення голови, головний біль, слабкість, блювання, шум у вухах, судороги і втрата свідомості.

Перша допомога: потерпілого негайно вивести на свіже повітря, звільнити від одягу, який заважає диханню, давати вдихати кисень (чистий або з додаванням 5%-ї вуглекислоти (СО2). Потерпілого потрібно тримати в теплі, зігрівати грілками. У разі потреби робити штучне дихання до прибуття лікаря.

Сірководнем (дигідрогенсульфідом)

Ознаки отруєння: запаморочення голови, головний біль, нудота, загальна слабкість. У деяких випадках може настати раптова смерть внаслідок ураження дихальних шляхів.

Перша допомога: потерпілому треба забезпечити доступ свіжого повітря, дати вдихати кисень з додаванням 5-7%-ї вуглекислоти.

Оксидами нітрогену

Ознаки отруєння: оксиди нітрогену діють насамперед на слизову оболонку і дихальні шляхи, потім зумовлюють подразнення очей, сухість у горлі, кашель, іноді нудоту і блювання. Отруєння оксидами нітрогену особливо небезпечне для осіб, які страждають захворюванням серця.

Перша допомога: потерпілому дати дихати чистим киснем. У зв’язку з можливим набряканням легень і порушенням кровообігу слід уникати всяких зусиль, потрібен повний спокій. Не допускати охолодження тіла.

Хлором

Ознаки отруєння: хлор має сильну подразнювальну дію на верхні дихальні шляхи. Кашель при тривалій дії посилюється і може завер­шитися спазмом окремих ділянок дихальних шляхів, а потім припи­няється дихання.

Навіть при короткочасній дії хлору можливе набрякання легень.

Перша допомога: негайно вивести потерпілого на свіже повітря, звіль­нити від одягу, що заважає диханню. Дати дихати киснем. Зігрівати потерпілого грілками.

Бромом

Ознаки отруєння: бром уражає дихальні шляхи, подібно до отруєння хлором, зумовлює ще сильніше ураження очей і слизових оболонок. Потрапляючи на шкіру, спричиняє сильні опіки.

Перша допомога: потерпілого вивести на свіже повітря. Якщо він не втратив свідомості, слід застосувати інгаляцію (вдихання водяної пари з додаванням аміаку) і полоскання горла розчином питної соди.

Сульфур (IVоксидом

Ознаки отруєння: сильно подразнює слизові оболонки, спричиняє кашель і чхання.

Перша допомога: потерпілого вивести на свіже повітря, дати вдихати з ватки нашатирний спирт з етанолом, застосувати інгаляцію розчином питної соди з масовою часткою натрій гідрокарбонату 2%.

Амоніаком

Ознаки отруєння: сильно діє на слизові оболонки, спричиняє сльозо­течу і запалення очей, сильний кашель, жар у горлі.

Крім того, у потерпілого з’являються нудота і приступи задишки.

Перша допомога: у разі отруєння дати потерпілому випити велику кількість води з добавлянням до неї оцтової або лимонної кислоти, викликати блювання, дати молоко, яєчний білок; при отруєнні внаслідок вдихання амоніаку вивести потерпілого на свіже повітря і дати йому вдихати з ватки пари розведеної оцтової кислоти.

Отруйними органічними рідинами

Якщо в організм потрапили отруйні органічні рідини: ацетон, форма­лін, метиловий, аміловий спирти, анілін тощо, необхідно викликати блювання, а потім дати молоко і яєчний білок.

Карбон дисульфідом

Потерпілого вивести на свіже повітря, дати вдихати нашатирний спирт, дати 15-20 ефірно-валеріанових крапель з водою, валідол, напоїти міцним солодким чаєм.

Натрій фторидом

Забезпечити потерпілому повний спокій, напоїти молоком з яєчним білком або дати вапнисту воду.

Сульфатною кислотою

Дати потерпілому проковтнути кусочок льоду і покласти лід на живіт, прополоскати рот 1%-им розчином калій перманганату або 2%-им розчином питної соди, молоко, яєчний білок, розчин крохмалю.

Ртуттю

Ртуть металева при прийманні всередину навіть у порівняно великих кількостях не спричиняє отруєння, проте небезпечними є пари ртуті, її солі.

Ознаки отруєння: металевий присмак у роті. Слинотеча. Пекучий біль у стравоході, нудота.

Перша допомога: негайно викликати блювання, давати хворому молоко, яєчний білок (краще суміш білка з молоком). Добре також дати хворому активоване вугілля у воді або магній гідроксид. Викликати лікаря.

III. Перша допомога при опіках

Під час роботи в кабінетах хімії найбільш імовірними є термічні й хімічні опіки.

Причиною термічних опіків є доторкування голими руками до розпечених або дуже нагрітих частин лабораторного обладнання.

Хімічні опіки є результатом дії на шкіру різних хімічних речовин: кислот, лугів, деяких органічних сполук тощо.

З кислот найнебезпечнішими є концентровані нітратна й фторидна кислоти, що спричиняють дуже болючі пошкодження, які довго не заживають.

При термічних опіках першого ступеня уражене місце обробляють етиловим спиртом, після чого накладають суху стерильну пов’язку або чисту тканину і звертаються до дерматолога. Ні в якому разі не можна проколювати пухир, змочувати місця опіків водою, припікати їх розчином калій перманганату, брильянтової зелені, розчином йоду, застосовувати «народні засоби», різні олії, вазелін, бо вони тільки підсилюють опіки, сповільнюють загоєння ран. При важких опіках необхідно негайно відправити потерпілого до лікувального закладу.

У разі одержання хімічних опіків уражену ділянку шкіри треба промити великою кількістю прохолодної води протягом 15-20 хв., забороняється обробляти обпечені місця ватним тампоном; потім промивають розчином питної соди з масовою часткою натрій гідрокарбонату 2% (при попаданні кислоти) або розчином оцтової чи лимонної кислоти з масовими частками за речовинами 1-2% (при

попаданні лугу), ополіскують водою і накладають марлеву пов’язку з риванолом або фурациліном.

При опіках під час роботи з металевим натрієм, а також фосфором необхідно ватним тампоном зняти з поверхні шкіри ці речовини, а потім промити великою кількістю води.

IVПерша допомога при пораненні

Надаючи першу допомогу при пораненні (поріз склом тощо), необхідно виконувати такі правила:

1.  Той, хто надає допомогу при пораненні, повинен з милом помити
руки, а якщо це зробити неможливо – змазати пальці йодною настойкою.

Доторкатися до самої рани навіть вимитими руками не дозволяється. Не дозволяється обмивати рану водою.

  1. Очищати рану механічно можна тільки з використанням стериль­
    ного пінцету або стерильної марлі.
  2. Після очищення змазати поверхню шкіри навколо рани йодною
    спиртовою настойкою, накласти марлеву пов’язку.
  3. Якщо поріз невеликий, то присипати його білим стрептоцидом або
    порошком іншого сульфаніламідного препарату, покрити стерильною
    марлею і забинтувати.
  4. При серйозному порізі й сильній кровотечі викликати лікаря. До
    його приходу накласти джгут вище рани, покрити рану стерильною
    марлею.
  5. При пораненні склом або іншим предметом рану промивають
    великою кількістю дистильованої води або тампоном, змоченим
    етиловим спиртом; виймають осколки скла і знову промивають рану
    спиртом. Якщо рана забруднена, бруд видаляється тільки навкруги, але
    ні в якому разі не з глибини рани. Шкіру навколо рани обробляють
    йодною настойкою або розчином брильянтової зелені, перев’язують і
    звертаються до лікаря.

№29

Необхідні дії на випадок

забруднення приміщень ртуттю та її сполуками

У зв’язку з тим, що останнім часом почастішали випадки забруднення ртуттю помешкань, навчально-виховних закладів, промислових примі­щень та інших об’єктів, необхідно пам’ятати, що при виявленні забруд­нення ртуттю необхідно:

1. Забезпечити негайну евакуацію людей із забруднених приміщень.

  1. Ізолювати забруднені приміщення від решти.
  2. Організувати провітрювання забруднених приміщень.
  3. Повідомити про випадок органи місцевого санітарного контролю
    й викликати спеціалізовану бригаду оперативно-рятувальної служби для
    проведення демеркуризації (комплекс робіт із збирання ртуті),
  4. Винести із забруднених приміщень предмети, виготовлені з
    матеріалів, здатних вбирати пари ртуті: папір, нефарбоване дерево,
    пористий пластик і гума, тканина, шкіра, гіпс та ін.

6. По можливості організувати збір ртуті механічним способом та
зберігати її у безпечному місці до прибуття спеціалізованої бригади ОРС.
Механічний з’бір ртуті можна проводити самостійно на поверхні, що не
має тріщин і щілин:

а) м’якою щіткою і металевим совком, збираючи кульки ртуті від країв
до центру розливу;

б)  смужками вологого паперу, з подальшим їх зберіганням у
герметичній тарі.

УВАГА!

1. Некваліфіковані дії по збиранню ртуті можуть суттєво ускладнити подальше проведення демеркуризації!

2 Ртуть випаровується із-під шару води!

3. Пилосос, який використовувався для механічного збору ртуті, непридатний для подальшого використання і підлягає знищенню.

Інструкція №30

з охорони праці під час проведення навчальних занять

у кабінеті допризовної підготовки (тирі)

Під час занять у кабінеті (тирі) кожен учень зобов’язаний:

1. Своєчасно приходити на заняття і за дзвінком зайняти своє постійне
місце.

2. До початку занять вишикуватися в призначеному місці для перевірки.

3. Бути акуратно одягненим і мати охайну зачіску.

  1. Бути дисциплінованим, точно виконувати всі вказівки і завдання
    викладача ДП.

5. Бережно ставитися до класних меблів, наочних посібників та іншого
майна.

6. Забезпечувати належний санітарний стан в приміщенні.

Забороняється:

1. Заходити у кабінет (тир) без дозволу викладача.

  1. Вмикати без дозволу вчителя електричні прилади.

3. Залишати без нагляду працюючі технічні засоби.

  1. Вставляти в отвори розеток будь-які предмети.

5. Приносити у кабінет (тир) легкозаймисті, вибухонебезпечні предмети.

6. Заставляти проходи портфелями, сумками.

7. Виносити з кабінету (тиру) без дозволу викладача меблі, стенди,
зброю та майно.

8. Відчиняти вікна.

  1. Виходити з кабінету (тиру) без дозволу викладача.

Інструкція №31

    Правила проведення стрільби у шкільному тирі     

    І. Загальні положення

1. Заняття (стрільба) проводяться за шкільним розкладом і планом
гурткової роботи на основі наказу директора школи. Групи допускаються
до занять на чолі з викладачем ДП або тренером.

  1. Відповідальність за організацію і проведення стрільб покладається
    на викладача ДП, а під час змагань – на головного суддю.

3. Викладач ДП несе повну відповідальність за знання і додержання
всіма учнями правил техніки безпеки при проведенні стрільб.

  1. Вільні від стрільби учні перебувають у спеціально відведеному місці
    і дотримуються встановленого порядку.

5. Стрільці, які порушують правила безпеки – необережно поводяться
із зброєю та боєприпасами на вогневому рубежі, – знімаються та до
стрільби не допускаються.

IIОбов’язки керівника стрільби

1. Перед початком стрільби ознайомитися з даними правилами і
розписатися.

2. Прийняти тир, розписатися в журналі обліку стрільб.

3. Після закінчення часу, відведеного розкладом на стрільбу, звільнити
тир і привести його в порядок: прибрати килимки, підстилки, мішечки;
зібрати гільзи, коробки. Після цього здати-тир і розписатися про здачу в
журналі обліку.

IIIОбов’язки стрільців

1. Знати і суворо виконувати всі команди й заходи безпеки під час
стрільби.

2. Після стрільби здати керівникові зайві патрони та гільзи.

3. Чистити зброю, коптити мушки тільки в кімнаті для чищення зброї
або спеціально відведеному місці.

IVУ тирі забороняється

1. Проводити стрільбу без викладача ДП (тренера).

2. Вести вогонь з несправної зброї.

3. Заряджати зброю на вогневому рубежі без команди “Заряджай!,
“Вогонь!

  1. Брати зброю без дозволу викладача ДП (тренера).
  2. Залишати на вогневому рубежі зброю із закритим затвором або із
    зведеним курком, як заряджену, так і не заряджену.
  3. Перебуваючи на лінії вогню, спрямовувати зброю в тил, у бік або
    прицілюватися у мішені, якщо в розташуванні лінії перебувають люди,
    незалежно від того, заряджена чи розряджена зброя.
  4. Проводити тренування в тилу (вхолосту), якщо на лінії вогню
    проводиться стрільба.
  5. Перебувати на вогневому рубежі стороннім особам, а також
    стрільцям, які не зайняті стрільбою.
    1. Палити і розводити вогонь для коптіння мушок.

10. Вмикати і вимикати вентилятори, переставляти лампи освітлення.

11. Відкривати стрільбу без команди керівника стрільби або при під­-
нятому білому прапорці.

VВідповідальний по тиру

Викладач ДП (тренер) зобов’язаний:

1. Стежити за виконанням даних Правил і заходів безпеки під час
проведення стрільб.

  1. У разі порушення даних Правил негайно вживати заходи щодо
    припинення стрільб і ліквідації порушень.
    1. Усі порушення записувати в книгу обліку, про грубі порушення
      негайно доповідати директорові школи або його заступникові.

Інструкція №32

з охорони праці під час проведення стрільби

І. Загальні положення

1.   Безпека під час проведення всіх стрільб забезпечується чіткою їх
організацією, точним додержанням правил безпеки і високою дисциплі-­
нованістю всіх, хто бере участь у стрільбі.

Відповідальність за організацію стрільби, підготовку тиру поклада­ється на керівника, який проводить стрільбу.

У тирі повинна бути схема, на яку наносять межі тиру, та інструкція (правила) щодо заходів безпеки.

Перед початком стрільби територію тиру потрібно оглянути.

У кожному тирі повинна бути аптечка або санітарна сумка для на­дання першої медичної допомоги.

  1. Стріляти в тирі бойовими і малокаліберними патронами, а також
    кульками з пневматичної гвинтівки, де негарантована безпека стрільби,
    а також передовіряти керівництво стрільбою комусь з учнів забороня-­
    ється.
  2. На допомогу керівникові на кожну стрільбу призначається черго­-
    вий з числа найбільш підготовлених стрільців.
    1. У тирі забороняється:

–   стріляти з несправної зброї і при піднятому білому прапорці;

–   брати на вогневому рубежі зброю, доторкатися або підходити до
неї без команди (дозволу) керівника стрільби;

–   заряджати зброю всіма видами патронів до команди керівника
стрільби і до сигналу “Вогонь !”;

–   прицілюватися і спрямовувати зброю в різні боки і в тил, а також у
людей або тварин, в якому б стані не перебувала зброя;

–   цілитися в мішені навіть з незарядженої зброї, якщо в розташуванні
їх перебувають люди або тварини;

–   виносити заряджену зброю з лінії вогневого рубежу;

–   перебувати на вогневому рубежі стороннім, крім стріляючої зміни;

–   залишати де б то не було заряджену зброю або передавати її іншим
особам без команди керівника стрільби;

–   стріляти не паралельно директрисі стрільбища;

– стріляти в тирі одночасно з різних видів зброї та положень;
-допускати до стрільби осіб, які не мають міцних практичних навичок

стрільби.

  1. Від сигналу (команди) “Відбій!” до сигналу (команди) “Вогонь!”
    забороняється будь-кому перебувати на лінії вогневого рубежу. Патрони
    видає керівник стрільби тільки на лінії вогню. За умов, коли показ влу-­
    чення здійснюється після кожного пострілу, видається тільки по одному
    патрону.
  2. Зброю заряджають тільки на вогневому рубежі за командою керів­-
    ника стрільби “Заряджай!” або після сигналу “До бою!”.

7. Зброю чистять у спеціально відведених місцях під керівництвом
викладача ДП (тренера).

  1. Для проведення кожної стрільби директор школи видає письмовий
    наказ, у якому зазначає дату, час і місце стрільби; клас і кількість учнів,
    яких залучали до стрільби; кількість патронів (кульок), необхідних для
    стрільби; найменування вправи стрільби, прізвище керівника стрільби,
    а також необхідні засоби, що потрібні для надання першої медичної
    допомоги.

На використані малокаліберні патрони (кульки) керівник стрільби складає акт, у якому зазначає дату і місце стрільби; клас, учні якого брали участь у стрільбі, кількість використаних патронів (кульок). Акт підписує керівник стрільби (викладач ДП), класний керівник і командир класу, затверджує директор школи.        

                ІІ.Вимоги безпеки перед початком стрільби

Обов’язки керівника, щодо забезпечення безпеки стрільби:

–    викладач ДП назначає чергового по стрільбищу (тиру), оточуючий
загін, показувачів, інструктує їх і спостерігає за точним виконанням ними
своїх обов’язків. Перевіряє відповідність мішеней умовам виконуваної
вправи. У разі потреби підготовлює показувачів для показу і огляду
мішеней, розводить їх по бліндажах, перевіряє знання ними заходів
безпеки і своїх обов’язків, встановлює з ними надійний зв’язок, перевіряє
справність бліндажів. Оглядає смугу стрільбища і тиру, щоб у напрямі
стрільби не було жодних предметів, які під час стрільби можуть викли­
кати рикошети;

–    перевіряє наявність та стан зброї і патронів, визначає місце патрон­
ного пункту;

–    перевіряє у стрільців знання правил безпеки під час стрільби;

–    розподіляє стріляючих на зміни;

–    повідомляє черговим змінам місця занять і чекання (вони повинні
бути не ближче як за 40 м від вихідного рубежу);

–    вишиковує чергову зміну для стрільби на вихідному рубежі.       III.Вимоги безпеки під час стрільби

-дає розпорядження подавати сигнал “Вогонь!”;

–    вручає черговій зміні стріляючих зброю;

–    виводить на вогневий рубіж чергову зміну і керує стрільбою;

-стежить, щоб на вогневому рубежі, крім стрільців стріляючої зміни нікого не було ;

після закінчення зміною стрільби подає команди: “Розряджай!”,”Відкрити затвори!” і перевіряє, щоб зброя була розряджена, а затвори відкриті;

-дає розпорядження змінити червоний прапор на білий і подає сигнал (команду)”Відбій!”;

-після сигналу (команди) “Відбій!” подає для стріляючої зміни команду “Встати!”, а якщо є показувачі, дає їм дозвіл вийти з бліндажів, для огляду мішеней і позначення влучень.

IVВимоги безпеки після закінчення стрільби

організовує збирання стріляних гільз і здачу патронів, що залишились;

–   направляє зміну, яка стріляла, під керівництвом старшого, для
огляду мішеней;

–   оглядає мішені, проводить розбір стрільби і веде облік результатів

стрільби;

-повертає зміну у вихідне положення;

-після закінчення всієї стрільби перевіряє зброю, патрони, що зали-шилися, і складає акт про витрату патронів, приводить тир (стрільбище)у порядок;

-доповідає директорові школи про результати  стрільби

VВимоги безпеки в аварійних ситуаціях

1.  Негайно припинити стрільбу, якщо порушено правила безпеки.

2.Стрільці (учні), які допустили порушення правил безпеки на
вогневому рубежі, знімаються і до стрільби не допускаються.

З. Про всі нещасні випадки, що сталися під час стрільби, потрібно негайно повідомити у найближчий лікарський пункт, у місцеві органи міліції та в органи освіти, як про надзвичайну подію.

Інструкція №33

з пожежної безпеки в тирі    

I.Загальні положення

1. Кожен учень повинен знати і вміти застосовувати правила пожежної
безпеки. Уміти користуватися засобами пожежогасіння у випадку
виникнення пожежі.

  1. Приміщення тиру обладнують первинними засобами пожежо-­
    гасіння, які утримуються в справному стані (порошковий чи вуглекис-­
    лотний вогнегасник, ящик з піском).
  2. Виходи з тиру постійно тримати у справному стані і нічим не
    захаращувати,
  3. Забороняється використовувати засоби пожежогасіння не за
    призначенням.
  4. 5.      Категорично забороняється зберігати в тирі пальне, мастильні
    матеріали, фарби, лаки або розливати їх на підлозі.
  5. Розлиті на підлозі мастильні матеріали слід прибрати у спеціальну
    тару і знищити. Це місце засипати піском або тирсою.

7. Промащені матеріали по закінченню чистки зброї винести з тиру і
спалити в безпечному місці (відведеному місці).

  1. 8.      Категорично забороняється користуватися в тирі відкритим вогнем
    для коптіння мушок.

II.Освітлення тиру

–   освітлення тиру повинно бути електричним;

–   у приміщені тиру електричні світильники повинні бути закриті
скляними ковпаками;

–   не можна залишати без нагляду ввімкнені електричні машинки для
мішеней.                                                                                                         

 IIIВимоги безпеки на випадок пожежі

1. У разі виникнення пожежі в тирі викладач ДП повинен:

–   негайно сповістити про пожежу в найближчу пожежну команду за
телефоном 01, розпочати гасіння пожежі своїми силами і засобами;

–   одночасно організувати вивід дітей з приміщення тиру, вживаючи
відповідних заходів для відведення паніки серед них;

–   організувати винос зброї та патронів з тиру, їх охорону і збереження.

2. Для зустрічі викликаної пожежної команди необхідно виділити особу, яка повинна інформувати начальника прибулої команди про- слідуюче:

–    чи всі діти евакуйовані з тиру;

–    в якому приміщенні залишилися діти;

–    про місце знаходження зброї і патронів.

Інструкція №34

з охорони праці під час проведення навчальних

занять в спортивному залі та на спортивних майданчиках  

1.   Усі учні зобов’язані пройти медичний огляд.

1.1. На підставі даних про стан здоров’я і фізичний розвиток учнів
розподіляють для занять фізичними вправами на медичні групи: а) ос­-
новну; б) підготовчу; в) спеціальну.

1.2.    Учнів, які не пройшли медичного огляду, до уроків фізичної
культури не допускають.

1.3. Учні, тимчасово звільнені від занять, зобов’язані бути присутніми
на уроках фізичної культури. При цьому допускається їх залучення
вчителем до підготовки занять. Тимчасове звільнення від занять фізичними
вправами допускається з дозволу медичного персоналу школи.

1.4.  Після перенесення хвороб учнем необхідно взяти дозвіл на
відвідування уроків фізичної культури у лікаря.

2.Без дозволу вчителя забороняється учням заходити у спортзал і
перебувати у спортивному залі.

2.1.       Учні заходять у спортивний зал, виходять на спортивний майдан-­
чик у спортивному взутті та спортивній формі, відповідно до пори року
і погодних умов. Заходити у спортивний зал у брудному взутті заборо-­
няється.

2.2.       Після дзвінка на урок, по команді вчителя, учні шикуються в
спортивному залі, на спортмайданчику.

2.3.       Без дозволу вчителя учням забороняється користуватися спор-­
тивним обладнанням та інвентарем.

2.4.       Не дозволяється учням виконувати вправи на спортивних при­-
ладах (снарядах) без присутності і страхування вчителя, а також маючи
на собі різного виду прикраси. Не дозволяється приносити речі, які не
потрібні на уроці або заважають його проведенню.

2.5.       Учні зобов’язані берегти шкільне спортивне обладнання та
спортінвентар, не псувати його, не смітити, не приносити продукти
харчування у спортзал.

2.6.       Під час виконання вправ на спортивних приладах (снарядах) учні
зобов’язані бути дисциплінованими, уважними, точно виконувати
вказівки вчителя.

2.7.       Без команди вчителя не переходити від одного приладу (снаряда)
до іншого.

2.8.      При виконанні вправ потоком необхідно дотримуватися належ­-
ного інтервалу, не штовхатися, не зупинятися, не ставити підніжок.

2.9.      Під час проведення занять з метання не можна перебувати в зоні
кидка, перетинати цю зону. Не можна повертатися спиною до напряму
польоту об’єкта метання. Забороняється виконувати метання без дозволу
і відома вчителя.

2.10.       При виконанні вправ на спортивних приладах (снарядах)
необхідно знаходитись на безпечній відстані від місця виконання, не зава-­
жаючи один одному, дотримуватись правил техніки безпеки та санітарно-
гігієнічних вимог.

2.11.       Забороняється користуватися несправним спортивним інвен­-
тарем та обладнанням.

2.12.       Учні повинні вміти правильно виконувати і страхувати один
одного під час виконання фізичних вправ та елементів.

2.13.       Учні зобов’язані підтримувати чистоту та порядок у спортзалі,
роздягальнях, на спортмайданчику.

3. Учні зобов’язані попередити вчителя:

1) про наявність документів про звільнення після хвороби;

2)     про погане самопочуття;

3) якщо вийшло з ладу спортивне обладнання;

4) про травмування під час уроку.

4. У випадку отримання травми попередити вчителя, надати медичну
допомогу, якщо необхідно викликати швидку медичну допомогу за
телефоном 103, а у випадку пожежі – викликати пожежну службу за теле­
фоном 01.

5. Після закінчення уроку учні прибирають робоче місце, переодяга­-
ються і організовано виходять із спортивного залу.

Інструкція №35

з охорони праці під час занять легкою атлетикою

І. Загальні положення

Відкриті спортивні майданчики повинні бути розміщені в спортивній зоні на відстані не менше 10 м від навчальних корпусів.

Спортивна зона пришкільної ділянки повинна мати огорожу по периметру заввишки 0,5-0,8 м. Дозволяється як огорожу використо­вувати кущі з неотруйними, неколючими і незапиленими плодами.

Майданчики для ігор повинні бути встановлених розмірів, рівними, очищеними від каміння та інших сторонніх предметів.

Майданчики не можна огороджувати канавами, влаштовувати дере­в’яні або цегляні бровки. Не менше ніж на 2 м від майданчика не повинно бути дерев, стовпів, парканів та інших предметів, що можуть спричинити травму.

Бігові доріжки повинні бути спеціально обладнаними, не мати горбів, ям, слизького грунту. Доріжка повинна продовжуватися не менше 15 м за фінішну позначку.

Ями для стрибків повинні бути заповнені піском, розпушеним на глибину 20-40 см. Пісок повинен бути чистим, ґрунт – розрівняним.

Місця, призначені для метання спортивних снарядів, розміщуються на такій місцевості, яка добре проглядається на значній відстані від громадських місць (тротуарів, доріг, майданчиків для дітей).

Під час сильного вітру, за низької температури і підвищеної вологості треба збільшувати час, відведений на розминку перед виконанням легкоатлетичних вправ.

Взуття учнів має бути на підошві, що виключає ковзання, щільно облягати ногу і не заважати кровообігу.

Під час проведення занять з метання не можна перебувати в зоні кидка, перетинати цю зону. Перебуваючи поблизу зони метання, не можна повертатися спиною до напрямку польоту об’єкта метання.

Забороняється виконувати довільні кидання, залишати без нагляду спортивний інвентар для поштовхів і метання, зокрема інвентар, який не використовується в даний момент на уроці.

Зберігати і переносити спортивний інвентар для метання треба в спеціальних укладках.

IIВимоги безпеки перед початком занять

Ретельно розпушуйте пісок у ямі для стрибків у довжину і висоту. Граблі після розпушування піску кладіть в стороні зубцями вниз. Перед стрибками покладіть під п’яти гумові прокладки. Перед метанням м’яча, гранати у мокру погоду витирайте їх ганчіркою. Перед метанням м’яча, гранати подивіться, чи немає людей у напрямі метання.

IIIВимоги безпеки під час занять

Під час групового старту на короткій дистанції біжіть тільки по своїй доріжці. Не допускайте різких зупинок.

Не виконуйте стрибків на нерівному, пухкому і слизькому ґрунті. Ретельно розпушуйте пісок у ямі – місці приземлення. Не приземляйтеся на руки.

Не подавайте м’яч, гранату кидком. Не переходьте через місця, на яких проводяться заняття з метання, бігу і стрибків.

Будьте особливо уважними, виконуючи вправи з метання. Не стійте під час групових занять праворуч від метальника, не ходіть за приладами (снарядами) без дозволу вчителя.

Отримуючи у сиру погоду м’яч, гранати, витирайте їх на сухо. Граблі й лопати не залишайте в стрибкових ямах та кладіть їх зубцями донизу.

IV.Вимоги безпеки після закінчення занять

Після занять ретельно вимийте руки з милом. Якщо під час занять з’явиться біль у руках, почервоніння шкіри або натерті місця (водяні пу­хирі) на долонях, припиніть заняття і зверніться за порадою й допомогою до лікаря, медичної сестри.

Забрати із спортивного майданчика непотрібний спортінвентар, поставити граблі, лопати у складські приміщення. Вивести школярів зі спортмайданчика до роздягальні (класу).

VВимоги безпеки в аварійних ситуаціях

При отриманні травми вчитель повинен надати першу медичну допомогу та звернутись до лікаря.

У разі отримання важких травм викликати швидку медичну допомогу за телефоном 103.

Інструкція №36

з охорони праці під час занять гімнастикою

І. Загальні положення

Уроки фізкультури необхідно проводити в добре провітрюваних спортивних залах.

Зал повинен бути підготовлений до уроку відповідно до завдань, що випливають з вимог навчальної програми.

Займатись на гімнастичних приладах (снарядах) дозволяється лише в присутності вчителя.

Під час розучування і виконання найскладніших гімнастичних вправ на гімнастичних приладах (снарядах) необхідно застосовувати відповідні методи і способи страхування залежно від підготовки учнів, висоти приладів (снарядів).

Усі спортивні прилади (снаряди) й обладнання, встановлені в закритих або відкритих місцях проведення занять, повинні бути повністю справними і надійно закріпленими.

Надійність установлення й результати випробувань спортінвентаря  та обладнання мають бути зафіксовані в спеціальному журналі. Основні розміри і методи випробування гімнастичних приладів (снарядів)подано в додатку 32.

Гімнастичні прилади (снаряди) не повинні мати у складальних оди­ницях і з’єднаннях люфтів, коливань, прогинів; деталі кріплення (гайки, гвинти) повинні бути надійно закручені. Жердини брусів треба ремон­тувати по всій довжині. Якщо виявиться тріщина, жердину необхідно замінити.

Гриф перекладини перед виконанням вправ і після їх закінчення необхідно протирати сухою ганчіркою і зачищати шкуркою.

Пластини для кріплення гаків розтяжок повинні бути міцно пригвин­чені до підлоги і бути на одному рівні з підлогою.

Колода гімнастична не повинна мати тріщин і задирок на брусі, помітного викривлення.

Опори гімнастичного козла повинні бути міцно закріплені в коробках корпусу.

При висуванні ноги козла повинні вільно встановлюватися і міцно закріплюватися в заданому положенні.

Гімнастичні мати повинні укладатися впритул навколо гімнастичного приладу (снаряда) так, щоб вони перекривали площу зіскоку або передбачуваного зриву й падіння.

Місток гімнастичний повинен бути підбитий гумою, щоб запобігти ковзанню під час відштовхування.

М’ячі набивні використовують за номерами відповідно до віку і фізичної підготовки учнів.

Розміщувати обладнання треба так, щоб навколо кожного гімнастичного приладу (снаряду) була безпечна зона.

Регулярно очищуйте робочу поверхню перекладини, брусів, слідкуйте за тим, щоб вона була гладенькою і без іржі.

Не виконуйте вправ на приладах (снарядах) з вологими долонями, якщо на них є свіжі мозолі, а також на забруднених приладах (снарядах).

Під час переміщення і встановлення гімнастичних приладів (снарядів) будьте уважними.

Не переносьте і не перевозьте важкі гімнастичні прилади без використання спеціальних візків і пристроїв.

Проводити заняття із застосуванням несправного обладнання або спортінвентаря, без спортивного одягу не дозволяється.

IIВимоги безпеки перед початком занять

Перевірити надійність кріплення гімнастичних приладів. Пояснити учням, де можуть бути зриви і що потрібно зробити при невдалому виконанні вправи.

Пояснити і показати техніку виконання вправ, правильність вибору місця для страхування.

Враховувати індивідуальні особливості учнів при індивідувальному чи груповому страхуванні.    

                       ПІ. Вимоги безпеки під час проведення занять

Стежити за дотриманням учнями вимог техніки безпеки при виконанні гімнастичних вправ.

Дотримуватись принципу доступності і послідовності навчання.

Вибирати правильні способи і прийоми страхування та допомоги, враховуючи характер вправ, рівень фізичної і технічної підготовленості у чий.

Під час занять у гімнастичному залі треба використовувати магнезію або каніфоль, які зберігаються в спеціальних укладках або ящиках, що виключають розпилювання.

При виконанні вправ потоком (один за одним), витримуйте достатні інтервали.

Виконуючи стрибки і зіскоки з приладів (снарядів), приземляйтесь м’яко, на носки, пружинисте присідаючи.

Не виконуйте без страхування складні елементи і вправи.

Пам’ятайте, що під час виконання вправ на гімнастичних приладах (снарядах) безпека багато в чому залежить від їхньої справності.

Під час занять на паралельних брусах ширину жердин установлюйте залежно від індивідуальних даних учня. Ширина повинна приблизно дорівнювати довжині передпліччя.

Змінюючи висоту брусів, послабивши гвинти, піднімайте одночасно обидва кінці кожної жердини; висовуйте ніжки в стрибкових приладах (снарядах) по черзі з кожного боку, нахиливши прилад (снаряд).

Підіймаючи або опускаючи жердини брусів, тримайтесь за жердину, а не за її металеву опору. Щоразу перед виконанням вправи перевіряйте, чи закріплені стопорні гвинти.

IV. Вимоги безпеки після закінчення занять

Перевірити самопочуття учнів. Прибрати спортивні прилади (снаряди).

Вивести організовано дітей з спортивного залу, провітрити примі­щення. Після занять ретельно вимийте руки з милом. Якщо з’явилась біль у руках, почервоніння шкіри або натерті місця (водяні пухирі) на долонях, зверніться за порадою й допомогою до вчителя, лікаря, медич­ної сестри.

VВимоги безпеки в аварійних ситуаціях

При отриманні травми, погіршенні самопочуття негайно повідомити вчителя.

Надати потерпілому першу медичну допомогу, повідомити шкільного лікаря (медсестру), а в разі необхідності викликати швидку медичну допомогу за телефоном 103. У випадку пожежі – викликати пожежну службу за телефоном 101.

Інструкція №37

з охорони праці під час занять плаванням  

І. Загальні положення

Купання учнів дозволяється організовувати тільки в спеціально відведених місцях, які обмежені сигнальними буями або прапорцями, в присутності медичного працівника, тренера, інструктора, вчителя.

Організацію купання і безпосередній контроль за його проведенням здійснює фахівець, призначений керівником навчального закладу. Він повинен бути на березі перед заходженням учнів у воду, під час купання та при виході з неї, контролювати наявність купальників.

Під час купання потрібно мати рятувальні засоби (човен, мотузку, круги й предмети, що їх заміняють).

Для тих, хто не вміє плавати, купання організовують у спеціально огороджених місцях, глибиною не більше 1,2 м.

Забороняється:

– купатися у водоймах, не рекомендованих санепідстанцією через небезпеку виникнення інфекційних захворювань;

–   купатися без відповідного дозволу керівників навчальних закладів у
необладнаних місцях у години, не передбачені розкладом, режимом дня;

–   використовувати рятувальні засоби, спорядження для підводного
плавання для сторонніх цілей;

–   запливати за обмежувальні знаки місць, відведених для купання,
підпливати до моторних, парусних суден, веслових човнів, барж тощо;

–   вилізати на технічні й попереджувальні знаки, буйки та інші споруди;

–   стрибати у воду зі споруд, не пристосованих для цього.

Допуск учнів у воду проводиться в присутності фахівця, призначеного керівником навчального закладу згідно з розкладом. Будь-яка заміна одного вчителя іншим дозволяється тільки з дозволу директора школи. Заняття з навчання плаванням проводять тренери, вчителі з відповідною фаховою освітою. Учителі фізичної культури в цьому випадку стають безпосередніми помічниками тренерів, виконують різні організаційні функції і беруть участь у самому процесі навчання.

Проводити заняття в природних водоймах дозволяється тільки в місцях, спеціально відведених і обладнаних з цією метою, які відповідають санітарним вимогам. Місця купання (навчання плавання) дітей, їх обладнання повинні бути підготовленими до занять.

Вибираючи місце для навчання в природних водоймах, треба керуватися вказівками, що викладені в Рекомендаціях щодо навчання учнів плавання, затверджених Головним управлінням шкіл Міністерства освіти та науки України:

–    природне дно водойми в місці, виділеному для купання, або дно
купальні, обладнаної на природній водоймі, повинні бути рівними;

–    глибина води в них має бути не більшою ніж 1,2 м;

–    швидкість течії (рух) води – не більше за 0,3 м/с;

–    дно природної водойми повинно бути піщаним і очищеним від
каміння, водоростей, металевих та інших предметів, що є небезпечними
для дітей;

–    місця купання повинні бути огороджені;

–    під час проведення занять потрібно мати рятувальні засоби
(рятувальні круги, мотузки, жердини, у необхідних випадках рятувальні
човни тощо).

Якщо не створені умови, необхідні для проведення занять з плавання, вчитель повинен вжити заходів щодо їх усунення, а в разі неможливості їх виконання — відмінити заняття.

Правила поведінки на воді:

–    купання слід проводити у безвітряну сонячну погоду, коли вода
добре прогрілася;

–    купатися можна лише у спеціально відведених для цього місцях (на
пляжах, водних станціях) або у безпечних, перевірених місцях;

–    перебувати у воді не більше 10-15 хв.;

–    забороняється купатися у річках із швидкою течією, вирами, біля мостів;

–    забороняється стрибати у воду в незнайомому місці, глибина якого
невідома;

–    забороняється купатися поодинці;

–    забороняється плавати з використанням надувних матраців, автомо-­
більних камер, дощок;

–    забороняються пустощі на воді;

–    забороняється запливати за обмежувальні знаки місць купання,
підпливати до пароплавів, катерів чи човнів, що рухаються;

–    забороняється штовхати будь-кого у воду, особливо несподівано;

–    забороняється заходити у воду вище пояса тим, хто не вміє плавати;

–    при погіршенні метоумов (гроза, буря, дощ) припинити купання і
вийти з води;

–    під час грози забороняється перебувати поблизу води;

–    не рекомендується купатись відразу після вживання їжі.

IIВимоги безпеки перед початком плавання

Входьте у воду швидко і під час купання не стійте без руху. Відчувши озноб, швидко вийдіть з води і повідомте про це вчителя (керівника).

Не купайтеся відразу після приймання їжі і великого фізичного навантаження (гри в футбол, боротьби, бігу тощо). Перерва між прийманням їжі й купанням повинна бути не менше 45-50 хв.

При вушних захворюваннях, особливо при пошкодженні барабанної перетинки, не стрибайте у воду головою вниз.

Після перенесення захворювання середнього вуха вкладайте у вухо під час купання вату, змащену вазеліном. Не купайтеся під час фізичної недуги і при підвищеній температурі.

IIIВимоги безпеки під час плавання

Не купайтеся більше як 30 хв., якщо вода холодна, достатньо 5-6 хв. У жаркі сонячні дні купайтеся в плавальній шапочці або зав’язуйте голову білою хусткою.

Не залишайтеся під час пірнання довго під водою. Відчувши втому, спокійно пливіть до берега.

Забороняється:

–    входити у воду без дозволу чергового і керівника. Входити у воду
розігрітим (спітнілим);

–    запливати за встановлені знаки огорожі водного басейну,
відведеного для купання. Купатися при великій хвилі;

–    стрибати з вишки, якщо поблизу від неї перебувають інші плавці.
Штовхати товариша з берега, з вишки у воду.

IVВимоги безпеки після закінчення плавання

У холодну погоду після купання, щоб зігрітися, виконайте кілька легких гімнастичних вправ. Вийшовши з води, обітріться насухо і одразу ж одягніться.

Відчувши слабкість або недугу після купання, плавання, зверніться до лікаря.                                                                                                                                                                 V. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

У разі судоми не занурюйтесь у воду, намагайтеся триматися на воді і кличте на допомогу.

Якщо потрапите у вир, не лякайтесь, вдихніть побільше повітря у легені і занурюйтесь у воду, зробіть ривок у бік за течією і випливайте на поверхню.

При наданні допомоги потопаючому не підпливайте до нього спереду, а допоможіть йому, буксуючи до берега.

При отриманні травми, вчитель повинен надати першу медичну допомогу; при важких травмах – викликати швидку медичну допомогу за телефоном 03.

При утепленні необхідно діяти так: потерпілого якнайшвидше витягти з води на берег. Якщо потерпілий при свідомості, то необхідно зняти з нього мокрий одяг, витерти насухо, одягнути в сухий одяг, зігріти: дати

випити гарячий чай. При критичному стані необхідно провести всі реані­маційні заходи:

1. Покласти потерпілого животом на коліно того, хто рятує, і надавити
на спину для видалення води із дихальних шляхів. Немовлят перевер-­
тають головою до низу, різко відводять нижню щелепу, щоб розкрити
ротову порожнину для відтоку води.

  1. Двома пальцями, обгорнутими носовою хустиною, швидко відчи-­
    щають рот від мулу і водоростей. Негайно починають виконувати вправи
    для штучного дихання. Кращий спосіб – «з рота в ніс».
  2. Для цього потерпілого кладуть на спину, голову максимально
    вивертають назад, підклавши під шию руку. Другу руку кладуть на лобну
    ділянку голови. У такому положенні язик не заважає проходженню
    повітря.
  3. Якщо вдихати через «ніс-рот», потрібно прикрити рот, щоб повітря
    не виходило через нього назад.

5. Вдихання робиться протягом 5-6 с, це відповідає 10-12 вдиханням
на хвилину.

6. Під час видихання використовуються марлева чи інші прокладки.

Інструкція №38

з охорони праці під час занять спортивними іграми

І. Загальні положення

Відкриті спортивні майданчики для ігор повинні бути розміщені в спортивній зоні на відстані не меншій як 10 м від навчальних корпусів.

Спортивна зона пришкільної ділянки повинна мати огорожу по периметру висотою 0,5-0,8 м. Дозволяється як огорожу використовувати кущі з неотруйними, неколючими і не запиленими плодами.

Обладнання на спортивних майданчиках (волейбольні стійки, металеві конструкції, баскетбольні щити, гандбольні, футбольні ворота) повинно бути надійно закріплено. Поверхня спортивних майданчиків повинна бути рівна, чиста, без сторонніх предметів. Не менш ніж на 2 м від спортивних майданчиків не повинно бути дерев, стовпів, парканів та інших предметів, що можуть спричинити травму.

Спортивні майданчики не можна огороджувати канавами, дерев’я­ними або цегляними бордюрами.

IIВимоги безпеки перед початком занять

Перед початком занять перевірити поверхню майданчиків, щоб не було ям, гострих предметів, розбитого скла.

Перевірити надійність кріплення баскетбольних щитів, кілець, стойок, воріт, сіток. М’ячі повинні бути цілими, відповідати стандартам.

Перевірити в учнів одяг, щоб він не сковував рухів і відповідав порі року і погоднім умовам.

Звернути увагу на самопочуття, стан здоров’я учнів.

IIIВимоги безпеки під час проведення занять

На уроки приходити тільки в м’якому взутті (без шипів). Заборо­няється одягати різного роду прикраси (кільця, перстені, сережки, значки). Нігті мають бути коротко обрізаними.

Не можна передавати одночасно два (волейбольні, баскетбольні, гандбольні та футбольні) м’ячі та тоді, коли відвернута увага в учня: він чекає передачу від іншого.

IVВимоги безпеки після закінчення занять

Перевірити самопочуття учнів. Зібрати спортінвентар.

Вивести дітей зі спортивного залу (майданчика), вимкнути світло, провітрити приміщення. Забороняється вживати холодну воду, виходити розігрітим на вулицю.

VВимоги безпеки в аварійних ситуаціях

При отриманні травми, погіршенні самопочуття негайно повідомити вчителя.

Надати потерпілому першу медичну допомогу, повідомити шкільного лікаря (медсестру), а в разі необхідності викликати швидку медичну допомогу за телефоном 103.

У випадку пожежі викликати пожежну службу за телефоном 101.

Інстукція №39

з охорони праці при проведенні спортивно-масових заходів

І. Загальні положення

Відповідальний за проведення спортивно-масових заходів (спортив­них свят, змагань, конкурсів) дотримується гігієнічних норм і вимог з охорони праці, пожежної та електробезпеки.

Заступник директора з виховної роботи і відповідальний за електро –  і пожежну безпеку проводять інструктаж з відповідальними за проведення спортивно-масового заходу, черговими вчителями, класними керів­никами, класоводами, а ті в свою чергу з учнями про заходи пожежної безпеки і правила евакуації дітей з приміщень на випадок пожежі, пра­вила поведінки учнів у залі та спортмайданчику.

У приміщенні основних спортивних споруд (спортивний зал, тренажерний зал, басейн, тир) на видному місці повинні бути вивішені правила поведінки та техніки безпеки, план евакуації учнів на випадок пожежі або стихійного лиха.

На час проведення спортивно-масових заходів необхідно обов’язково організувати чергування членів добровільні пожежної дружини закладу, а приміщення забезпечити необхідною кількістю первинних засобів пожежогасіння. Використовувати засоби пожежогасіння для господар­ських та інших потреб, що не пов’язані з пожежогасінням, категорично заборонено.

Приміщення, в яких проводяться спортивно-масові заходи, повинні мати не менш як два виходи назовні. Відстань від найвіддаленішої точки підлоги до дверей, що ведуть до евакуаційного виходу, не повинна пере­вищувати 27 м. Двері, призначені для евакуації, повинні відчинятися у напрямку виходу з приміщення. Спортивне обладнання майданчиків повинно бути надійно закріплене і відповідати вимогам безпеки.

Кількість місць у спортивному залі під час проведення спортивно-масових заходів та змагань треба встановлювати з розрахунку 0,7-1 м2на одного учня. Заповнювати зал понад установлену норму заборо­няється. Забороняється проводити спортивно-масові заходи та змагання у приміщеннях, спортивних майданчиках, які не відповідають цим нормам. Коридори, проходи і виходи з будівель, призначених для евакуації людей, повинні бути вільними. Двері з приміщень під час

проведення спортивно-масових заходів забороняється замикати на замок або засуви, які важко відкриваються.

Біля кожних дверей повинен невідлучно перебувати черговий з числа педагогів або учнів старших класів.

IIВимоги безпеки перед початком проведення спортивно-масових заходів

Відповідальний за проведення спортивно-масових заходів перед початком їх проведення повинен ретельно оглянути спортивні май­данчики, приміщення, запасні виходи, особисто переконатись у повній готовності їх у протипожежному відношенні та в забезпеченні примі­щення первинними засобами пожежогасіння, перевірити справність електроапаратури, задіяної на масових заходах, надійність спортивного обладнання.

IIIВимоги безпеки під час проведення спортивно-масових заходів

Під час проведення спортивно-масових заходів з учнями повинні невідлучно перебувати класний керівник чи класовод/Вони зобов’язані стежити за точним виконанням заходів безпеки під час проведення заходів. Необхідна також обов’язкова присутність медичного працівника для надання у разі потреби першої медичної допомоги.

IVВимоги безпеки після закінчення спортивно-масових заходів

Відключити від електромережі електроапаратуру. Класоводи і класні керівники організовують вивід школярів з приміщень. Вимкнути освіт­лення і закрити приміщення на ключ.

У. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

У випадку пожежі керівник заходу зобов’язаний:

а) негайно повідомити про пожежу у найближчу пожежну частину за
телефоном 01, дати сигнал тривоги для місцевої добровільної пожежної
частини;

б) вжити всіх залежних від нього заходів щодо евакуації дітей з примі­
щень (дітей молодшого віку евакуювати в першу чергу). Евакуацію дітей
треба починати з приміщення, де виникла пожежа, а також з приміщень,
яким загрожує небезпека поширення пожежі;

в) направити евакуйованих дітей у безпечне місце (будівлю);

г) одночасно негайно приступити до гасіння пожежі своїми силами й
наявними в установі засобами пожежогасіння;

д) для зустрічі викликаної пожежної частини або дружини треба
виділити особу, яка повинна чітко проінформувати начальника частини

(дружини), що прибула, про те, чи всі діти евакуйовані з будівлі, яка го­рить або задимлена, і в яких приміщеннях ще залишилися люди.

У разі необхідності надати першу медичну допомогу потерпілим і викликати швидку медичну допомогу за телефоном 103.

№40

Надання першої медичної допомоги при одержанні травм

Наслідки нещасних випадків залежать від того, наскільки швидко і кваліфіковано надано потерпілому першу медичну (долікарську) допо­могу. Затримка долікарської допомоги або неправильне (невміле) її надання може призвести до серйозних ускладнень у лікуванні, інва­лідності та навіть до смерті потерпілого. Не можна відмовлятися від надання допомоги потерпілому та вважати його мертвим тільки за відсут­ністю таких ознак життя, як дихання та пульс.

Майже завжди травма трапляється раптово і викликає в людини почуття безпорадності. Не всі знають, що треба робити, як швидко визна­чити характер і важкість травми. В таких випадках необхідні спокій, рішучість, уміння швидко і правильно організувати надання першої допомоги до прибуття медичних працівників. Швидкість і якість надання долікарської допомоги визначаються підготовленістю осіб, які знахо­дяться поруч, їх умінням використовувати підручні та спеціальні засоби. Тому кожен учень і працівник повинні знати, як надавати долікарську допомогу: зупинити кровотечу, зробити штучне дихання та зовнішній масаж серця, накласти шину при переломі, перев’язати рану, промити очі, вжити необхідних заходів при гострих отруєннях парою, газом тощо.

Є певна схема послідовності надання першої долікарської допомоги, з різними варіаціями вона прийнятна для більшості ситуацій. Значно складніше надавати допомогу, якщо біля потерпілого тільки одна лю­дина. В такому випадку не завжди потрібно відразу бігти за лікарем, інколи це просто неможливо зробити (на спортмайданчику, лісі, на річці). У таких ситуаціях, як ураження електричним струмом, утоплення, багато-чисельні травми, надання термінових заходів може стати вирішальним для врятування життя потерпілого. Наприклад, у вищезазначених ви­падках у потерпілого може бути відсутнім дихання, порушена серцево-судинна діяльність до зупинки серця. При цьому завдання того, хто надає допомогу,

– негайно розпочати відновлення дихання та серцевої діяльності у потерпілого, а вже потім вирішувати питання із транспор­туванням.

Схема послідовності дій при наданні першої долікарської допомоги.

1. Вивести потерпілого з оточення, де стався нещасний випадок.

  1. Надати потерпілому найбільш зручне положення, що забезпечує
    спокій.
    1. Визначити вид травми (перелом, поранення, опік тощо).
    2. Визначити загальний стан потерпілого, встановити, чи не порушені
      функції життєво важливих органів.
      1. Розпочати проведення необхідних заходів:

–    зупинити кровотечу;

–    зафіксувати місце перелому;

–    надати реанімаційних заходів: штучне дихання, зовнішний масаж
серця;

–    обробити ушкоджені частини тіла.

6. Одночасно з наданням долікарської допомоги необхідно викликати
швидку допомогу, послати за працівником навчального закладу, підго­-
тувати транспорт для відправки потерпілого до найближчої медичної
установи.

7. Повідомити керівників установи про те, що трапилось.

Важливо знати обставини, за яких сталася травма, умови, які спону­кали до її виникнення, та час – годину і навіть хвилини, особливо коли потерпілий втратив свідомість. Знання цього може допомогти не тільки розпізнати характер ушкоджень, правильно вибрати засоби надання допомоги, але і в майбутньому, в умовах лікувального закладу вірно встановити діагноз.

Перше, що необхідно зробити для надання допомоги, – винести (ви­вести) потерпілого з місця події (з спортзалу, спортмайданчика, зупинити дію електричного струму, винести з приміщення, в якому чадний газ тощо). Робити це потрібно обережно, намагаючись якнайменше турбу­вати потерпілого, особливо, коли є переломи хребта. В таких випадках не можна перевертати потерпілого, тому що це підсилює біль, призводить до тяжких ускладнень, таких, як шок, сильна кровотеча з ушкодженням судин.

При деяких ушкодженнях і раптових захворюваннях необхідно зняти з потерпілого одяг, наприклад, при термічних опіках, пораненнях. Краще це зробити в приміщенні. Спочатку знімають одяг (пальто, піджак, штани, блузку) із здорової частини тіла. Якщо важко зняти одяг, його розпорюють по швах або розрізають. Так діють у випадках тяжкої травми з ушкодженням кісток, коли необхідно швидко зупинити крово­течу та іммобілізувати кінцівку. Під час кровотечі одяг достатньо розрі­зати вище рани. При переломі хребта, коли не можна турбувати-потер­пілого, одяг не знімають.

Необхідно передбачити захист потерпілого від переохолодження, особливо якщо є значна втрата крові, тяжкий загальний стан або під час транспортування потерпілого на великі відстані. Здійснити це не важко, для цього використовують простирадла, які застелюють на ноші таким чином, щоб вільним краєм накрити потерпілого. В мокру погоду треба користуватись брезентом, наметом або матеріалами, що не пропускають воду.

Потерпілий завжди потребує морально-психологічної підтримки оточуючих. Увага, щирість, турбота – це фактори, що допоможуть подо­лати наслідки травми, нещастя. Неприпустимі грубість, роздратування, докори в необережності, недотриманні правил безпеки тощо. Правиль­ний психологічний вплив і поведінка тих, хто оточує потерпілого, хто надає йому підтримку, вже є долікарська допомога.

№41

Медична аптечка, її склад,

призначення, правила користування

Найменування медичних засобів і медикаментівПризначенняКількість
Індивідуальний  перев’язувальний антисептичний пакетДля накладання пов’язок3 шт.
БинтиТе саме3 шт.
Вата (в пакетах)Те саме2 шт.
ДжгутДля зупинки кровотечі1 шт.
Настоянка йодуДля обробки ран, поранень на шкірі1 флакон або 10 ампул
Нашатирний спиртЗастосувати при знепритомнінні, накапати на вату 2-3 краплі і піднести до носа потерпілого1 флакон або 10 ампул
Розчин (2-3%) борної кислотиДля  промивання очей, для примочок на очі при їх опіках електродугою, для полоскання рота при опіках лужними сполуками1 флакон 250 мл 
ВазелінДля обробки шкіри при опіках 1 ступеню1 тюб.
ВалідолЗастосувати при серцевому болю по одній табл.. під язик до повного розсмоктування1тюб.

     Комплекс заходів, що передбачають надання допомоги на місці події, включає не тільки навчання правилам поведінки, але і відповідне матеріальне забезпечення, до якого належать і аптечки першої допомоги. Аптечки повинні знаходитись у місцях найбільшого скупчення людей і на травмонебезпечних ділянках.

У спортзалі аптечку кладуть до спеціальної шафи, під час роботи на спортмайданчику аптечку тримають у сумці або місці, зручному для переноски . Стан і укомплектованість аптечки не обхідно обов’язково перевіряти, звертаючи увагу на термін зберігання ліків. В аптечці завжди повинні бути засоби для надання першої допомоги при ударах, дрібних пораненнях: розчин йоду, борна кислота, марганцевокислий калій, перев’язувальний матеріал.

Правила користування індивідуальним перев’язувальним пакетом:

1. Розгортаючи пакет, не можна торкатись тієї сторони, яка буде на­
кладена на рану.

  1. Якщо рана одна, то слід накласти дві подушечки, якщо ран дві – по
    одній на рану, потім перебинтувати.

3. Щоб пов’язка не зсунулася, потрібно закріпити зовнішний кінець бинта
шпилькою.

  1. Після відкриття пакет необхідно відразу використати, тому що він
    швидко втрачає стерильність.            

№42

Перша допомога при запорошуванні очей,

пораненнях, вивихах, переломах

В умовах проведення уроків на відкритому повітрі очі можуть бути запорошені пилом, шматочками каміння тощо. Настає сильне подраз­нення, біль, різь, сльозотеча і почервоніння очей. Неприпустимо намагатися самостійно видалити забруднення з ока. Необхідно накласти м’яку пов’язку і негайно відправити потерпілого до лікарні або викликати медичного працівника.

Поранення — це ушкодження з порушенням цілісності шкіри або слизової оболонки. Неприпустимо торкатися до рани руками, промивати її водою, засипати порошком тощо. Забруднену шкіру навколо рани протирають стерильною ватою, марлею, бинтом або тампоном з перев’я­зувального пакету. Навкруги рану змащують настоянкою йоду або «зеленкою» (попадаючи до рани, вони викликають опік і затримують заживлення).

У разі відсутності медикаментів можна використовувати спирт, горілку, одеколон. Після обробки рану вкривають стерильною салфет­кою або марлею, поверх кладуть вату та бинтують. Якщо під рукою немає стерильного матеріалу, використовують чисту м’яку тканину, хустинки, чистий одяг тощо. В такому випадку на ділянку тканини, що буде безпосередньо прилягати до рани, необхідно накапати кілька краплин йоду, але сильно змащувати не можна – йод може спричинити опік.

При підозрі на вивих обмежитися створенням спокою: на нижню кінцівку накласти шину, а верхню підвісити хусткою на шию і якомога швидше доставити потерпілого до медичної установи. Виправлення вивиху потребує спеціальних знань, тому не слід намагатися зробити це самостійно.

Переломи можуть бути відкритими і закритими. При закритому переломі шкіра без ушкоджень, рана відсутня. Ознака перелому – різкий біль під час спроби руху ушкодженою кінцівкою. Перша допомога забезпечити спокій та нерухомість місця перелому. При наданні допомоги не треба намагатись встановити, є чи немає перелому: мацати місце ушкодження, примушувати потерпілого рухати, піднімати або згинати кінцівку. Такі дії можуть різко підсилити біль, спричинити до зміщення

і ушкодження м’яких тканин. Для забезпечення нерухомості зламаної кінцівки застосовують спеціальні дротяні або диктові (дерев’яні) шини. Шина повинна бути накладена так, щоб були надійно іммобілізовані два сусідні з місцем ушкодження суглоби (вище і нижче), а якщо перелом плеча або стегна, то три суглоби. Накладають шину поверх одягу, кладуть під неї що-небудь м’яке – вату, шарф, рушник. Накладену шину необхідно прикріпити до кінцівки бинтом, рушником, ременем. Як шину можна використати дошку, палицю, лижу тощо. Таку імпровізовану шину необхідно накласти з двох протилежних сторін уздовж ушкодженої кінцівки і обгорнути бинтом. Шина повинна бути накладена так, щоб центр її знаходився на рівні, а кінці накладалися на сусідні суглоби по обидві сторони перелому. Фіксація відкритого перелому вимагає дотри­мання додаткових умов: не можна накладати шину на місце відкритого перелому, а слід прибинтовувати її поверх одягу (взуття) і, крім того, підкласти під неї що-небудь м’яке, попередньо зупинивши кровотечу.

Особливо небезпечні травми хребта. В таких випадках необхідно обережно, не піднімаючи потерпілого, підсунути під його спину дошку, щит, лист дикти, двері тощо. Якщо під руками немає нічого твердого, то в крайньому випадку можна транспортувати потерпілого у звичайних м’яких ношах обличчям донизу.

При переломі ребер необхідно міцно забинтувати груди або стягнути їх рушником під час видоху. При ушкодженні тазу необхідно обережно стягнути його широким рушником, шматком тканини, покласти потерпі­лого на тверді ноші (щит, широку дошку), надавши йому позу «жаби».

У разі травми голови необхідно покласти потерпілого, покласти йому на голову охолоджуючий компрес. Для запобігання задушення потер­пілого у несвідомому стані від западання язика або блювотних мас його кладуть на бік або на спину, при цьому голова має бути повернутою в бік. Треба швидко і обережно очистити рот, висунувши вперед нижню щелепу, витягти язика. При першій можливості потерпілого треба негайно транспортувати до лікувального закладу у супроводі особи, яка вміє надавати допомогу для оживлення. Транспортують потерпілого на спині з трохи піднятою на подушці головою.

При переломі нижньої щелепи накладають пов’язку, що забезпечує її нерухомість. Для цього беруть дві хустки, з яких одну проводять під підборіддя та зв’язують на тім’ї, а другою охоплюють підборіддя спереду і зав’язують на потилиці.

№43

Припинення кровотечі з рани, носа,

вуха, легень, стравоходу

Навіть відносно неглибокі поранення можуть супроводжуватись кровотечею: капілярною, артеріальною, венозною.

Якщо ушкоджена артерія – колір крові яскраво-червоний, кров б’є фонтанчиком. Артеріальна кровотеча найбільш небезпечна, допомогу

потерпілому треба надавати негайно. При капілярній кровотечі кров виділяється краплями, венозна кров має темно-червоне забарвлення.

Артеріальну кровотечу зупиняють за допомогою здавлюючої пов’язки. При кровотечі з великої артерії для зупинки крові до ділянки рани притискають артерію пальцем вище місця поранення, а потім накладають здавлюючу пов’язку. При кровотечі із стегнової артерії джгут накладають вище від місця кровотечі. Під джгут підкладають шар марлі, щоб не пошкодити шкіру і нервові закінчення, вставляють записку із зазначенням часу його накладання. Тривалість використання джгута обмежується двома годинами, у противному разі – омертвіє кінцівка. Якщо протягом цього періоду немає можливості забезпечити додаткову допомогу, то через 1,5-2 години джгут на кілька хвилин відпускають (до почервоніння шкіри), кровотечу при цьому зменшують іншими методами (наприклад, здавлюючим тампоном), а потім знову затягують джгут. При кровотечі з головної шийної (сонної) артерії рану по можливості стис­кають пальцем, після чого набивають великою кількістю марлі, тобто роблять тампонування. Якщо рана знаходиться в паху або під пахвою (джгут не можна використовувати), то вкладають тампон, а потім (якщо немає вивихів і переломів) кінцівку потерпілого згинають і прив’язують до тулуба.

Для зупинки носової кровотечі, потерпілого необхідно посадити і покласти йому на ніс охолоджуючий компрес. Якщо не допомагає, запи­хають до носових ходів тампони із стерильного бинта, оброблені 3 %-им розчином перекису водню. Тампони можна залишати в носі 24 години.

Якщо потерпілий відкашлюється яскраво-червоною спіненою кров’ю -кровотеча в легенях. При цьому дихання затруднене. Потерпілого кла­дуть у напівлежаче положення, під спину підкладають валик, на груди кладуть холодний компрес. При цьому йому забороняється говорити і рухатись. Періодично можна давати пити холодну, злегка підсолену воду і ковтати шматочки льоду. Потерпшому необхідна термінова госпіталізація:

Кровотеча з травного тракту характеризується блюванням темно-червоною кров’ю, що зсілася. Положення потерпілому забезпечується те саме, що й при кровотечі з легенів, але ноги згинають у колінах. При значній втраті крові може розвинутись гостре недокрів’я, виникнути шок. Перш за все треба зупинити кровотечу, по можливості напоїти чаєм. Потім тілу потерпілого надають такого положення, при якому голова для її нормального кровозабезпечення має бути дещо нижче тулуба.

№44

Надання першої допомоги при втраті

свідомості, шоку, тепловому та сонячному ударах,

опіку, обмороженні

Головною причиною втрати свідомості є раптова недостатність кровонаповнення мозку під впливом нервово-емоційного збудження, страху, болю, нестачі свіжого повітря тощо.

Ознаки. Звичайно непритомність настає раптово, але інколи перед нею наступає блідість, блювання, нудота, слабкість, позіхання, посилене потовиділення. Пульс прискорюється, артеріальний тиск знижується. Під час непритомності пульс уповільнюється до 40-50 ударів на хвилину.

Допомога. При втраті свідомості потерпілого необхідно покласти на спину, щоб голова була нижче рівня ніг (на 15-20 см) для поліпшення кровообігу мозку. Потім звільнити шию і груди від одягу, забезпечити приплив свіжого повітря, поплескати по щоках, обличчя, груди холодною водою, дати понюхати нашатирний спирт. Коли потерпілий опритомніє, дати йому гарячий чай або каву, 20-30 краплин настоянки валеріани.

Якщо потерпілий починає дихати з хрипінням або взагалі не дихає, треба думати про западання язика. У крайньому разі вживаються заходи до оживлення.

Причиною шоку може стати сильний біль, втрата крові, утворення в пошкоджених тканинах шкідливих продуктів, що призводять до висна­ження захисних можливостей організму, внаслідок чого виникають пору­шення кровообігу, дихання, обміну речовин.

Ознаки — блідість, холодний піт, розширені зіниці, короткочасна втрата свідомості, прискорене дихання і пульс, зниження артеріального тиску. При важкому шоці – блювання, спрага, попелястий колір обличчя, посиніння губ, мочок вух, кінчиків пальців, можлива зупинка дихання і кровообігу.

Допомога. Необхідно надати першу допомогу, яка відповідає виду поранення (наприклад, зупинити кровотечу, іммобілізувати переломи тощо). Потерпілого слід зігріти (закутати в ковдру), покласти на спину з дещо опущеною головою. Якщо немає підозри на ушкодження внутріш­ніх органів, потерпілому дають гарячий напій. Заходами, що перешкод­жають виникненню шоку, є тепло, зменшення болю, пиття рідини.

Тепловий або сонячний удар настає внаслідок тривалого перебування на сонці без захисного одягу, при фізичному навантаженні у нерухомому вологому повітрі.

Ознаки. Легкий ступінь – загальна слабість, нездужання, запаморо­чення, нудота, спрага, шкіра обличчя червона, вкрита потом, пульс і дихання прискорені, температура тіла 37,5-38,9° С. Середній ступінь -температура 39-40 °С, сильний головний біль, різка м’язова слабкість, миготіння в очах, шум у вухах, серцевий біль, виражене почервоніння шкіри, сильне потовиділення, посиніння губ, прискорення пульсу до 120-130 ударів на хвилину, часте і поверхневе дихання. Тяжкі ступені перегрівання кваліфікуються по-різному: якщо температура повітря висока і його вологість підвищена, кажуть про тепловий удар. При цьому температура тіла піднімається вище 40 °С, настає непритомність і втрата свідомості, шкіра суха, можуть початися судоми, порушується серцева діяльність, припиняється дихання.

Допомога. Потерпілого необхідно перенести в прохолодне місце, намочити голову і ділянку серця холодною водою, дати випити прохо­лодної рідини, піднести до носа ватку з нашатирним спиртом. Якщо різко порушується серцева діяльність, зупиняється дихання, треба розпочати штучне дихання.

Під час проведення походів, екскурсій, днів здоров’я можуть виник­нути термічні та хімічні опіки. Термічні опіки з’являються від дотику до розжарених предметів, полум’я, попадання на шкіру гарячої рідини або пари. Хімічні опіки виникають внаслідок дії на дихальні шляхи, шкіру і слизові оболонки концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів, фосфору тощо. При займанні або вибухах хімічних речовин утво­рюються термохімічні опіки.

Ознаки. Залежно від тяжкості розрізняють чотири ступені опіку: 1 – по­червоніння шкіри та її набряк; 2 – пухирі, наповнені жовтуватою рідиною; З – утворення некрозу шкіри (струпів); 4 – обвуглювання тканини. При великих опіках виникає шок. За глибиною ураження тканин хімічні опіки поділяються на чотири ступені: 1 – чітко визначене почервоніння шкіри, легкий набряк; 2 – сильний набряк, утворення пухирів різного розміру, форми; 3 – потемніння або їх побіління за кілька хвилин, годин. Шкіра припухає, виникає різкий біль; 4 – глибоке омертвіння не лише шкіри, а й підшкірної жирової клітковини, м’язів, зв’язкового апарату суглобів.

Опіки кислотами дуже глибокі, на місці опіку утворюється сухий струп. При опіках лугами тканини вологі, тому ці опіки переносяться важче, ніж опіки кислотами.

Допомога. Необхідно швидко вивести або винести потерпілого з вогню. При займанні одягу треба негайно його зняти або накинути щось на потерпілого (мішок, тканину), треба не давати вогню доступу до повітря. Полум’я на одязі можна гасити водою, засипати піском, гасити своїм тілом (катаючись по землі).

При опіках 1 ступеня треба промити уражені ділянки шкіри антисеп­тичними засобами, потім обробити спиртом, одеколоном. До обпечених ділянок не можна доторкатись руками, не можна проколювати пухирі, відривати шматки одягу, що прилипли до місць опіку, не можна накла­дати мазі, порошки тощо. Опікову поверхню накривають чистою тканиною. Потерпілого (якщо його морозить) треба зігріти: укрити, дати багато пиття. При втраті свідомості дати понюхати ватку з нашатирним спиртом. У випадку зупинки дихання треба зробити штучне дихання. Якщо одяг потерпілого просочився хімічною рідиною, його треба швидко зняти, розрізати чи розірвати на місці події. Потім механічно видаляють речовини, що потрапили на шкіру, енергійно змиваючи їх струменем води 10-15 хвилин, поки не зникне специфічний запах. При попаданні хімічної речовини у дихальні шляхи необхідно прополоскати горло водним 3 %-им розчином борної кислоти. Не можна змивати хімічні

сполуки, які займаються або вибухають при з’єднанні з водою. Якщо невідомо, яка хімічна речовина викликала опік, і немає нейтралізуючого засобу, на місце опіку накладається чиста суха пов’язка і потерпілого негайно направляють до медичного закладу.

Переохолодження розвивається внаслідок порушення процесів терморегуляції при дії на організм холодного фактору і розладу функції життєво важливих систем організму, який наступає при цьому. Відмо­роження виникає тільки при тривалій дії холоду, при дотику тіла до холодного металу на морозі, при контакті зі зрідженим повітрям або сухою вуглекислотою, при підвищенні вологості і сильному вітрі при не дуже низькій температурі повітря (навіть близько О °С). Сприяє переохо­лодженню і обмороженню ослаблення організму внаслідок голодування, втоми або хвороби. Найчастіше відморожуються пальці ніг і рук, а також ніс, вуха, щоки.

Ознаки: на початковому етапі потерпілого морозить, прискорюється дихання і пульс, підвищується артеріальний тиск, потім настає переохо­лодження, сповільнюється пульс, дихання, знижується температура тіла. Після припинення дихання серце може ще деякий час скорочуватись (від 5 до 45 хвилин). При зниженні температури тіла до 34-32 °С затьма­рюється свідомість, припиняється довільне дихання, мова стає неусві-домленою. Розрізняють чотири ступені відмороження тканин: 1 – по­червоніння і набряк; 2 – утворення пухирів; 3 — омертвіння шкіри і утворення струпів; 4 – омертвіння частин тіла.

Допомога. При легкому ступені переохолодження тіло розігрівають розтиранням, дають випити кілька склянок теплої рідини. При серед­ньому і важкому ступенях тіло енергійно розтирають вовняною тканиною до почервоніння шкіри, дають багато гарячої рідини, молока з цукром. Якщо потерпілий слабо дихає, треба розпочати штучне дихання. Після зігрівання потерпілого і відновлення життєвих функцій йому дають спокій. Не можна розтирати снігом. Одяг і взуття з відморожених частин знімати треба дуже акуратно, якщо ж зробити це не вдається, треба розпороти їх ножем чи розірвати.

Отруєння – це тяжке захворювання, яке сталося внаслідок проник­нення до організму різних токсичних речовин. Захворювання почина­ється через 2-3 години, інколи через 20-26 годин.

Ознаки. Це загальне нездужання, нудота, блювання, спазмоподібний біль у животі, пронос, блідість, спрага, підвищення температури тіла до 38-40 °С, частий, слабий пульс, судоми.

Допомога. Потерпілому негайно кілька разів промивають шлунок (примушують випити 1,5-2 л води, а потім викликають блювання подраз­ненням кореня язика до появи чистих промивних вод. Можна дати 8-Ю таблеток активованого вугілля). Потім дають багато чаю, соків, але не їжу. Якщо після отруєння пройшло 1-2 години і отрута надходить уже із

шлунку до кишечника, то викликати блювання даремно. В такому випадку необхідно дати потерпілому проносне (2 столові ложки солі на 1 склянку води). Для зменшення всмоктування отрути слизовою обо­лонкою шлунково-кишкового тракту потерпілому можна дати 2-3 яєч­них білки на 1 л води, розведений крохмаль або молоко. Щоб запобігти зупинці дихання і кровообігу, перший час необхідне постійне спостере­ження за потерпілим.

Причиною отруєння окисом вуглецю є вдихання чадного газу, продуктів горіння, диму.

Ознаки – шкіра яскраво-рожева, запаморочення, шум у вухах, слаб­кість, нудота, слабкий пульс, непритомність, судоми, порушення зору, дихання, роботи серця, втрата свідомості протягом годин і навіть діб.

Допомога. Забезпечити потерпілому приплив свіжого повітря (якщо є можливість – дати подихати киснем). Звільнити його від одягу, який утруднює дихання, дати понюхати нашатирний спирт. На голову і груди потерпілого покласти холодний компрес, якщо він при свідомості, – напо­їти гарячим чаєм, кавою. У разі припинення дихання необхідно провести штучне дихання.

При отруєнні алкоголем у потерпілого” головний біль, слабкість, нудота, запаморочення або втрата свідомості. У тяжких випадках шкіра стає вологою з синюшним відтінком або блідою, розширюються зіниці, можуть бути судоми, порушується серцева діяльність.

Допомога. При наданні першої допомоги потерпілого слід покласти так, щоб голова була вище тулуба. Дають дихати нашатирний спирт, далі треба промити шлунок. Після цього дати потерпілому міцний чай, каву. Якщо у потерпілого втрата свідомості, треба запобігти захлинанню блювотними масами, для цього треба покласти його на бік так, щоб голова була опущена. Велику небезпеку викликає отруєння сурогатами алкоголю – метиловим спиртом, етиленгликолем, дихлоретаном.

№45

Перша допомога

при ураженні електричним струмом

Причини – робота з технічними електричними засобами, пряме дотикання до провідника або джерела струму і непряме – за індукцією.

Перша допомога складається з двох етапів: звільнення потерпілого від дії струму і надання йому долікарської медичної допомоги. Наслідки ураження струмом залежать від тривалості проходження його через людину, тому важливо швидко звільнити потерпілого від дії струму і якомога скоріше надати допомогу, навіть при смертельному ураженні, тому що період клінічної смерті продовжується лише кілька хвилин.

Заходи по наданню першої долікарської допомоги залежать від стану потерпілого після звільнення його від дії струму. Якщо потерпілий короткочасно знаходився під дією струму і після цього може самостійно координувати свої дії, його необхідно у супроводі іншої особи відправити до медпункту і допустити до занять тільки після огляду лікаря, тому що

наслідки електротравми можуть з’явитися навіть після 2-3 годин. Якщо ураження легке (збережена свідомість, не порушені дихання і серцева дільність), а є тільки слабкість, іноді посмикування окремих м’язів, то потерпілого слід покласти, зігріти (розтерти шкіру рук, ніг, тулуба, до ніг покласти грілку, дати гарячий чай). Обов’язково відправити потерпі­лого до лікарні для медичного огляду, щоб запобігти ускладнень від електротравми.

Якщо потерпілий при свідомості, але до цього був у запамороченні або тривалий час знаходився під дією електроструму, необхідно покласти його на сухе місце, накрити ковдрою, забезпечити спокій, весь час уважно слідкувати за його диханням і пульсом.

Якщо потерпілий знепритомнів, але у нього є стійкі дихання і пульс, його слід покласти, дати свіже повітря, піднести до носа нашатирний спирт, розтерти і зігріти.

Якщо потерпілий дихає, слабо, а серцева діяльність нормальна, необ­хідно робити йому штучне дихання.

За відсутністю ознак життя (немає дихання, серцебиття і пульс від­сутні, зіниці розширені і не реагують на світло) треба вважати, що потерпілий у стані клінічної смерті, і терміново приступити до його ожив­лення – штучного дихання і зовнішнього масажу серця.

Ніколи не можна відмовлятися від надання допомоги потерпілому і вважати його мертвим за відсутності дихання, серцебиття та інших ознак життя. Констатувати смерть має право тільки лікар.

При ураженні блискавкою ознаки подібні до ознак ураження електричним струмом. Дії по допомозі аналогічні діям при ураженні електричним струмом. Закопувати в землю потерпілого не можна: грудна клітина, здавлена землею, не може розширюватися, навіть коли з’являється самостійне дихання.

№46

Оживлення. Способи штучного дихання.

Зовнішній масаж серця

Нерідко зовнішній вигляд людини, яка потрапила в біду, значні ушкодження, нерухомість її тіла можуть створити враження, що вона померла. Тому необхідно знати ознаки, які вказують на те, що потерпілий живий і потребує медичної допомоги:

–   дзеркало, прикладене до рота, пітніє, – отже, потерпілий дихає;

–   зіниця звужується при наближенні джерела світла (запаленого сір-­
ника, електричного ліхтарика) і розширюється при віддаленні;

–   палець руки набрякає, якщо його перев’язати ниткою, – отже, сис-
тема кровообігу діє, фіксуються застійні явища;

– шкіра запалюється (червоніє) під дією запаленого сірника чи цигарки.
При раптовому припиненні серцевої діяльності і дихання наступає

стан клінічної смерті. Якщо відразу ж розпочати непрямий масаж серця і штучне дихання (штучну вентиляцію легень), то є шанс урятувати

потерпілого. Штучну вентиляцію легень виконують різними способами; з них найрозповсюдженіший – «з рота в рот».

Мета штучного дихання — забезпечення газообміну в організмі, збагачення крові потерпілого киснем і виділення з крові вуглецю. Крім того, штучне дихання, діючи рефлекторно на центр дихання головного мозку, сприяє відновленню самостійного дихання потерпілого.

Способи штучного дихання можуть бути апаратні та ручні. Ручні менш ефективні, але можуть застосовуватись негайно при порушенні дихання у потерпілого.

Підготовка до штучного дихання:

1. Звільнити потерпілого від одягу – розстебнути комір сорочки тощо.

2. Покласти потерпілого на спину на горизонтальну поверхню – стіл,
гімнастичний мат або підлогу.

3. Відвести голову потерпілого максимально назад, доки його підбо­-
ріддя не стане на одній лінії з шиєю. При цьому положенні язик не затуляє
вхід до гортані, вільно пропускає повітря до легенів. Разом з тим при
такому положенні голови рот розкривається. Для збереження такого
положення голови під лопатки кладуть валик із згорнутого одягу.

4. Пальцями обстежити порожнину рота і, якщо там є кров, слиз тощо,
їх необхідно видалити, за допомогою хустинки або бережка сорочки
вичистити порожнину рота. Обов’язково провести штучне дихання.

Виконання штучного дихання:

Голову потерпілого відводять максимально назад і пальцями затискають ніс (або губи). Роблять глибокий вдих, притискають свої губи до губ потерпілого і швидко роблять йому глибокий видих до рота. Вдування повторюють кілька разів, з частотою 12-15 разів на хвилину. З огляду на гігієну рекомендується рот потерпілого прикрити шматком тканини (носовичок, бинт тощо). Якщо пошкоджене обличчя і проводити штучне дихання «з легенів у легені» неможливо, треба застосовувати метод стиснення і розширення грудної клітини шляхом складання і притискання рук потерпілого до грудної клітини з їх наступним розведенням у боки. Контроль за надходженням повітря з легенів потерпілого здійснюється по розширенні грудної клітини при кожному вдуванні. Якщо після вдування грудна клітина потерпілого не розправ­ляється, – це ознака непрохідності шляхів дихання. Найкраща прохідність шляхів дихання забезпечується за наявності трьох умов:

–    максимальному відведенні голови назад;

–    відкриванні рота;

–    висуванні вперед нижньої щелепи.

При появі у потерпілого перших слабких вдихів слід поєднати штуч­ний вдих з початком самостійного вдиху. Штучне дихання слід прово­дити до відновлення глибокого ритмічного дихання.

Штучне дихання у більшості випадків треба робити одночасно з масажем серця.

Зовнішній масаж серця – це ритмічне стискання серця між грудиною та хребтом. Треба знайти розпізнавальну точку – мечевидний відросток грудини, – він знаходиться знизу грудної клітини над животом. Стати треба з лівого боку від потерпілого і покласти долоню однієї руки на нижню третину грудини, а поверх – долоню другої руки. Тепер ритміч­ними рухами треба натискати на грудину (з частотою 60 разів на хви­лину). Сила стискання має бути такою, щоб грудина зміщувалась у глибину на 4-5 см. Масаж серця доцільно проводити паралельно з штучним диханням, для чого після 2-3 штучних вдихів роблять 15 стис­кань грудної клітки. При правильному масажі серця під час натискування на грудину відчуватиметься легкий поштовх сонної артерії і звузяться протягом кількох секунд зіниці, а також порожевіє шкіра обличчя і губи, з’являться самостійні вдихи. Щоб не пропустити повторного припинення дихання, треба стежити за зіницями, кольором шкіри і диханням, регулярно перевіряти частоту і ритмічність пульсу.              Транспортування потерпілого

Наслідки своєчасної і правильно наданої допомоги на місці події можуть бути зведені нанівець, якщо при підготовці до транспортування і доставці потерпілого до медичної установи не будуть дотримані відповідні правила. Головне не тільки в тому, як доставити потерпілого і яким видом транспорту, а наскільки швидко були вжиті заходи, які забезпечили максимальний спокій і зручне положення потерпілого.

Найкраще транспортувати потерпілого ношами. При цьому можна використовувати підручні засоби: дошки, одяг тощо. Можна переносити потерпілого на руках. Передусім потерпілого слід покласти на ноші, які застеляють ковдрою, одягом тощо, ставлять ноші з того боку потерпі­лого, де є ушкодження. Якщо тих, хто надає допомогу, двоє, вони повинні стати з іншого боку ношів. Один підводить руки під голову і грудину, другий – під крижі і коліна потерпілого. Одночасно без поштовхів його обережно піднімають, підтримуючи ушкоджену частину тіла, і опускають на ноші. Слід накрити потерпілого тим, що є під руками, — одягом, ковдрою. Якщо є підозра на перелом хребта, потерпілого кладуть облич­чям догори на тверді ноші (щит, двері). За відсутністю такого можна використати ковдру, пальто. В такому випадку потерпілого кладуть на живіт.

Якщо є підозра на перелом кісток тазу, потерпілого кладуть на спину із зігнутими ногами у колінах і у тазостегнових суглобах для того, щоб його стегна були розведені, під коліна обов’язково треба підкласти валик із вати, рушника, сорочки.

По рівній поверхні потерпілого несуть ногами вперед, при підйомі на гору або на сходах ~ головою вперед. Ноші весь час повинні бути у горизонтальному положенні. Щоб ноші не розгойдувались, необхідно йти не в ногу, злегка зігнувши коліна.

При перевезенні потерпілого слід покласти його до машини на тих самих ношах, підстеливши під них що-небудь м’яке (ковдру, солому тощо).

№47

Способи перенесення потерпілих

за допомогою підручних засобів

Розрізняють такі способи перенесення: на руках, на плечах, на спині, однією або двома особами з використанням носильних лямок і підручних засобів, на санітарних носилках.

Якщо допомога надається однією особою, то, щоб перенести потер­пілого на руках, носій стає на коліно збоку від нього, бере його однією рукою під спину, а другою – під стегна; потерпілий охоплює носія за шию і притуляється до нього/Далі носій підводиться на ноги і несе потер­пілого на руках перед собою. Такий спосіб допустимий для потерпілих без переломів кінцівок і ребер.

Можна переносити потерпілого на спині: носій садовить його на підвищення, стає до нього спиною між його ногами і схиляється на одне коліно. Потерпілий охоплює носія за плечі, а той бере його обома руками під стегна і зводиться на ноги.

На невелику відстань зручно переносити потерпілого на плечі. Його кладуть на праве плече носія головою вниз. Носій правою рукою охоплює його ноги, а лівою тримає за праве передпліччя або кисть. Проте цим способом не можна скористатися, якщо у потерпілого переломи кінцівок або грудної клітки.

Існують такі способи перенесення на руках двома особами: на “замку”, “один за одним59 і з положення лежачи. При перенесенні на “замку” носії стають поруч і з’єднують руки таким чином, щоб утворилося сидіння (“замок”). Якщо потрібно притримувати потерпілого, то “замок”

робиться двома або трьома руками. На “замку” з чотирьох рук потерпілий сам тримається за шиї носіїв (рис. 1).

При перенесенні “один за одним” один з носіїв підходить до потерпілого з боку голови і підхоплює його під руки зігнутими в ліктях руками, другий носій стає між ногами потерпілого спиною до нього, охоплює його ноги під колінами (перший носій не повинен з’єднувати свої руки на грудях потерпілого, щоб не утруднювати йому дихання). Обидва носії одночасно підводяться і перено­сять потерпілого.

     При перенесенні з використанням лямки складену в кільце лямку одяга­ють на великі пальці розведених рук. При цьому одну руку треба зігнути в ліктьовому суглобі під прямим кутом; лямка не повинна провисати. Якщо немає носильних лямок, їх можна виготовити з поясних ременів.

   Перенесення здійснюється двома способами. Перший: носильну лямку, складену кіль­цем, підводять під потерпілого, який лежить на землі, так, щоб одна половина лямки була під сідницями, а друга – на спині. По обидва боки потерпілого утво­рюються петлі. Носій лягає спереду потерпілого, одягає собі на плечі петлі, зв язує їх вільним кінцем лямки в себе на грудях І кладе потерпілого собі на спину, потім стає на одне коліно і піднімається на весь зріст. Потерпілий сидить на лямці, притиснутий до носія. Якщо у по­терпілого поранено грудну клітку, то цей спосіб не годиться.

Другий спосіб: носильну лямку складено вісімкою, її перехрестя просо­вують під сідниці потерпілого і кладуть його на здоровий бік. Носій лягає, притулившись до потерпілого спиною, одягає вільні кінці (петлі) лямки собі на плечі і кладе собі на спину потерпілого, який тримається за плечі носія. Із положення лежачи носій підводиться так само, як і в першому випадку.

При перенесенні способом “поруч” два носії стають поряд, одягають на себе лямку, складену вісімкою, так, щоб перехрестя лямки виявилося між ними на рівні кульшових суглобів, а петлі були перекинуті в одного носія через праве, а в другого – через ліве плече. Далі носії стають один на праве, другий на ліве коліно, піднімають і кладуть потерпілого на свої зімкнуті коліна, підводять лямку під його сідниці й разом зводяться . на ноги.

Переносячи потерпілого на невелику відстань, два носії можуть також використовувати підручні засоби для утворення сидіння: рушники, па­лиці, поясні ремені, стільці. Можна переносити за допомогою жердини, простирадла, лямки (мотузки), ковдри.

Носилки можна також виготовити з підручних матеріалів: з двох жер­дин, з’єднаних дерев’яними розпірками і сплетених лямками (мотузкою, ременем), з матрацного чохла і двох жердин, з двох мішків і двох жердин тощо.

№48

Перша медична допомога

при дорожньо-транспортній пригоді

Перша медична допомога – це комплекс екстренних медичних заходів, що проводять потерпілому на місці травми і в період доставки його в медичну установу.

Перша медична допомога включає:

1. Зупинку кровотечі (артеріальної та венозної). При артеріальній -джгут накладається вище місця кровотечі (кров яскрава, червона, б’є фонтаном з рани). При венозній – джгут накладається нижче місця кровотечі.                                                                                                                                             Правила накладання джгута

а) під джгут потрібно накласти марлю чи тканину;

б) джгут накладається щільно до зупинки кровотечі;

в) вкладається записка із зазначенням часу, коли було накладено
джгут (не більше 2-х годин, потім джгут розслабляється і затискується
повторно).

Перша медична допомога включає:

–   накладання пов’язки на рану стерильним матеріалом або чистою
тканиною пропрасованою праскою;

–   забезпечення іммобілізації пошкодженої кінцівки. Іммобілізація
це створення нерухомості пошкодженої частини тіла. Вона створює
нерухомість у зоні травми, що приводить до зменшення болю, поперед­
жує зміщення країв рани, служить засобом захисту від проникнення
інфекції всередину рани.

Іммобілізація проводиться стандартними шинами чи імпровізова­ними. Стандартні шини є дерев’яними (шина Дітерікса), дротяними (шина Крамера), пластмасовими і т. д.

Імпровізованими шинами можуть бути дошки, палки, картон, можна прив’язати травмовану кінцівку до здорової і т.п. *”

Переносити хворого треба на ношах (стандартних або імпровізо­ваних).

Іммобілізація необхідна при наявності перелому. Перелом – це пошкодження цілісності кістки. Переломи є травматичні і патологічні.

Травматичний перелом – це перелом, що виникає внаслідок травми. Патологічний перелом – це перелом, що виникає на фоні патологічних процесів (туберкульозу, остеомієліту, пухлина) під дією незначної сили.

Переломи бувають відкритими і закритими. Відкриті переломи супро­воджуються пошкодженням шкіри. Закриті переломи не супроводжу­ються пошкодженнями цілісності шкірних покривів.

Переломи бувають:

–   переломи верхніх і нижніх кінцівок;

–   переломи грудної клітки;

–  переломи тазу;

–  переломи хребта;

–  переломи черепа.

Перелом виявляється наявністю болю, деформаціями, набряками у відповідних ділянках тіла.

При відкритих переломах необхідно зупинити кровотечу, краї рани обробити спиртом чи йодом.

При звичайному переломі необхідно забезпечити іммобілізацію, як перший протишоковий засіб.

І при будь-якому переломі необхідно організувати швидку доставку в лікувальний заклад.

Правила іммобілізації:

1. Шина повинна бути надійно закріплена і добре фіксувати область
перелому.

  1. Шину потрібно перед накладанням на кінцівку обкласти ватою чи
    будь-якою тканиною.
    1. Фіксувати обов’язково суглоби вище і нижче перелому.

4. При переломах стегна потрібно фіксувати всі суглоби нижньої кінцівки.
Пошкодження черепа діляться на струс, забій (контузія), здавлення,

переломи черепа відкриті і закриті. Для травми мозку характерно: голово­кружіння, головний біль, блювота чи нудота, сповільнення пульсу, втрата свідомості (від кількох хвилин до доби і більше), ретроградна амнезія  – потерпілий не може згадати подій, які передували травмі, порушення мови, чутливості, рухів кінцівок і т. д.

При наявності рани — накладають асептичну пов’язку. Транспор­тувати таких хворих слід у положенні лежачи на спині. Якщо рани розмі­щені на потилиці, то тоді транспортують на боці.

При переломі кісток носа з кровотечею хворих транспортують напів-сидячи з піднятою головою. З пошкодженням щелеп хворих перевозять сидячи з нахилом голови вперед, нижню щелепу фіксують пращеподіб-ною пов’язкою, верхню – між переломами кладуть продовгуваті шматки дикти чи лінійку.

Без свідомості хворих перевозять лежачи на животі з покладеними під лоб і груди валиками для попередження асфіксії кров’ю, слиною, запалим язиком.

При переломах хребта можлива травма спинного мозку, що прояв­ляється розвитком паралічу кінцівок (відсутність у них рухів, чутливості). При переломах хребта чи підозрі на нього категорично забороняється садити чи ставити на ноги хворого.

Транспортують хворого на ношах, створивши спокій, поклавши на рівну тверду поверхню.

Якщо хворий без свідомості, то транспортують лежачи на животі з підкладеними під плечі і голову подушками.

При переломах кісток тазу потерпілого слід покласти на тверду поверхню, ноги зігнути в колінах і кульшових суглобах. Стегна потрібно розвести в боки («положення жабки»), під коліна покласти тугий валик з подушки, ковдри висотою 25-30 см.

Перша медична допомога включає також проведення штучної венти­ляції рот у рот чи рот у ніс. Хворого вкладають на спину, необхідно розстебнути одяг, що здавлює грудну клітку, швидко видалити пальцем, серветкою чи хустинкою вміст порожнини рота. Голову потерпілого відвести назад, а нижню щелепу вивести вперед. Утримуючи голову потерпілого, зробити глибокий вдох і щільно притиснути свій рот до рота хворого, вдихнути повітря в його легені. При цьому потрібно затиснути носа. Число дихань в хвилину не менше 16-20. Вдихання проводити швидко і рідко. У дітей рідше. Тривалість вдоху повинна бути в два рази менша часу видиху. Вдихати повітря можна через марлеву серветку.

Метод дихання рот у рот

Рот потерпілого повинен бути закритий рукою, якою одночасно зміщувати щелепу доверху, для попередження западання язика. Попередньо очистити порожнину рота від сторонніх тіл і тільки тоді починати дихання рот у рот.

Зовнішній масаж серця

Зміст масажу в ритмічному стискуванні серця між грудиною і хребтом. Кров виганяється з лівого шлуночка в аорту і поступає в головний мозок, а з правого шлуночка в легені, де насичується киснем.

Хворого укладають на тверду поверхню. Реаніматор збоку від хво­рого долонями, покладеними одна на одну, натискає на грудну клітку, щоб прогнути грудину на 4 см. Частота стискань 50-70 в хвилину. У дітей проводять одною рукою, а у грудних дітей кінчиками 2-х пальців з частотою 100-120 натискань в хвилину.

Ознаки смерті, коли надавати допомогу немає сенсу

1. Помутніння рогівки.

  1. Наявність симптому «кошаче око»: при здавленні ока – зіниця
    деформується і нагадує котяче око.

З- Похолодання тіла і поява трупних плям синьо-фіолетового кольору, що виступають на шкірі.

4. Трупне застигання, виникає через 2-4 години після смерті. 

Інструкція №49

Надання першої долікарської допомоги при

одержанні травм під час екскурсій, походів

Мандрівка до лісу повинна починатись і закінчуватись приємно. Але в лісових умовах можливі випадки вивихів суглобів, поранення, отруєння тощо. Розгубленість і безпорадність при цьому були б прикрими. Тому кожному необхідно знати основні правила профілактики та першої допомоги в разі нещасного випадку.

Звичайно, найкраще уникнути нещасного випадку. Для цього треба чітко засвоїти правила поведінки в лісі, дотримуватись норм санітарії та гігієни, використовувати тільки доброякісні продукти, не пити сирої води з непроточних водойм. З собою доцільно завжди мати найнеобхідніші засоби першої допомоги (бинт, вату, йод, джгут, нашатирний спирт, пластир).

При наданні допомоги важливо правильно визначити стан потер­пілого. Без необхідності не можна ставити потерпілого на ноги, трясти, знімати одяг, обливати водою, переносити, взявши за руки та ноги. Ви­значивши, якої саме допомоги потребує потерпілий, треба, насамперед, усунути найбільшу для життя і здоров’я загрозу – зупинити кровотечу, зробити штучну вентиляцію легень і непрямий масаж серця у разі припи­нення дихання та порушення серцевої діяльності тощо.

Найперше, від чого в лісі ніхто не застрахований – шпичка в пальці, її витягають голкою, попередньо протерши голку та палець одеколоном або спиртом. Шкіру навколо ранки змащують йодом.

Дрібні подряпини і ранки обробляють йодом, зеленкою, спиртом, перев’язують стерильним бинтом, чистою білою тканиною або заклею­ють пластирем (особливо на обличчі).

Забруднення рани землею або гноєм може призвести до тяжких наслідків (зараження крові, правець тощо). Тому той, хто надає першу допомогу повинен продезинфікувати руки (милом, одеколоном, спир­том), змастити йодом, зеленкою або спиртом шкіру навколо рани, присипати рану порошком білого стрептоциду і тільки потім накладати стерильну пов’язку.

Накладати пов’язку треба так, щоб вона повністю покривала рану. При кровотечі на рану спочатку кладуть подушечку з пакету першої допомоги або згорнутий у кілька шарів стерильний бинт (на рану його опускають хвилями), потім рану бинтують. Бинт має щільно прилягати,

але не здавлювати тіло, щоб не порушувати кровообігу. При накладанні пов’язки бинт треба розмотувати поступово. Щоб бинт не крутився навколо ноги або руки, його кінець після першого оберту піднімають догори і притискують новим обертом. При відсутності стерильного мате­ріалу для пов’язки можна використати чистий шматок тканини, потри­мавши його кілька секунд над полум’ям.

На синці та садна накладають здавлюючу пов’язку і холодний компрес (змочена у воді тканина, пластиковий мішечок з кригою, снігом або холодною водою і т. п.). Компрес на пов’язці тримають годину-півтори (змінюючи по мірі нагрівання), без пов’язки – 15-20 хв. Якщо синець з’являється через кілька днів після удару і його колір зеленкуватий, то це свідчить про крововилив у глибині тіла, про можливу тріщину або й перелом кістки. Якщо синець довго болить і не зникає, слід звернутись до лікаря.

Якщо людина вдарилась головою і втратила свідомість, це свідчить про можливість струсу мозку. Потерпілого кладуть на спину (трохи піднявши голову), роблять холодний компрес, дуже обережно транспор­тують у лікарню.

При запамороченні з інших причин психічне потрясіння, сильний біль, вигляд крові й ін.) хворого кладуть горілиць, ноги піднімають вище голови на 15-20 см (щоб поліпшився приплив крові до голови), розсті­бають комір і пояс, голову відхиляють назад і висувають нижню щелепу, щоб запобігти западанню язика і утрудненню дихання. Щоб вивести потерпілого зі стану непритомності, у більшості випадків достатньо поплескати його по обличчі долонями, обприскати холодною водою, дати вдихнути розчин аміаку (нашатирного спирту), після повернення свідомості – обережно посадити.

Струс мозку. Причина – травматичне пошкодження тканин і діяль­ності мозку внаслідок падіння на голову, при ударах і забитті голови. При цьому можуть виникати дрібні крововиливи і набряк мозкової тканини.

Ознаки – миттєва втрата свідомості, яка може бути короткочасною або тривати кілька годин. Можуть спостерігатися порушення дихання, пульсу, нудота, блювання.

Допомога. Для запобігання удушенню потерпілого у непритомному стані від западання язика або блювотних мас його кладуть на бік або на спину, при цьому голова має бути поверненою вбік. На голову кладуть охолоджувальні компреси, при відсутності або порушенні дихання проводять штучне оживлення. Потерпілого ні в якому разі не можна намагатися напоїти. При першій можливості потерпілого треба негайно транспортувати до лікувального закладу у супроводі особи, яка вміє надавати допомогу для оживлення. Біль у животі, особливо сильний, потребує негайного транспорту­вання хворого в лікувальний заклад. Давати йому рідину, їжу, а також ліки ні в якому разі не можна.

Часто в лісі внаслідок різкого повороту, недбалого стрибка, інших погано розрахованих рухів людина може розтягти м’язи або сухожилля. Ознаки розтягнення: біль у суглобі (під час руху – гострий), припухлість, синець. Різкий біль у суглобі, зміна його форми, набряк. Неприродне положення руки – все це ознаки вивиху суглоба. В обох випадках перш за все необхідно забезпечити нерухомість кінцівки (в такому положенні, в якому вона найменше болить). Для цього на ушкоджений суглоб накладають тугу пов’язку, а зверху – шину. Доцільний холодний компрес. Самотужки виправляти вивих не слід, бо це може призвести до нега­тивних наслідків.

В умовах лісу можливі травми з переломами кісток (відкритими або закритими). Ознакою перелому є сильний біль, який різко посилюється при дотику до кінцівки або при спробі змінити природне її положення. Найважливіше завдання першої допомоги – створити умови для повної нерухомості ушкодженого органу. На місце перелому накладають шини з негнучкого матеріалу – гілки, дошки, лижної палки, парасольки, пучка лози, очерету, навіть жмута соломи. Шина має захоплювати найближчі суглоби, між якими знаходиться зламана кістка. Накладають її просто на одяг з зовнішньої і внутрішньої сторін. Щоб шина не тиснула, її обгортають м’яким матеріалом. При переломі ключиці зігнуту в лікті руку підвішують на перев’язь. При травмі грудної клітки пов’язка не накладається. В лісі завжди є з чого зробити шину, але якщо нещасний випадок стався по дорозі до лісу і матеріалу для шини не виявилось, то зламану ногу треба прибинтувати до здорової, а зламану руку, зігнуту в лікті, – до тулуба.

При відкритих переломах й інших ушкодженнях тіла, які супровод­жуються ранами, спочатку треба зупинити кровотечу. При незначній кровотечі досить тугої пов’язки на рану. Для припинення сильної кро­вотечі (а це треба робити якнайскоріше, бо при великій втраті крові людина може загинути) перетягують кінцівку гумовим або зробленим з бинта, хустки, мотузки, ременя, рушника тощо джгутом. Під джгут підкладають м’яку тканину, щоб не травмувати шкіру. Якщо кровотеча зупиняється, кінцівка стає холодною на дотик, джгут накладено правильно.

Для швидкої зупинки кровотечі (доки готують джгут) притискають великим або іншими чотирма пальцями кровоносну судину (артерію) до кістки вище місця, що кровоточить. Притискання потребує значного зусилля, тому зволікати з накладання джгута не можна.

Джгут накладають не довше як на годину. За цей час потерпілого треба доставити в медпункт. Якщо ж це неможливо, то за годину, а в холодну пору року за півгодини треба, притиснувши артерію пальцями, джгут послабити або зняти зовсім і накласти знову, коли кінцівка потепліє і порожевіє. Ефективним засобом зупинки кровотечі є максимальний згин

кінцівки в суглобі вище рани і фіксація її в такому положенні (прибин­товуванням до тулуба).

При переломі витягти з рани шматок одягу, промити її, вправляти уламки кісток не слід. Потерпілого треба посадити, а краще покласти, бо навіть при невеликих ранах під впливом нервового збудження, болю, вигляду крові людина може знепритомніти. Дуже негативно діє на потерпілого надмірна метушливість, гучна розмова, обговорення його травми і стану.

При сонячному або тепловому ударі, ознаками яких є почервоніння обличчя, надмірний біль голови, загальна кволість, потемніння в очах, інтенсивне потовиділення, частий пульс і дихання, нудота, блювання, нарешті запаморочення і судоми, потерпілого треба перенести в затінок, розстібнути одяг, до голови й грудей прикласти холодний компрес, напоїти холодною водою з сіллю (1/2 чайної ложки на 0,5 літра води). Щоб запобігти тепловому та сонячному ударам, рекомендують носити світлий, вільний і легкий одяг, краще бавовняний або вовняний. Зви­чайно, треба покривати голову.

При кровотечі з носа потерпілого потрібно насамперед посадити у прохолодному місці, нахиливши голову вперед, поклавши в ніздрі шматочки вати і стиснути ніс пальцями. Потім голову треба відхилити назад, розстебнути комір, на перенісся покласти холодний компрес або сніг. Не можна промивати ніс, сякатися.

Порошину з ока витягують так. Чистими руками відтягають верхню повіку, потім нижню. Іноді цього буває досить, щоб порошина випала. Якщо не випала, кінчиком чистої хустинки або стерильного бинта її підсувають до краю повіки і витягають. У складніших випадках треба звернутися у лікувальний заклад.

При розпалюванні вогнища, користуванні портативною газовою плитою, а також при довгому перебуванні на сонці можуть статись опіки. При опіках найперше треба усунути джерело високої температури або його дію. Якщо зайнявся одяг, то негайно загасити (зірвати, облити водою, збити вогонь, качаючись по землі). Одяг, який пристав до обпеченого тіла, не можна відривати, краще обрізати його навкруги опіку. Щоб полегшити больові відчуття і запобігти інфекції, на обпечену поверхню треба накласти пов’язку, змочену в спирті або в одеколоні, а при їх відсутності – суху стерильну пов’язку. Не можна класти на місце опіку будь-які мазі, жири, це збільшує небезпеку інфекційного запалення. Пухирі на місці опіку роздавлювати, проколювати, розрізати категорично забороняється.

Взимку при морозах, при вологій холодній погоді, в разі тісного або мокрого одягу і взуття, при ослаблені організму, сп’янінні може статись обмороження. Ознаки його – втрата чутливості та побіління шкіри, утруд­нення рухів, відчуття втоми, сонливість. Наслідки обмороження будуть тим меншими, чим швидше і енергійніше буде зігріте обморожене місце.

Замерзлу або закляклу людину треба внести в тепле приміщення, роздягти, розтерти обморожене місце руками, ватою, м’якою вовняною тканиною до почервоніння і змастити будь-яким жиром. Відморожені (побілілі) відкриті частини тіла (ніс, щоки) розтирають до почервоніння спиртом або одеколоном, а от снігом чи рукавицею – не рекомендується, бо можна поранити шкіру і занести інфекцію. Обморожену руку або ногу протирають спиртом, опускають потім у воду (температура 20-30° С), весь час легко розтираючи її. Коли шкіра почервоніє, її витирають насухо, змащують жиром, накладають суху зігріваючу пов’язку. Якщо потер-пілий не приходить до пам’яті, йому дають нюхати нашатирний спирт, при потребі роблять штучне дихання. Опритомнілого потерпілого напувають гарячим чаєм або кавою і тепло вкривають.

При ураженні блискавкою енергійно розтирають шкіру рук, ніг, тулуба, зігрівають (вкривають). Потерпілому, який втратив свідомість, дають понюхати нашатирний спирт, негайно роблять штучне дихання. При відсутності пульсу та розширених зіницях паралельно треба робити зовнішній масаж серця. Закопувати потерпілого по плечі в землю чи обкладати його землею забороняється, це тільки погіршить стан і може призвести до смерті.

При гострих харчових отруєннях передусім треба викликати у потер-пілого блювання. Потім шлунок слід промивати теплою водою доти, доки вода, яка виливається з шлунка при блюванні, не стане прозорою. Після цього потерпілому треба дати білкову воду (2 яєчні білки на 0,5 л води) або міцний чай без цукру і терміново доставити в лікарню. Потер-пілому не можна давати спати.

Харчовому отруєнню легко запобігти. До нього призводять вживання несвіжих продуктів, отруйних грибів, неякісних консервів. Не можна споживати консерви з порушеною герметичністю. Якщо здуття на кришці консервної банки не зникає після надавлювання, продукти з цієї банки вживати не можна.

Перша ознака масового отруєння – нудота і блювання у кількох осіб, що вживали однакову їжу. Згодом – загальна слабість, розлад шлунка, запаморочення.

У разі отруєння грибами необхідно очистити шлунок, дати проносне, промити шлунок розчином марганцевокислого калію. Потерпілий пови-нен лежати в ліжку, оскільки йому небезпечно ходити. Під час отруєння у потерпілого виникає спрага, щоб її вгамувати потрібно давати пити холодну каву, молоко, ледь підсолену воду. Потерпілого доставити у лікарню.

Ті, хто страждає захворюваннями серцево-судинної системи, повинні брати з собою в ліс засоби проти цих захворювань.

Важливим завданням першої допомоги є якнайшвидше і правильне транспортування потерпілого в найближчий медичний заклад. При

відсутності транспорту його переносять за допомогою шлейок на руках (способи «на руках попереду», на плечі, на спині «один за одним», «замок з трьох рук»,« замок з чотирьох рук»), на імпровізованих ношах, виготов­лених з підручного матеріалу (жердки, дошки, плащ, ковдра та ін.). Ті, що несуть ноші, повинні йти не в ногу, тоді ноші менше розхитуються. При перенесені на твердих предметах під потерпілого підкладають щось м’яке (сіно, одяг і т. п.). У деяких випадках потерпілий може пересуватися, спираючись на товариша і використовуючи палицю.

В Україні випадки смерті людини від укусу гадюки документально не засвідчені. Але ризикувати, мабуть, не варто, тим більше, що після укусу гадюки людина може серйозно хворіти, тіло в місці укусу набрякає, синіє, болить, з’являється кволість, задишка, блювання. Отже, при укусі гадюки треба видавити кров з отрутою з ранки, дезінфікувати її, а потім звернутися до лікаря.

При укусі бджоли, оси, шершня, джмеля тіло в місці укусу червоніє, набрякає, пече, зудить. Через годину-другу все минає. При алергійній чутливості до укусів жалючих комах у деяких людей підвищується температура. Невдовзі навіть після одного укусу у них прискорюється серцебиття, з’являється слабість, утруднене дихання. У покусаного багатьма комахами виникає своєрідне отруєння організму: крутиться і болить голова, нудить, на шкірі з’являються дрібні пухирці, можлива непритомність. Такого потерпілого якнайшвидше треба транспортувати в напівлежачому стані в лікарню, укушені рука чи нога повинні бути нерухомими. Людям з підвищеною алергійною чутливістю не рекомендується застосовувати влітку косметику, парфуми, лак для волосся; їх аромати приваблюють комах.

Ужалене місце чи місця змочують розведеним аміачним, марганцевим розчином, підсоленою водою (чайна ложка солі на склянку води). Щоб вгамувати біль, на місце укусу кладуть листок подорожника або змочують його соком з листя чебрецю, звіробою.

Жало бджоли (оса й інші жалячи комахи його не лишають) витягають пінцетом або голкою, попередньо продезінфікувавши їх. Ужалене місце протирають розрізаним зубком часнику, потім кладуть змочений у холодній воді бинт або компрес з тертої картоплі. Видавлювати і витягати жало пальцями не слід, бо в тіло попаде і та отрута, яка залишилася в ньому.

Укуси комарів дрібні, але болючі, неприємні, особливо для людей зі шкірою, яка легко подразнюється. Від укусів комарів допомагає сік лимону – ним натирають відкриті місця тіла. Укушені місця протирають розчином аміаку. При сильних укусах роблять компрес з тертої сирої картоплі.

Кліща, який увіп’явся в тіло, не можна виривати, його голова може залишитися в тілі й спричинити згодом нарив. Кліща треба змазати йодом, спиртом, одеколоном, маслом чи олією, гасом, і він сам відпаде.

При укусі будь-якої тварини протягом першої доби необхідно звернутись до лікаря, щоб одержати профілактичні щеплення проти сказу.

Небезпека укусу дрібної неотруйної тварини (вужа, білки, яструба і т. д.) в тому, що в ранку може попасти інфекція від залишків їжі в пащі. Тому ранку від укусу треба негайно промити будь-яким дезинфікуючим розчином.

№50

Профілактика отруєнь грибами

Методичні рекомендації

Українського інституту громадського здоров’я

З сивої давнини гриби вважалися улюбленою їжею людини, їх полюбляв не тільки простий люд, але навіть можновладці: римські кесарі, французькі королі, російські царі тощо. Перші згадування про їх вжи-вання зустрічаються у Гіппократа і відносяться до V ст. до н. е. Слов’ян-ські племена, які мешкали на території сучасної України, здавна знали їстівні гриби. З прийняттям Київською Руссю християнства гриби стали надзвичайно популярними, тому що під час постів ними люди заміняли скромну їжу.

На території України росте майже 2000 видів шапинкових грибів, до 500 з них вважаються їстівними.

Гриби – цінні продукти харчування, мають добрі смакові властивості. За поживними якостями вони близькі до овочів. Гриби багаті на білки (значно більше, ніж в овочах), до того ж вони містять усі незамінні аміно-кислоти (за винятком цистину). Тому їх ще називають «лісовим м’ясом». Так, у 100 г їстівної частини білих грибів міститься 3,7 г білків, підбере-зовиків – відповідно 2,3 г, опеньок – 2,2 г, лисичок – 1,6 г, маслюків – 0,7 г тощо. Жири грибів добре засвоюються (до 95%), у їх складі є такі важливі та необхідні для організму компоненти, як фосфоліпіди, зокрема лецитин. Подібно до рослин гриби містять вітаміни А, В1 В2, РР, С, Д тощо. Спектр мінеральних речовин грибів надзвичайно різноманітний. За їх вмістом вони не поступаються не тільки овочам, але навіть багатьом фруктам. Гриби містять калій, натрій, мідь, цинк, залізо, йод, марганець та інші необхідні для життєдіяльності людини елементи. Так, 10 г опеньків задовольняють добову потребу організму людини у цинку та міді, які відіграють важливу роль у кровотворенні. Фосфору і кальцію в грибах майже стільки, скільки в рибі. Гриби – цінні продуценти (утворювачі) антибіотиків. Такі речовини виділяють майже 500 видів грибів. Чемпіонами серед них є козляк, мокруха, лисичка тощо.

Найбільш корисною частиною гриба є шапинка, особливо її верхня частина. Ніжка та нижня частина шапки містять менше поживних речовин. Харчова цінність молодих грибів вища, ніж старих та пере-стояних. Гриби смачні у будь-якому вигляді: смажені, солені, мариновані, квашені тощо. Наявність у них екстрактивних, ароматичних речовин та приємного на смак м’якуша дає змогу виготовляти з грибів дуже смачні страви, незрівнянно смачніші й поживніші, ніж виготовлені з будь-яких овочів. Гриби мають низьку калорійність (в 100 г сушених грибів міститься в середньому 250 ккал), однак з’їджені в невеликій кількості вони викликають відчуття ситості. Ось чому гриби використовують для різних розвантажувальних дієт.

Гриби у будь-якому вигляді збагачують та урізноманітнюють меню здорової людини. В той же час треба враховувати-й той факт, що вони погано перетравлюються. Тому вживати їх рекомендується лише людям зі здоровою травною системою. При захворюваннях шлунково-киш-кового тракту, а також людям похилого віку і дітям доцільно утримува-тися від вживання грибів.

Про отруйні властивості грибів люди знали з сивої давнини. Розповіді про отруєння грибами передавалися з покоління в покоління. Це призвело до того, що в деяких країнах Західної Європи виникла упередженість щодо грибів взагалі.

Уже в І ст. н. е. римський вчений Пліній Старший спробував розділити гриби на їстівні та отруйні. Історія зберегла імена відомих людей, які загинули в результаті отруєння грибами. Римський імператор Клавдій (41-54 рр.), якось гуляючи парком, побачив під кущем магнолії кілька екземплярів блідої поганки. Останні пахли так смачно й незвично, що Клавдій повелів приготувати з них печеню. Ніхто з слуг не наважився йому перечити. Захоплений ніжним, солодким смаком цих грибів, імператор видав наказ, щоб віднині до його столу подавали тільки бліді поганки. Наступного дня Клавдій помер, однак він встиг видати ще один наказ, яким скасовував попередній. Начальник особистої охорони імператора Нерона Анній Северин (І ст. н. е.) став жертвою своєї при-страсті куштувати невідомі та маловідомі гриби. Від отруєння грибами загинули дружина та діти відомого грецького драматурга Евріпіда. Жертвами блідої поганки свого часу також стали римський папа Кле-мент VII, французький король Карл VI та інші історичні особистості.

У нашій країні отруєння грибами мали місце, однак українці любили гриби та вміли відрізняти їстівні від отруйних.

В країні виявлено 80 потенційно отруйних грибів, з них 10 видів -смертельно отруйних. Найчастіше нещасні випадки пов’язані із вжи-ванням 20-25 видів. В плодових тілах цих грибів на всіх стадіях розвитку містяться отруйні речовини типу токсинів (тобто з’єднання будь-якого походження – бактеріального, рослинного або тваринного, які здатні при потраплянні в організм людини або тварини викликати захворювання) та алкалоїдів (азотисті циклічні сполуки, багато з яких токсичні). Так, отруйність мухоморів (червоного, пантерового, порфі-рового тощо), волоконниці Патуйяра (іноцибе Патуйяра) та інших пов’язані з мускарином, мускаридином, мікоатропіном, іботеновою кислотою тощо; блідої поганки, опеньків сірчано-жовтого та цегляно-оранжевого несправжніх – з фалоїдином, фалоцидином, аманітином, аманітогемолізином тощо. Смертельно отруйні та отруйні гриби трапля-ються переважно серед пластинчастих грибів, болетальних (трубчастих) -відсутні смертельно отруйні, лише один з видів – боровик чортів (чортів гриб) – відомий як отруйний.

Період вегетації отруйних грибів в Україні досить тривалий: від травня до листопада, тобто складає майже 6 місяців. Однак, врахову-ючи той факт, що різні методи обробки грибів (маринування, соління, сушка, теплова кулінарна обробка тощо) в більшості випадків не руйнують їхніх отрут, нещасні випадки від споживання грибів можуть реєструватися протягом цілого року. Найбільше отруйних грибів розвивається в осінній період (серпень-жовтень), а в умовах теплої затяжної осені – навіть до середини листопада. На них можна натрапити не тільки в лісі, а й у парку, саду, полі, на луках, у садибі,

Майже всі тяжкі та смертельні випадки отруєння грибами є ре-зультатом однієї помилки – збирання та вживання в їжу блідої поганки замість схожих на неї їстівних грибів. Розрізняють три її види: зелену, жовту і білу. На Україні вони ростуть повсюди з липня до жовтня у листяних та змішаних лісах (особливо з домішками дуба, берези, бука). Усі частини блідої поганки надзвичайно отруйні: шапинка, ніжка, шкірка. Навіть її спори не є винятком: вони також дуже небезпечні для здоров’я. Спори з вітром можуть потрапити на рослини та гриби, що ростуть поблизу. Тому слід завжди дотримуватись правила: не збирати ягоди, гриби та ін., які ростуть поряд чи неподалік від поганки. Жоден вид кулінарної обробки не звільняє її від отруйних речовин. Тривалість зберігання теж не руйнує токсинів блідої поганки. Особливо отруйні сирі гриби. Пояснюється це тим, що вони, крім термостабільних токсинів, містять термолабільні (наприклад, аманітогемолізин), активніть яких при звичайній термічній кулінарній обробці значно знижується. Такий випа-док мав місце в 1996 р.: на Волині 12-річна дівчинка «додумалась» поласу-вати сирим грибом. У результаті вона була доставлена у відділення реанімації. Про небезпеку для людини, яку має бліда поганка, свідчить той факт, що для отруєння достатньо з’їсти половину або навіть третину тіла гриба, а для дитини навіть того менше. Підступність цього гриба ще й у тому, що він містить отрути уповільненої дії. Симптоми отруєння . з’являються через тривалий час після вживання блідої поганки (6-48 го-дин). За цей час токсини мають можливість потрапити до головного мозку і викликати незворотні зміни. У зв’язку з цим медична допомога часто стає запізнілою і неефективною. Тому не дивно, що отруєння, викликані блідою поганкою, найбільш тяжкі і набагато частіше закінчу-ються смертю, ніж від отруєнь іншими видами грибів: летальність від неї може сягати до 90% серед постраждалих.

Отруєння блідою поганкою головним чином пов’язані з тим, що її помилково плутають з сироїжкою, печерицею, зеленушкою тощо. Від них вона різниться кількома ознаками (табл.1).

Значну небезпеку для здоров’я представляє свинушка (товста або тонка), яку до цього часу багато людей вважають за їстівний гриб. Давно відомо, що цей гриб містить деякі токсини, зокрема гемолізин і

№ з.п.ОзнакиГриби
бліда поганкапечериця польовасироїжказеленушка (рядовка зелена)ковпак тьмянийПоплавок сірий
 1.       Плас-тинкибіліблідо-рожеві, темно-бурібілісірчано-жовтібрудно-жовтуваті, буруватібілі
 2.       М’я-кушбілийжовтуватий, рожевуватий, червонуватийбілийбілий або ясно-жовтийбілийбілий
 3.       Ніжказ кільцем та піхвоюз кільцем без піхвибез кільця з піхвоюбез кінця і піхвиз жовтуватим кільцем без піхвибез кільця з піхвою

гемаглютинин. Оскільки вони інактивуються при тепловій кулінарній обробці, гриб вважався умовно-їстівним, придатним, правда, тільки після . відварювання. Нещодавно було встановлено, що свинушка здатна утворювати ще одну отруйну речовину типу мускарину, яка не руйнується при тепловій обробці. У неї також знайдена специфічна речовина, накопичення якої в організмі людини призводить до тяжкого захворювання крові. Крім цього, свинушці більшою мірою, ніж іншим грибам, притаманна властивість вбирати в себе токсичні сполуки важких металів, зокрема свинцю, ртуті, кадмію тощо, що містяться у вихлопних газах автотранспорту, відходах багатьох виробництв, які забруднюють навколишнє середовище. Токсичність гриба доведена й тим, що вже зареєстровано багато випадків, коли часті (неепізодичні) вживання свинушок призводили до отруєнь, іноді зі смертельним кінцем. При цьому отруєння може наступити через невизначений час (від декількох годин до 2-5 років). Таким чином, цей гриб зараз віднесений до отруйних.

Слід пам’ятати, що іноді навіть їстівні гриби можуть стати причиною отруєння. По-перше, це буває у тих випадках, коли збирають та вживають гриби старі, перезрілі або після тривалого зберігання. Гриби відносяться до швидкопсувних продуктів (містять від 84 до 94% води, в середньому 89%), тому їх необхідно переробляти в день збирання. Особливо швидко псуються гриби, які зібрані в сиру погоду. Максимальний строк зберігання грибів не повинен перевищувати 24год при температурі не вище 10 °С.Пов’язано це з тим, що зрілі гриби стають сприятливим поживним середовищем для різноманітних мікроорганізмів, зокрема хвороботворних. Крім того, внаслідок біохімічних реакцій (розпад білків) у грибах утворюються отруйні речовини (птомаїни). Подібний процес відбувається у несвіжому м’ясі або рибі. По-друге, дослідженнями за кордоном встановлено, що в деяких видах їстівних грибів (білих, опеньках, лисичках, сироїжках тощо) містяться отруйні нетермостійкі речовини, які при варінні розрізаного м’якуша руйнуються. Ось чому вживання недоварених або таких недосмажених їстівних грибів може викликати розлади кишково-шлункового тракту. Нещодавно були одержані нові дані про наявність та особливість отруйних речовин у їстівних грибах. Деякі гриби, зокрема зеленуха, гнояк, дубовик-синяк, містять отруйні речовини, які в шлунково-кишковому тракті не розчиняються під дією шлункового та кишкового соків. Отож, ці гриби їдять, не боячись сумних наслідків. Однак ці речовини легко розчиняються алкоголем, тому при вживанні грибних страв разом з алкоголем може виникати отруєння, нерідко з тяжкими наслідками.

Збирати можна лише ті гриби, які людина дуже добре знає «в обличчя». Тим більше, що досі не існує надійних, швидких та простих способів визначення отруйності чи їстівності грибів. Ось чому ні в якому разі не можна довіряти існуючим небезпечним забобонам щодо них, зокрема:

1. «Всі їстівні гриби мають приємний смак». Твердження невірне і може
призвести до трагічних наслідків. Так, бліда поганка має добрий присмак без будь-яких неприємних особливостей. Те ж саме характерно й для мухомора червоного.

  1. «Отруйні гриби обов’язково повинні мати неприємний запах, а їстівні
    – приємний». Смертельно отруйна бліда поганка та червоний мухомор, особливо молоді екземпляри, мають досить приємний запах. Більш того, запах блідої поганки нагадує запах печериць. Лише деяким отруйним грибам (мухомор білий вонючий) властивий неприємний запах.
  2. «Всі гриби у молодому віці їстівні». Бліда поганка однаковою мірою
    смертельно отруйна як у молодому, так і в зрілому віці.
  3. 4.     «Личинки комах і слимаки не їдять отруйних грибів. Тому червиві
    гриби можна вживати в їжу без побоювання». Насправді як слимаки, так
    і личинки комах їдять навіть сильно отруйні гриби.
  4. «Якщо гриб отруйний, то в його відварі стають чорними срібні пред-
    мети, бурими — цибуля або часник». Потемніння срібних предметів
    залежить від хімічної дії на срібло амінокислот, які містять сірку,  результаті цього утворюється сірчисте срібло чорного кольору.Такі амінокислоти є як в їстівних, так і в отруйних грибах.

Щоб запобігти отруєнню грибами, при їх збиранні необхідно дотримуватися таких правил:

–   не збирати невідомих, зовсім незнаних грибів. Збирати тільки ті гриби,
про які точно відомо, що вони їстівні;

–   якщо немає впевненості в доброякісності зібраних грибів, їх необхідно
перевірити за допомогою більш досвідчених осіб (батьків, сусідів тощо).
Однак при цьому слід враховувати, що в кошику, особливо якщо замість нього використовується торбинка, гриби мнуться, шапинки можуть відокремлюватися від ніжок. Таким чином втрачається можливість правильно визначити приналежність грибів;

– у підозрілих та малознайомих грибах слід звертати увагу на колір шапинки, пластинок, м’якуша, наявність кільця на ніжці та піхви біля її основи, а також на запах гриба;

– ніколи не збирати гриби, які в основі ніжки мають бульбовидне
потовщення, а її кінець обгорнутий яйцеподібною піхвою, що є харак-
терними ознаками блідої поганки;

–   при збиранні печериць та сироїжок гриби слід обов’язково виривати,
а не зрізати, щоб мати можливість візуально оцінити все плодове тіло
гриба, особливо нижній кінець ніжки. Хоча при вириванні їстівного гриба
руйнується його відтворювальна частина – грибниця, однак цінність гриба
та людського життя чи здоров’я – речі незіставні. При вириванні печериць
нижній кінець ніжки звужений, закруглений, із залишками ґрунту. У сиро-
їжки нижній кінець ніжки буде закругленим, як колодочка ножа, гладеньким
і чистим, з невеликим місцем відриву в центрі;

–   при збиранні печериць слід також звертати увагу на колір пластинок,
які знаходяться на нижній поверхні шапинки. Не можна вживати в їжу
«печериці», що мають пластинки білого” кольору, бо у блідої поганки
вони тільки такого кольору. У справжніх печериць пластинки швидко
рожевіють, а потім темніють;

–   наявність обідка вінчика не є обов’язковою відмінною ознакою блідої
поганки. Посушливого літа, наприклад, в таких умовах у неї може зникати
ця характерна для неї ознака. Тоді за зовнішнім виглядом (колір шапинки
та пластинок) вона дуже схожа на сироїжку зелену, зеленкувату тощо.

Поряд з цим гриби необхідно збирати в екологічно чистих місцях. Вони – «чистильники лісу», оскільки всмоктують у себе вологу (всякий гриб -це майже 90 % води), а разом з нею і весь набір екологічних нечистот та шкідливих речовин, які містяться у ґрунті лісу. В першу чергу це стосу-ється важких металів – свинцю, ртуті, міді, кадмію, радіонуклідів. Ось чому доцільно напередодні «грибного полювання» ознайомитися з картою радіаційного стану місцевості та визначити на ній можливість збирання грибів у намічених місцях. Крім того, навіть у тих районах, де забруд-неність радіонуклідами визнана незначною та збір дарів лісу не забо-ронено, придатність зібраних грибів до споживання доцільно кожного разу піддавати радіаційному контролю.

Отруєння грибами наносить державі дуже значну економічну шкоду. Бо курс лікування одного пацієнта, котрий отруївся, наприклад, блідою поганкою, коштує більше 10 тис. доларів.

Отруєння грибами проявляється по-різному залежно від того, який гриб спричинив захворювання. Наслідки отруєння залежать, крім від виду гриба, також від віку та стану здоров’я постраждалого, кількості з’їдених грибів. Найбільш тяжко переносять грибні отруєння діти, тому серед них найчастіше спостерігаються випадки зі смертельним кінцем.

По характеру дії на людину отруйні гриби діляться на три групи: переважної дії на шлунково-кишковий тракт (печериця отруйна, опеньки сірчано-жовтий та цегляно-оранжевий несправжні), нервову систему (мухомори червоний та пантеровий, іноцибе Патуйяра) та печінку і нирки (бліда поганка та її різновиди, павутинник оранжево-червоний, гриб зонтик цегляно-сіро-червоний).

Гриби переважної дії на кишково-шлунковий тракт здебільшого викликають легкі форми отруєння, які проявляються через 0,5-2 години після їх споживання, нудотою, блюванням, болями у животі, проносом, іноді непритомністю. Одужання настає через 1-2 дні від початку захво­рювання. Гриби, які переважно діють на нервову систему, викликають більш тяжкі отруєння. Симптоми захворювання з’являються через 0,5- 4 години після вживання грибів: сильна нудота, блювання, пронос, втрата свідомості, галюцинації, сильна слино- та сльозотеча, запаморочення, порушення свідомості, марення. Зіниці розширені, хода п’яної людини. Переважно потерпілі одужують (через 1-3 дні). Смертельні випадки трапляються рідко: до 2,5 % від постраждалих. Найбільш тяжкі випадки отруєння пов’язані з грибами, які переважно діють на печінку та нирки.

Симптоми отруєння спостерігаються через 6-48 годин (2-17 днів – при павутиннику оранжево-червоному) після вживання грибів в їжу і дуже схожі на захворювання холерою: нудота, блювання, сильні болі в животі, пронос холероподібного типу. Випорожнення спочатку жовтого або глинисто-зеленого кольору, потім стають слизо-водянистими, без запаху. Відмічається слабість, спрага, падіння кров’яного тиску, судоми, знепри-томнення, марення, можлива поява жовтяниці тощо. Якщо хворий одужає, то не раніше як через 3-4 тижні і навіть кілька місяців. До цього у постраждалих часто розвиваються хронічні захворювання печінки (хронічний гепатит) та нирок (хронічний нефрит).

Врятування життя постраждалих багато в чому залежить від своєчасного надання їм долікарської допомоги. Що треба робити при появі перших ознак отруєння грибами? В такому випадку необхідно негайно звернутися до лікаря або викликати «Швидку медичну допомогу». Одночасно, не чекаючи їх прибуття, хворого слід покласти в ліжко та промити йому шлунок: дати випити 4-5 склянок перевареної води кімнатної температури або содового розчину (1 чайна ложка соди на 1 склянку води), або слабкого марганцевого розчину (блідо-рожевого кольору). Після цього викликати блювоту, натиснувши кінцем ложки (або пальця) на корінь язика. Процедуру слід повторювати до тих пір, поки промивні води не стануть чистими. Після цього доцільно постраждалого напоїти прохолодним міцним чаєм, кавою або молоком. Приймати будь-які ліки та їжу, алкогольні напої забороняється, оскільки це може прискорити всмоктування токсинів грибів у кишечнику.

Інструкція №51

з охорони праці при проведенні

масових заходів у навчальних закладах

І. Загальні положення

Відповідальними за проведення масових заходів (вечорів, концертів…) і дотримання гігієнічних норм і вимог з охорони праці та пожежної без-пеки є заступник директора з виховної роботи та відповідальний за електро- і пожежну безпеку.

Заступник директора з виховної роботи і відповідальний за електро-і пожежну безпеку проводять інструктаж з черговими вчителями, клас-ними керівниками, класоводами, вихователями, учнями про заходи пожежної безпеки і правила евакуації дітей з приміщень на випадок пожежі та правила поведінки учнів, при проведенні масових заходів.

На час проведення масових заходів необхідно обов’язково органі-зувати чергування членів добровільної пожежної дружини даного закладу, а приміщення забезпечувати необхідною кількістю первинних засобів пожежогасіння (вогнегасниками, відрами з водою, ящиками з піском і лопатами), що зосереджені в суміжному приміщенні.

Приміщення, в яких проводяться масові заходи (дитячі вечори, новорічні ялинки, спектаклі, концерти тощо), повинні мати не менше як два виходи назовні.

У дерев’яних будівлях шкіл і дитячих закладах, а також у будівлях із горючими перекриттями проводити масові заходи дозволяється в приміщеннях, розміщених не вище другого поверху.

Кількість місць у приміщеннях, призначених для проведення масових заходів, установлюється з розрахунку 0,75 м2 на одну людину. Запов-нювати приміщення людьми понад установлену норму не дозволяється.

Забороняється проводити масові заходи, зокрема дитячі вечори і новорічні ялинки, спектаклі, концерти й кіносеанси, в тих шкільних та інших будівлях, які не відповідають правилам пожежної безпеки.

Коридори, проходи і виходи з будівель, призначені для евакуації людей, повинні бути вільними. Двері приміщень під час проведення масових заходів забороняється замикати на замок або запори, які важко відчиняються.

Біля кожних дверей повинен невідлучно перебувати черговий з числа викладацького, обслуговуючого персоналу або учнів старших класів.

Вікна приміщень не повинні мати решіток. На час проведення масових заходів вікна не можна зачиняти ставнями, якщо немає постійних джерел електроживлення; пересувна електростанція повинна встановлюватися на відстані не ближче як 10 м від будівлі і споруд.

IIВимоги безпеки перед початком проведення заходів

Відповідальні за проведення масових заходів перед початком проведення заходів повинні ретельно оглянути всі приміщення, запасні виходи і особисто переконатися в повній готовності їх щодо пожежної безпеки та в забезпеченні приміщення первинними засобами поже-жогасіння, перевірити справність електроапаратури, задіяної на масових заходах.

IIIВимоги безпеки під час проведення заходів

Під час проведення масових заходів з дітьми повинні невідлучно перебувати черговий вчитель, класний керівник чи вихователь. Вони зобов’язані стежити за точним виконанням заходів безпеки під час прове-дення масових заходів.

Під час показу. спектаклів та інших заходів у школах і дитячих закла-дах не дозволяється влаштовувати світлові ефекти з використанням хіміч-них та інших речовин, що можуть спричинити загоряння.

1. Під час організації показу художніх фільмів.

Під час організації показу художніх фільмів у школах, дитячих будинках та інших навчальних закладах необхідно виконувати вимоги, передбачені Правилами пожежної безпеки для кіноустановок.

До демонстрування кінофільмів допускаються особи, які мають права кіномеханіків або демонстратора вузькоплівкового кіно і талон з техніки пожежної безпеки.

Кінофільми потрібно демонструвати в приміщеннях першого поверху. Використання з цією метою приміщень інших поверхів може бути дозво-лене тільки при наявності вогнетривких перекриттів під залом для глядачів і не менше як двох самостійних виходів на сходові клітки.

Навчальні кінофільми дозволяється демонструвати безпосередньо в класі тільки на вузькоплівковому проекторі, встановленому з протилеж-ного від виходу боку. Кількість глядачів при цьому не повинна перевищувати кількість учнів у даному класі.

2.Під час проведення новорічних ранків та вечорів.

Ялинку потрібно встановлювати на стійкій основі (підставці, у бочці з піском) з таким розрахунком, щоб не закривати виходу з приміщення. Гілки ялинки повинні бути на відстані не меншій за 1 м від стін і стелі. Якщо в приміщенні немає електричного освітлення, ігри й танці біля ялинки слід організовувати в денний час.

Забороняється прикрашати ялинку целулоїдними та іншими легкозай-мистими іграшками; обкладати підставку й гілки ялинки ватою, не

просоченою вогнезахисною речовиною, обсипати ялинку бертолетовою сіллю, а також застосовувати свічки для освітлення ялинки.

Прикрашати ялинку ілюмінацією може тільки досвідчений електро-монтер. Ілюмінація ялинок повинна бути змонтована надійно, з додержанням Правил улаштування електроустановок. Електричні лам-почки повинні мати потужність не більшу як 25 Вт. Для ілюмінації ялинок треба використовувати гнучкі електропроводи з мідними жилами. Елект-ропроводи повинні мати справну ізоляцію і вмикатися в електромережу за допомогою штепсельних з’єднань. У разі несправності ілюмінації (нагрівання проводів, іскріння, миготіння лампочок) її необхідно негайно вимкнути.

Під час проведення свята ялинки забороняється:

–   запалювати в приміщенні різні фейєрверки, бенгальські вогні,
стеаринові свічки, користуватися хлопавками;

–   гасити повністю світло в приміщенні;

–   одягати дітей у костюми з вати й марлі, не просочені вогнетривкою
рідиною (речовиною).

IVВимоги безпеки після закінчення масових заходів

Вимкнути з електромережі електроапаратуру (кінопроектор, прикраси на ялинці, аудіотехніку). Організувати вихід дітей з приміщення, при-брати його, вимкнути освітлення і зачинити приміщення на ключ.

VВимоги безпеки в аварійних ситуаціях

У випадку пожежі першочерговим обов’язком кожного працівника шкільного і дитячого закладу є рятування життя дітей. Керівник закладу, викладацький і обслуговуючий персонали шкіл і дитячих закладів у разі виникнення пожежі зобов’язані:

а) негайно повідомити про пожежу найближчу пожежну частину за
телефоном 01, дати сигнал тривоги для місцевої добровільної пожежної
частини;

б) вжити всіх залежних від них заходів щодо евакуації дітей з примі-
щень, дітей молодшого віку евакуюють у першу чергу. Евакуацію дітей
треба починати з того приміщення, де виникла пожежа, а також з примі-
щень, яким загрожує небезпека поширення пожежі;

в) направити евакуйованих дітей у безпечне місце (будівлю);

г) одночасно негайно приступати до гасіння пожежі своїми силами й
наявними в установі засобами пожежогасіння;

д) для зустрічі викликаної пожежної частини або дружини треба
виділити особу з персоналу закладу, яка повинна чітко проінформувати
начальника частини (дружини), що прибула, про те, чи всі діти
евакуйовані з будівлі, яка горить або задимлена і в яких приміщеннях
ще залишилися люди.

У разі необхідності надати першу медичну допомогу потерпілим і викликати швидку медичну допомогу за телефоном 103.

Інструкція №52

з охорони праці при проведенні екскурсій, 

туристичних походів, культпоходів у театр та кінотеатр

І. Загальні положення

1. Для проведення екскурсій обов’язково повинен бути визначений
керівник групи (з розрахунку 1 дорослий на 10 дітей), який відповідає,
згідно з наказом, за збереження та здоров’я дітей.

2. Проведення екскурсій, культпоходів виконується тільки у світлу
пору доби і за сприятливих породних умов.

3. Перед проведенням екскурсії до лісу, річки, озера, парку її керівник
ретельно обстежує ту ділянку лісу, озера, річки, куди будуть вирушати   –
діти, вибирає місце, де немає небезпеки нападу хижаків, отруйних тварин
(змій), де немає трясовин.

  1. У театр та кінотеатр категорично заборонено брати учням вогне-
    запальні речовини, сигарети. В цих закладах не дозволяється стрибати,
    бігати, вести себе нетактовно, жувати, лузати насіння, шелестіти папером,
    їсти.

5. Якщо для перевезення учнів до місця екскурсії використовується
громадський транспорт, посадку здійснюють групами під керівництвом
дорослого. При цьому в транспортні засоби входять спочатку учні, а
потім особа, яка керує ними. У такому самому порядку здійснюється й
висадка дітей з транспортного засобу.

6. Для вивчення флори або фауни водоймища необхідно заздалегідь
вибрати те місце, де його глибина настільки мала, що вбереже від
нещасних випадків. Входити у воду учням забороняється. Для озна-
йомлення з живими об’єктами водоймища використовуються сачки на
довгих палках. Користуватися човнами або містками, розміщеними над
глибокими місцями водоймищ, категорично забороняється.

  1. Перед тим, як організовувати екскурсію, треба ознайомити учнів з
    вимогами охорони природи, з місцевими отруйними рослинами, такими,
    як дурман, блекота, вовче лико, бліда поганка тощо, і категорично
    заборонити пробувати на смак будь-яку рослину з зібраного матеріалу.
    Необхідно ознайомити учасників екскурсій з місцевими отруйними
    тваринами (зміями, павукоподібними, членистоногими), переносниками
    (наприклад, гризунами) або передавачами (кліщами, комахами) інфек-
    ційних захворювань.

Щоб не сталось отруєння, потрібно:

1. Не їсти і навіть не пробувати дикорослі ягоди, плоди, кореневища,
бульби, якщо немає впевненості, що вони їстівні.

  1. Не залишати без нагляду учнів.

3. Учням і дорослим не слід довго перебувати біля рослин, що виділяють
леткі отруйні речовини (багно болотяне, дурман, ясенець та інші).

  1. Не варто брати в рот будь-яку травинку, листочки, колоски – їх
    випадково можна зірвати з отруйної речовини.

5. Після збору гербарія або лікарських трав слід вимити руки з милом.
8. На екскурсію діти повинні виходити в міцному взутті і спортивних

костюмах, щоб захистити ноги від механічних пошкоджень сучками, хмизом, колючими рослинами, гострим камінням, осколками скла, а також від укусів отруйних тварин (наприклад, змій). Категорично заборо-няється учням під час екскурсій знімати взуття і ходити босоніж.

Одяг має бути зручним, легким і просторим без тугих ременів і шну-рівок. Якщо передбачається ночівля, потрібні теплі речі. На випадок дощу треба мати плащ. Навесні і восени доцільно одягати легку куртку з капюшоном, взимку – утеплену куртку. Взимку важливо не одягатись надто тепло, бо важкий одяг заважає рухатись, а в такому разі людина швидше мерзне. Штани та білизну краще одягати: влітку – бавовняні та лляні (вони інтенсивніше вбирають вологу, яку випаровує тіло), а взимку -вовняні. Варто уникати штанів з манжетами на холошах – за манжети потрапляють гіллячки, листя, пісок тощо. Мокрий одяг при першій же можливості треба ретельно просушити.

Спідниці та сукні для лісу менш зручні, за винятком хіба що коротко-часних літніх поїздок у приміський ліс.

Взуття повинно бути міцне, але вже розношене, краще шкіряне. Для мокрої погоди потрібні гумові чоботи (якщо в них потрапить вода, їх витирають зсередини тканиною або сухим сіном ). У теплу пору року можна ходити у туристських черевиках, кросівках, кедах. Для багато-денних мандрівок придатні черевики, для одноденних – кросівки, кеди. В останні вкладають устілки, а поверх звичайних шкарпеток натягають вовняні. Так само роблять взимку, коли взувають черевики або чоботи. На вовняні шкарпетки можна натягти ще одні, з синтетичного матеріалу, щоб вовна не протиралася. Відкрите взуття на екскурсіях не бажане, а взуття на високих підборах взагалі непридатне.

Ранньою весною, пізно восени і взимку зручними можуть виявитись кирзові чоботи. При ходінні в густій траві по росі, щоб волога не потрап-ляла в чоботи, на халяву треба випускати холоші.

Щоб шкіряне взуття стало м’яким і не пропускало воду, його проти-рають лляною олією, а підошви – сумішшю олії з парафіном (1:1). Мокре взуття швидше висохне, якщо напхати в нього сіна, паперу чи покласти всередину тепле каміння.

При ходінні серед мокрих кущів, підліску доцільно одягати фартух з поліетиленової плівки (взагалі, плівку варто завжди мати з собою, бо вона захистить від дощу і від холоду).

9. Не можна дітям пити під час екскурсій воду з відкритих водоймищ,
тому кожному з них треба заздалегідь запропонувати взяти з дому питну
воду у фляжці або пляшці.

10. Вирушаючи на екскурсію з дітьми, учитель повинен мати при собі
похідну аптечку першої допомоги.

11. Розкладати вогнище дозволяється у відведених для цього місцях і
тільки керівнику групи. Дітям розпалювати багаття категорично заборо-
няється. Дрова для вогнища не слід рубати, потрібно збирати сухе гілля,
уламки стовбурів, хмиз. Не можна рубати сучки, на які спирається
повалене дерево, або рубати їх на дереві. У буреломному лісі не при-
пустимо збирати паливо для вогнища в сутінках. Рубати живі ростучі
дерева без спеціального дозволу забороняється. Дрібний хмиз годиться
для розтопки, він швидко згоряє. Паливо для вогнища заготовляють з
сухостійких дерев (бажано без кори). Найкращі дрова – соснові. Ялина,
ялиця «стріляють» іскрами, вони можуть пропалити одяг, особливо
синтетичний. Береза горить добре, але часто буває сирою або гнилою.
Осика, тополя, верба, ялиця швидко згоряють і дають мало жару. Рівно
і майже без диму горять суха береза та вільха. Особливий жар дають
бук, граб, дуб. Порівняно з шпильковими породами вони повільніше
розгоряються, тому їх краще класти у вогнище останніми. Доки вогнище
горить, частину дров кладуть біля вогнища, щоб підсихали.

12. Необхідні в лісі речі найкраще скласти в рюкзак. На дно рюкзака
кладуть важкі та нерівні речі, до спинки – м’які, зверху – ті, що будуть
потрібні в першу чергу. Шлейки рюкзака треба відрегулювати так, щоб
нижня частина рюкзака спиралася на крижі, сам він вільно сидів, ремінці
не надто тиснули. Коли від рюкзака починають боліти плечі, то під
шлейки треба щось підкласти (скажімо, рукавиці). Крім того, рекомен-
дується час від часу відводити рюкзак руками ззаду, знизу, полегшуючи
тиснення на спину. Оптимальна маса рюкзака для хлопців – 8-12 кг, для
дівчат – 6-8 кг.

13. На екскурсію (похід) слід брати лише найнеобхідніші речі, бо
надмірна маса рюкзака призведе до передчасної втоми, до незадоволення
мандрівкою. Залежно від тривалості походу найнеобхіднішими речами
можуть бути : мило, одеколон, рушник, посуд для води та приготування
їжі, ліхтарик, шнур, голка з ниткою, аптечка. Медикаменти найкраще
тримати в поліетиленовому мішечку. Керівник туристичного походу чи
екскурсії до лісу, річки озера бере зі собою ніж та сокиру, які повинні
зберігатись у чохлах. Учні не повинні брати зі собою гострих чи ріжучих
предметів, які становлять небезпеку під час проведення екскурсії чи
походу.

14. Територію заповідника, заповідно-мисливського господарства, заказника, резервату, національного парку відвідують, дотримуючись встановлених правил, тому перед відвідуванням такої території треба повідомити адміністрацію, одержати від неї дозвіл, ознайомитись з правилами.

IIВимоги безпеки перед початком проведення екскурсії, походу

1. Перед початком екскурсії керівник групи зобов’язаний провести
бесіду з дітьми ознайомити їх з правилами поведінки і техніки безпеки
під час екскурсії, дороги до об’єкта екскурсії (музею, театру, кінотеатру)
і дороги після відвідування приміщення, де проходив захід.

2. Перед початком екскурсії необхідно зробити перекличку учнів класу
і відмітити присутніх. Для керівництва кожною групою дітей призна-
чається дорослий. Другу перекличку проводять після прибуття на місце
екскурсії, третю – перед відправленням у зворотній цілях, четверту – після
повернення з екскурсії.

IIIВимоги безпеки під час проведення екскурсії, походу

1. Керівник групи під час екскурсії повинен забезпечити дисципліну
серед дітей та дотримання Правил дорожнього руху (під час руху вулицею
або під час проїзду в міському транспорті).

2. Під час руху учнів до театру, музею і т. п. треба стежити, щоб учні
йшли компактною групою, не розтягувалися і не відходили вбік.

3. Під час руху до об’єкта екскурсії та під час самої екскурсії учні по-
винні уважно дивитись під ноги, щоб не впасти, та беззаперечно викону-
вати всі розпорядження керівника групи.

  1. Організовані групи дітей крокують тільки тротуарами та пішохід-
    ними доріжками, а у разі їх відсутності – краєм проїжджої частини дороги
    назустріч руху транспортних засобів і тільки у світлу пору доби.

5. При переході залізничних колій, доріг, необхідно зупинити групу,
пересвідчитись у відсутності небезпеки і потім найкоторшим шляхом
перевести учнів.

6. Якщо учні побачать вибухонебезпечні предмети, то вони зобов’язані
повідомити про це керівника, але не підходити і не торкатись до них
руками, а також повідомити про знайдені предмети в органи міліції.

7. Після години ходу потрібен привал на 5-10 хв. На обід робиться
великий привал – на годину-півтори. На привалі рюкзак треба зняти.
Можна використати його замість подушки – покласти під голову. В теплу
погоду варто зняти взуття, полежати, положивши ноги на підвищення,
це покращує кровообіг (під голову слід щось покласти).

8. Сильний вітер, туман, хуртовину, грозу найкраще перечекати, а
після дощу треба йти обережно, користуючись палицею. Завали та
буреломи найкраще обминати. Якщо такої можливості немає, то слід

рухатись повільно й уважно, остерігатись гострих сучків, закиданих гілками ям. Якщо доводиться перестрибувати через перешкоду, спочатку перекиньте рюкзак. Розгойдувати всохлі, трухляві дерева небезпечно може відломитись верхівка або гілка і впасти на голову.

9. Річку найкраще переходити там, де швидкість течії найменша, де у
воді немає каміння, колод, зручно виходити на берег, де річка розши-
рюється, ділиться на рукави (там вона не така глибока, течія слабша).
Стежка, що веде до води, може вказувати на брід, але це може бути і
звірина стежка до водопою. Особливо, якщо вона не продовжується на
протилежному березі. Брести через річку найкраще з жердиною, впира-
ючись нею в дно. Ставлячи ногу, обмацують дно, шукають надійну опору
(особливо на річці з камінням і з швидкою течією). Удвох, утрьох можна
переправлятись, тримаючись за руки, плечі, талію. Гірські потоки
переходять по камінню, що виступає з води, або по кладці.

10. Річку, вкриту кригою, слід переходити далі від місця, де в неї
впадають притока або струмок. Товщина криги повинна бути не менше
10 см. Одну людину витримує крига завтовшки 5-7 см, групу людей –
10-12 см, легковий автомобіль – 25,2 см, вантажний автомобіль – 45 см,
трактор – 70 см. Міцність її перевіряється ударом палиці. Про надійність
криги свідчить відсутність тріщин, промий, повітряних пустот між
кригою та водою. Найбільш міцний лід має синюватий або зеленкуватий
відтінок. При відлигах, при дощі він стає білим, матовим, часто жовту-
ватим. Таке забарвлення свідчить про те, що лід не міцний, не надійний.
Не можна підходити близько до промий і ополонок, стрибати на лід з
берега. Якщо частина льоду не запорошена снігом, значить донедавна
там була промий і вода ще не замерзла. До людини, яка провалилася,
треба підповзти на животі, подати їй палку, ремінь, шарф і обережно
тягти з води. Потерпілий повинен широко розкинути руки, щоб
утриматись на поверхні, якщо допомоги чекати немає звідки – спокійно,
без різких рухів вибиратися на міцний лід, плазувати до берега. Після
цього треба переодягтися в сухе, випити гарячого чаю, звернутися до
лікаря.

11. Болота бувають прохідні, важкопрохідні, непрохідні. Важливо
відрізняти їх за зовнішніми ознаками. Перші вкриті суцільним мохом,
густою осокою, видно підріст сосни. На других росте трава, серед моху
є ковбані, трапляються поодинокі хирляві берізки, осики, чагарники. На
третіх є очерет, трава ніби плаває в багнюці. Рухатись по болоту слід
там, де є мурашники і кротові купини, густа трава серед осоки, сосна.
Якщо під ногами “рухається” земля, то краще повернути назад, а якщо
іти, то з палицею.   До того,   хто провалився, обережно підповзають,
кидають йому шнур або простягають палицю. Іноді доводиться мостити
гать. Зимою болото може замерзнути тільки на поверхні, йти по ньому
небезпечно. Взагалі, болото й трясовину найкраще обминати.

12. На ночівлю в лісі слід розташовуватись далі від сухостою, від
підгнилих дерев (не ближче висоти дерева) – вони можуть несподівано,
без видимих причин, впасти.

13. Небажане сусідство з мурашниками — мурахи одразу почнуть
обстежувати пристанище. У кущах більше комарів, кліщів.

14. Не бажано ночувати під кручею, під кроною дерева з великими
відмираючими гілками, на березі гірського струмка в період дощів або
танення снігу. Найкраще для ночівлі, привалу вибрати сухе та рівне місце,
галявину, узлісся, в холодну пору – місце, захищене від вітру, освітлене
сонцем, при жарі – у затінку. Звичайно, щоб поблизу була вода.

15. Не можна спати просто на землі навіть літом. На землю найкраще
покласти сухі гілки шпилькових – спочатку більші, потім менші, ще
менші, а зверху сіно чи солому. В дощову погоду краще робити курінь,
зимою місце для постелі очищають від снігу. Поряд, за вітром (щоб не
задував на постіль, не зносив вогонь), розкладають вогнище. На час сну
верхній одяг знімають і накриваються ним.

16. Небезпечно купатись у незнайомій водоймі, лісовій річці чи озері,
водойму спочатку треба добре оглянути і перевірити. Перед купанням
слід відпочити, не входити у воду розігрітим. Не треба далеко запливати
від берега – можна не розрахувати сили і потрапити в біду. Потрапивши
в сильну течію, не пливіть проти неї, використайте її, щоб наблизитись
до берега. Якщо вас затягло у вир, не лякайтесь, пірніть і, зробивши
сильний ривок убік за течією, випливайте на поверхню. У незнайомому
місці не стрибайте головою у воду.

17. Пити слід тільки чисту джерельну або криничну воду – без домі
шок, каламуті, осаду, піни, плівки, незвичного запаху і кольору. Заборо-
няється використовувати воду з водойм, у яких помічена мертва риба
або інші загиблі істоти. Не рекомендується їсти рибу, яка має присмак
нафтопродуктів. У місцях, де буває багато людей, часто залишаються
різні уламки, консервні банки, побитий скляний посуд – треба бути Обе-
режним, щоб не поранитись об них.

18. Обережність слід проявляти біля крутих берегів, урвищ, уступів,
печер – тут можливий обвал. У буреломному лісі довго затримуватись не
треба. Зламані дерева часто утримуються тут, спираючись одне на одне, у
будь-яку хвилину вони можуть впасти. Не можна розташовуватись біля
вивернутих пеньків, дозволяти дітям гратися на таких пеньках і оглядати
яму під корінням – пень може раптом повалитися на попереднє місце.

19. Якщо ви випадково потрапили в угіддя, де ведуть облавне полю-
вання, вийдіть на видне місце і залишайтеся там до кінця облави.

  1. Під час екскурсії (походу) можна проводити спостереження, ро-
    бити малюнки, фотографувати, записувати на плівку голоси птахів. Не
    дозволяється рвати квіти, ламати гілки, виловлювати птахів, руйнувати
    їхні гнізда, нори, лігвища. Під час мандрівки не слід залишати сміття, на
    пунктах відпочинку для цього є відведені місця.
    1. Руки в учнів мають бути вільними, для цього блокнот (для
      замалювання чи записів) і простий олівець утримуються на мотузці.
    2. Найбільш цікаве, несподіване бачить у лісі той, хто ходить тихо,
      не шумить, не галасує.

IV. Вимоги безпеки після закінчення екскурсії чи походу

1. Після закінчення вистави, фільму виходити із залу у вказаних місцях.
Виходити спокійно без криків і не штовхаючись.

  1. Після закінчення екскурсії керівник групи повинен привести учнів
    на те місце, звідки починалась екскурсія, пересвідчитись у наявності всіх
    учнів, нагадати правила дорожнього руху, відпустити учнів додому і
    доповісти дирекції школи про закінчення екскурсії.

VВимоги безпеки в аварійних ситуаціях

1. У випадку аварійної ситуації учнів виводять у безпечне місце, а
потерпілому надають першу долікарську допомогу.

  1. Якщо потерпілий перебуває у важкому стані, то необхідно викли-
    кати швидку допомогу.

Інструкція №53

з пожежної безпеки при проведенні

екскурсій і туристичних походів до лісу

І. Загальні положення

Усі, хто буває в лісі, зобов’язані дотримуватися «Правил пожежної безпеки», якими передбачено, що в пожежонебезпечний період (з часу, коли йде сніг до настання стійкої дощової осінньої погоди або випадання снігу) забороняється розпалювати багаття в хвойних молодняках, на старих згарищах, ділянках лісу, пошкодженого вітровалом і буреломом, на торфовиськах, захаращених хмизом і деревиною порубах, у місцях з ” висохлою травою, під кронами дерев.

Вогнище слід розкладати у спеціально відведеному місці або ж там, де його розкладали раніше. Як стверджують спеціалісти, багаття на 5-7 ро-ків цілком виводить з ладу ділянку землі, на якій воно було розкладене. Вогнище заливають водою, розгрібають палкою. Якщо води поблизу немає, засипте місце багаття шаром землі товщиною 10 см.

Там, де вогнище розкладається вперше, рекомендується розкопати дернину на площадці діаметром не менше 1 м, а при відході місце вогнища залити водою та закласти дерниною.

Не можна розкладати вогонь під кроною і на корінні дерева, поблизу смолистих пеньків. Небезпечно розпалювати багаття у хвойних молод-няках, на ділянках з сухим очеретом або сухою травою. У молодому хвойному лісі крони низько опущені, навіть слабкий вогонь може спалити ліс або обпалити тонку кору дерев. У борах легко загоряються сухі мохи, тому багаття не дозволяється розкладати навіть поряд з такими ділян-ками лісу.

На кам’янистих розсипах між камінням може нагромаджуватись горючий матеріал, вогонь між каменями може поширюватись на значну площу. На торфовищах торф тліє навіть тоді, коли він здається вологим. Дуже горючим є рослинний матеріал на захаращених зрубах- сонце його тут добре висушує.

Відповідно до діючих вимог, туристські групи та загони повинні мати протипожежний інвентар. На групу з 6-10 чоловік треба мати одну сокиру і одне відро, а з 11-30 чоловік – 3 лопати, 2 сокири, пилку і троє відер. Якщо у групи цього інвентаря не буде, працівники державно-лісової охорони можуть повернути їх на турбазу.

Працівникам усіх підприємств, організацій, установ, громадянам заборонено випалювати траву на лісових галявинах, просіках, луках і стерні на землях державного лісового фонду та на полях, що без по-середньо прилягають до лісу або захисних лісонасаджень.

Громадяни, виявивши лісову пожежу, зобов’язані негайно вжити захо-дів до її гасіння, а якщо власними силами це зробити не можливо, повідомити про неї працівників лісового господарства, міліцію, місцеву владу.

Якщо пожежа тільки почалася, її легко загасити. Пізніше треба залу-чати багато людей, техніку, матеріальні засоби, витратити немало часу. При загорянні лісу перш за все треба зорієнтуватись, визначити напрямок руху вогню. Не слід наближатись до густих хвойних молодняків, Захара-щених ділянок, вони можуть раптово спалахнути. Небезпечно перебувати в диму – можна задихнутись. Щоб зменшити дію диму, треба дихати через тканину (краще мокру), намагатися якнайшвидше вийти з зони задимлення.

Найпростіші способи гасіння лісової пожежі доступні всім: вогонь заливають водою, збивають гілками, засипають землею. Слабкий і середньої сили вогонь при низовій пожежі збивають пучками одно-двометрових гілок листяних порід. При цьому рухаються поряд з краєм вогню, вибираючи місця, вільні від дерев, пеньків, вітровалу. Вогонь збивають на вже вигорілу площу, ніби змітаючи його всередину пожа-рища. В першу чергу збивають вогонь, який іде за вітром. Якщо діяти швидко і чітко, то пожежа буде ліквідована.

Край вогню можна заливати водою або закидати землею, вико рис-товуючи при цьому лопати. Велику пожежу гасять спеціалісти.

Після того, як вогонь загашено, пожарища обходять, ретельно лікві-довують усі ознаки горіння, тліючі об’єкти заливають водою або заси-пають землею до повного припинення диму.

Інструкція №54

з  охорони праці при перевезенні організованих груп дітей

автомобільним І залізничним транспортом

І. Загальні положення

1.1.    Безпечні умови перевезень учнів автомобільним та залізничним
транспортом забезпечують транспортні організації, які несуть повну
відповідальність за технічний стан транспорту, його експлуатацію та
закріплення дисциплінованих і висококваліфікованих водіїв, які мають
стаж керування транспортним засобом більш як три роки.

1.2. Перевезення організованих груп дітей здійснюється на підставі
договору разового перевезення ( який укладається не пізніше ніж за 48
годин до виконання перевезення або довгострокового договору).

1.3. Перевезення організованих груп дітей виконується тільки у світлу
пору доби і за сприятливих погодних умов.

1.4. Візуальна інформація на автобусі наноситься на попередньому
трафареті надписом червоною фарбою «На замовлення», спереду і ззаду
автобуса розпізнавальний знак «Діти».

1.5.       Максимальна кількість дітей при перевезенні автобусом не
повинна перевищувати кількість місць для сидіння.

1.6.  У салоні автобуса повинна бути інформація, яка містить позна-
чення місць, розташування аварійних виходів з зазначенням способу їх
відкриття, вогнегасника, аптечки та кнопки екстреної зупинки.

1.7.       Перевезення організованих груп дітей колоною з п’яти і більше
автобусів узгоджується замовником з органами державтоінспекції.

1.8.   При отриманні дозволу на екскурсію відповідальний за
організацію та проведення екскурсії повинен представити у міське
управління освіти такі документи:

а) наказ по навчально-виховному закладу, в якому вказується термін,
місце, маршрут екскурсії, кількість дітей, в якому класі вони навчаються,
супроводжуючі ( з розрахунку 1 дорослий на 10 дітей, медсестра на ЗО і
більше дітей), визначені відповідальні за збереження життя і здоров’я дітей;

б) списки дітей, завірені підписом директора і печаткою навчально-
виховного закладу, з відміткою про стан здоров’я кожного учня (з поміт-
кою лікаря «за станом здоров’я всі учні групи допускаються до екскурс-
сійної поїздки»), підписом кожної дитини про те, що вони ознайомлені з
правилами поведінки і технікою безпеки під час поїздки;

в) страховий поліс;

г) програму маршруту з погодинною розбивкою;

д) договір про взаємні зобов’язання сторін навчально-виховного
закладу і перевізника;

е) відношення навчально-виховного закладу з проханням дати дозвіл
на екскурсію.

1.9. Допущені до екскурсії учні не повинні мати при собі предметів та речовин, що можуть створити небезпеку під час перевезення.

П. Вимоги безпеки перед початком перевезення організованих груп дітей

2.1.        Керівник групи повинен мати зі собою похідну аптечку.

2.2.        Перевозити дітей на відкритих вантажних автомобілях заборо-
няється.

2.3.        Керівник групи повинен провести бесіду з дітьми, ознайомити їх
з правилами поведінки та правилами техніки безпеки під час поїздки
автобусом чи поїздом.

2.4.        Перед початком руху автобуса керівник групи повинен пере-
вірити, згідно зі списком, наявність дітей на місцях.

IIIВимоги безпеки під час перевезення організованих груп дітей

3.1. Під час перевезення організованих груп дітей автомобільним чи
залізничним транспортом керівник групи зобов’язаний:

–   забезпечувати дотримання дітьми належного порядку і правил пове-
дінки під час руху транспортного засобу, а також під час посадки та
висадки;

–   здійснювати посадку і висадку дітей тільки після повної зупинки
транспортного засобу на посадовому майданчику, а у разі його відсут-
ності – з боку тротуару або узбіччя;

–   проходити з організованою групою тільки тротуарами чи пішохід-
ними доріжками, а у випадку їх відсутності — краєм проїзної частини
дороги і тільки у світлу пору доби.

3.2.       При використанні громадського транспорту посадку в нього
здійснювати групами під керівництвом вчителя через задні двері, спо-
чатку учні, а потім керівник групи. В такому ж порядку здійснюється й
висадка дітей через передні двері.

3.3.       У період перебування в дорозі забороняється виходити з вагонів
на платформу під час стоянок, переходити з вагона у вагон без потреби
під час руху поїзда, висовуватись із вікон.

3.4.       Приймання їжі в дорозі необхідно організувати в певний для всіх
учнів час, встановлений розпорядком дня. Не рекомендується брати в
дорогу продукти, що швидко псуються (варені ковбаси, січені м’ясні
страви, плавлені сирки тощо).

3.5.     Медичну допомогу учням під час їх перебування в дорозі надає
медсестра, керівник групи, в окремих випадках – за викликом начальника
поїзда – пункти швидкої медичної допомоги.

3.6.     Доставка учнів від станції відправлення до станції призначення
може здійснюватись графіковими пасажирськими поїздами, а в окремих
випадках – спеціальними ешелонами.

3.7.     Після прибуття до місця призначення керівник групи робить другу
перекличку дітей, а третю – перед відправленням у зворотний бік.

IVВимоги безпеки після закінчення перевезення організованих груп дітей автомобільним чи залізничним транспортом

4.1. Після закінчення екскурсії керівник групи повинен:

а)  привезти учнів на місце, звідки починалася екскурсія, пересвід-
читись у наявності всіх учнів, нагадати правила дорожнього руху,
відпустити учнів додому і доповісти дирекції школи про закінчення
екскурсії;

б) після надання транспортної послуги підписати дорожній лист,
замовлення на перевезення, зазначивши в них пройдений шлях, час
початку та закінчення роботи, а у разі зміни розкладу руху – її причину.

VВимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1.     У разі несприятливих погодних і дорожніх умов, виникнення
технічних несправностей, що загрожують безпеці руху, а також при погір-
шенні здоров’я водіїв – необхідно припинити рух і повідомити про це
автопідприємство за місцем роботи водіїв. Підприємство вживає заходів
щодо заміни автобуса чи водія, щоб забезпечити перевезення дітей до
пункту призначення.

5.2.     У випадку отримання учнем травми надати першу медичну допо-
могу, а при потребі – визвати швидку допомогу або самому доставити
потерпілого у лікарню.

Інструкція №55

з  охорони праці на робочому місці 

для вчителів та працівників школи

Техніка безпеки – це система організаційних і технічних заходів і засобів, що запобігають дії на працюючих небезпечних факторів.

1. Учитель школи зобов’язаний знати елементарні правила електро-
безпеки, навчити їх учнів; провести опитування кожного учня і, тільки
переконавшись, що учні засвоїли ці правила, допускати їх до навчання.

  1. Не дозволяється викладачеві, техпрацівникам самостійно відкри-
    вати кришки рубильників, вмикати або вимикати електроустановки,
    замінювати перегорілі електролампочки, вставляти запобіжники, вико-
    нувати будь-які дії в розподільному щиті, а також у разі виявлення
    обірваних проводів усувати несправності заземлення і т. п. З цією метою
    потрібно запрошувати електромонтера.

3. При виявленні на території школи обірваного проводу слід про це
негайно повідомити представника адміністрації. Самим залишатися на
місці і попереджувати людей про небезпеку. Ні в якому разі не можна
наближатися до обірваного проводу.

  1. У разі загоряння електропроводки необхідно негайно вимкнути
    електроустановку, а полум’я гасити тільки піском або кислотним вогне-
    гасником, але ні в якому разі не водою чи пінним вогнегасником.

5. Кожен вчитель зобов’язаний знати правила пожежної безпеки, уміти
користуватися засобами пожежогасіння в разі виникнення пожежі.

6. Кожне приміщення (майстерня, кабінет фізики, хімії, інформатики)
обладнуються первинними засобами пожежогасіння, що утримуються у
справному стані і постійній готовності до дій. Викладач, адміністрація
школи, а також технічні працівники повинні стежити, щоб проходи до
місць розміщення пожежного інвентарю та обладнання були вільними
для руху, а пожежна сигналізація доступною і справною.

7. Першочерговим обов’язком кожного працівника школи є 
врятування життя дітей під час пожежі. Керівник закладу, викладацький і обслуговуючий персонал у разі виникнення пожежі зобов’язані:

– негайно повідомити про пожежу у найближчу пожежну частину за телефоном 101, дати сигнал тривоги: для місцевого бойового розрахунку з членів добровільної пожежної дружини або дружини юних пожежників;

–  одночасно вжити всіх залежних від них заходів щодо евакуації дітей
з приміщень (кабінетів, майстерень, актового та спортивного залів); дітей
молодшого віку евакуюють у першу чергу, евакуацію дітей треба по-
чинати з того приміщення, де виникла пожежа, а також з приміщень,
яким загрожує небезпека поширення пожежі, вживаючи заходів до –
відведення паніки серед дітей;

–  негайно приступити до гасіння пожежі своїми силами й наявними в
установі засобами пожежогасіння. Для зустрічі викликаної пожежної
команди необхідно виділити особу, яка повинна інформувати начальника
прибулої команди про таке:

–  чи всі діти евакуйовані з палаючого або задимленого приміщення;

–  в яких приміщеннях ще залишились діти;

–  які приміщення охоплені вогнем і куди вогонь поширюється;

–  про місця зберігання легкозаймистих речовин, які знаходяться в
безпосередній близькості від палаючого приміщення;

–  яке найбільш цінне майно та обладнання необхідно евакуювати в
першу чергу силами команди.

Для припинення пожежі слід вжити таких заходів:

–  охолодити предмет, що горить;

–  ізолювати вогнище від припливу свіжого повітря;

–  віддалити предмети, що горять, припинивши поширення вогню на
сусідні предмети.

8. Кожен завідуючий кабінетом, лабораторією, майстернею вживає
необхідних заходів щодо створення здорових і безпечних умов праці для
проведення занять, забезпечує виконання діючих правил та інструкцій з
техніки безпеки, виробничої санітарії, забезпечує безпечний стан робочих
місць, обладнання, приладів, інструментів.

  1. Учитель припиняє проведення занять, пов’язаних з небезпекою для
    життя, і доповідає про це керівникові школи. Негайно повідомляє
     керівника про кожен нещасний випадок.

10. Учитель відповідає за нещасні випадки, що трапилися внаслідок
невиконання ним посадових обов’язків.

11. При проведенні вчителями школи робіт, що не входять в коло їх
обов’язків, необхідно ставити дирекцію школи до відома.

12. При переносі шкільних меблів та спортивного інвентарю праців-
никам школи треба бути обережними, не обертатись спиною до нестійких
предметів.

13. При проведенні весняно-осінніх робіт на шкільних ділянках і при
отриманні інвентаря зі складських приміщень потрібно бути уважним,
дотримуватись правил переносу інвентарю і правил техніки безпеки при
виконанні робіт на шкільних ділянках.

14. Забороняється залучати до вішання штор, карнизів, а також до
фарбування, миття і утеплення вікон у школі будь-якого поверху учнів,
навіть старших класів.

15. Роботи щодо закріплення штор, карнизів, миття і фарбування вікон
виконують дорослі групами (2-3 чол.), підстраховуючи один одного,
обов’язково використовуючи при цьому драбину-стрем’янку.  
Забороняється використовувати табуретки, стільці і т. п.

16. При ходінні по натертому мастикою чи лакованому паркеті всім працівникам і учням бути обережними, використовувати взуття лише на низьких підборах.

17. Під час ходіння по сходах обов’язково однією рукою притримуватись  за поручні.

18. Працівникам школи забороняється з’являтись на робочому місці
у нетверезому стані, курити в класних приміщеннях і на території школи.

19. Кожний працівник школи зобов’язаний знати правила надання
першої долікарської допомоги при характерних травмах і пошкодженнях,
теплових і сонячних ударах, вміти зробити штучне дихання і непрямий
масаж серця.

  1. В шкільних хімічних лабораторіях і коморах реактиви треба
    зберігати в шафах, що замикаються на замок.
  2. Педагогічний персонал зобов’язаний вимагати від учнів  підтримування в чистоті приміщень, ретельного провітрювання класів.
    1. Педагогічні працівники зобов’язані дотримуватись правил  внутрішнього трудового розпорядку.

Інструкція №56

з   охорони праці під час управління автомобілем

І. Загальні положення

1.1.     До управління автомобілями і їх обслуговування допускаються
особи, які досягли 18 років, пройшли спеціальну підготовку, медогляд і
отримали в установленому порядку посвідчення на право управління
автомобілем. Водій повинен пройти інструктаж з охорони праці.

1.2.     При оформленні водія на роботу за ним закріплюють певний
автомобіль наказом по навчально-виховному закладу.

1.3.     Після зарахування на роботу водій зобов’язаний прийняти транс-
портний засіб цо акту і виконувати лише роботу, яка дозволена адмініст-
рацією закладу. Без дозволу та інструктажу виконувати роботу, що не
входить в обов’язки водія, забороняється.

1.4.     Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо
створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я
або для людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

1.5.     При управлінні автомобільним транспортом водій повинен мати
при собі:

–   посвідчення з талоном на право управління автомобілем, видане
Державтоінспекцією;

–   талон технічного паспорта і шляховий лист.

IIВимоги безпеки перед початком роботи

2.1. При підготовці автомобіля до виїзду слід перевірити:

–   технічний стан автомобіля, звертаючи особливу увагу на справність
шин, гальмівної системи, рульового управління, приладів освітлення і
сигналізації, склоочисників, на правильну установку дзеркала заднього
огляду, чистоту і видимість номерних знаків;

–   тиск повітря у шинах у відповідності з нормативами;

–   наявність інструменту та інвентаря;

–   заправку автомобіля пальним, мастилом, водою, гальмівною
рідиною і рівень електроліту в акумуляторній батареї.

2.2.      Заправляти автомобіль пальним слід при непрацюючому двигуні.

2.3.      Виїзд із гаража автомобілем з несправностями, які загрожують
безпеці руху, забороняється.

2.4.      Перед виїздом із гаража водій зобов’язаний пройти медичне обсте-
ження стану здоров’я у лікаря (у медпункті).

IIIВимоги безпеки під час виконання роботи

3.1.         Виконувати вимоги безпеки руху і вказівки регулювальника
дорожнього руху у відповідності з Правилами дорожнього руху.

3.2.         Перш ніж почати рух з місця зупинки (стоянки) чи виїхати з га-
ража, переконайтесь, що це безпечно для робітників та інших сторонніх
осіб, подайте застережний сигнал і лише після цього рушайте з місця.

3.3.         Особливої обережності дотримуйтесь при рухові з місця заднім
ходом. При поганій видимості слід користуватись допомогою іншої особи.

3.4.  Вибирайте швидкість руху з урахуванням дорожніх умов,
видимості, оглядовості, інтенсивності і характеру руху транспортних
засобів і пішоходів, особливостей і стану автомобіля й вантажу, що пере-
возиться.

3.5.       Залишати автомобіль дозволяється лише після того, як вжили
заходів, які виключають можливість його руху під час відсутності водія.

3.6.       При ремонті автомобіля на лінії слід дотримуватися таких заходів
перестороги:

–   з’їхати на узбіччя дороги, ввімкнути заднє світло при поганій види-
мості, зупинити автомобіль за допомогою гальмівної системи, підкласти
під колеса упори. При роботах на узбіччі забороняється перебувати біля
автомобіля з боку проїзної частини;

–   забороняється допускати до ремонту автомобіля осіб, які не мають
на це права (вантажників, які супроводжують вантаж та ін.).

3.7. При укладанні вантажів у автомобіль дотримуйтесь таких правил:

–   ящики і бочки укладайте щільно, щоб при різких гальмуваннях і
крутих поворотах вони не зрушили з місця;

–   для робітників, які супроводжують вантаж, повинні бути передба-
чені зручні й безпечні умови.

3.8. Забороняється:

–   керувати автомобілем у стані алкогольного сп’яніння чи під дією
наркотичних засобів;

–   виїжджати в рейс хворим чи при такій втомі, яка може вплинути на
безпеку руху;

–   при стоянці автомобіля спати і відпочивати в кабіні при працю-
ючому двигуні чи заводити двигун для обігрівання кабіни;

–   передавати керування автомобілем стороннім особам;

–   допускати проїзд в автомобілі людей понад встановлену норму для
даного типу автомобіля;

–   виконувати технічне обслуговування і ремонт автомобіля під час
навантаження чи розвантаження;

–    підігрівати двигун відкритим полум’ям чи користуватись відкритим
вогнем при визначенні й ліквідації несправностей механізмів;

–    протирати двигун ганчіркою, змоченою в бензині, палити цигарки у
безпосередній близькості від системи живлення двигуна і паливних баків.

3.9. При ремонті автомобіля утримуйте робоче місце в чистоті. Стежте
за тим, щоб підлога була неслизька. Зливайте мастило і воду лише у
спеціальну тару.

3.10.      При ремонті і технічному обслуговуванні залишати інструменти
на підніжках, капоті автомобіля, на краю оглядової ями забороняється.

3.11.      Роботи, зв’язані із динамікою і перестановкою шин, ресор, вико-
нувати лише після того, як автомобіль буде встановлено на козли.
Встановлювати автомобіль на колісні диски, дерев’яні колодки, цеглу
та інші випадкові предмети забороняється.

3.12.      При розбірно-збірних роботах застосовувати справні зйомники і
ключі. Забороняється відкручувати гайки за допомогою зубила і молотка.

IVВимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Після закінчення робочої поїздки автомобіль необхідно поставити
на стоянку так, щоб не перекривати проїзд, виїзд іншим автомобілям.

4.2. У зимовий період року злити воду з системи охолодження двигуна.
43. Вимкнути акумуляторну батарею вимикачем маси, перевірити

автомобіль і усунути несправності. 4.4. Забороняється:

–   залишатися на ніч у закритому автомобілі;

–   мити руки у бензині, гасі;

–   витирати руки ганчіркою, забрудненою ошурками і стружкою.

VВимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. При дорожньо-транспортній події (аварії) водії, причетні до неї,
зобов’язані:

–   негайно зупинитися і не рушати з місця транспортним засобом;

–   при необхідності викликати “швидку медичну допомогу за теле-
фоном 03, а якщо це неможливо – відправити потерпілого на попутному
чи підвезти на своєму транспорті у найближчий лікувальний заклад і
повідомити там своє прізвище, номерний знак транспортного засобу
(з пред’явленням посвідчення водія чи іншого документа, який засвідчує
особу, і реєстраційного документа на транспортний засіб), після чого
повернутися до місця події;

–   повідомити про пригоду міліцію, записати прізвища і адреси свідків
події і чекати прибуття працівників міліції чи слідчих органів.

5.2.     При виникненні пожежі на автомобілі або загорянні електропро-
водки необхідно негайно вимкнути акумуляторну батарею вимикачем
маси (або перерубати кабель, що з’єднує акумуляторну батарею з масою
автомобіля) і розпочати гасіння пожежі вогнегасником, піском чи водою.

5.3.     При займанні електрообладнання, проводки, обшивки салону слід
використовувати такі вогнегасники: вуглекислотний, порошковий,
хімічно-пінний, пісок і воду.

Для гасіння палаючого бензину або дизпалива слід використовувати тільки порошковий, хімічно-пінний вогнегасники, пісок. Використання вуглекислотного вогнегасника в цьому випадку не дає результату.

5.4.      Використовувати воду для гасіння палаючого бензину або дизпа-
лива не дозволяється для запобігання розповсюдження вогню разом з
водою, що розтікається.

5.5.      Якщо автомобіль, на якому сталося займання, знаходиться в цеху,
боксі або поблизу інших автомобілів і є загроза розповсюдження пожежі,
то необхідно за допомогою іншого автомобіля і тросу витягнути пала-
ючий автомобіль з боксу (цеху), відтягнувши від інших автомобілів
в безпечне місце.

5.6.      Відразу ж після займання необхідно викликати пожежну службу
за телефоном 101.

Інструкція №57

з проведення щоквартального інструктажу з водіями навчального закладу з безпеки руху на І квартал

І. Особливості погодних та дорожніх умов в наступаючому періоді експлуатації

Наступаючий період експлуатації транспортних засобі характеризується снігопадами, різкими перемінами температури, короткочасністю світлового дня, а також складними дорожньо-кліматичними умовами. В цей період водій транспортного засобу повинен бути обережним і пильним до дорожніх обставин, сконцентрувати максимальну увагу й проявити професійну майстерність.

Правильне користування гальмами на слизьких ділянках доріг має велике значення щодо забезпечення безпеки руху. При різкому гальму-ванні на слизькій ділянці дороги колеса автомобіля легко блокуються, можливий занос і перекидання.

В цих умовах необхідно використовувати пульсуюче гальмування (частим натиском на педаль гальм), щоб запобігти блокуванню коліс.

Найефективнішим методом гальмування в таких умовах є комбі-новане гальмування, тобто гальмування двигуном при одночасному плавному пригальмовуванні ножними гальмами. При цьому потрібно враховувати значне збільшення гальмівного шляху транспортних засобів на слизькому покритті.

Об’їжджаючи транспортні засоби громадського користування, необ-хідно заздалегідь зменшити швидкість, збільшити інтервал, оскільки є можливість несподіваної появи пішоходів транспортного засобу, який є поряд.

Перед зупинкою транспортного засобу необхідно заздалегідь ввік-нути покажчик повороту направо і потім починати плавне гальмування. На слизькій поверхні дороги перед зупинкою рекомендується перейти на нижчу швидкість:

–   переключення швидкостей, відпускання і натиск на педаль дросель-
ної заслінки проводиться плавно. Зміну напрямку руху (поворот) рульо-
вого колеса необхідно проводити без ривків, плавно;

–   забороняється одночасне маневрування і гальмування.

Під час руху в нічний час доби водій повинен на неосвітлених ділянках дороги ввімкнути ближнє або дальнє світло фар, а на освітлених – ближнє

світло фар з габаритними вогнями. Дальнє світло фар повинне бути переключене на ближнє не менш як за 150 м дб транспортного засобу, який рухається назустріч.

При стоянці і зупинці на неосвітлених ділянках дороги, в темний час доби і в умовах недостатньої видимості на транспортному засобі повинні бути включені габаритні чи стоянкові вогні, при їх несправності транспортний засіб відвести за межі дороги. Якщо це неможливо, водій повинен ввімкнути аварійну сигналізацію, а при її відсутності виставити на відстані 15-20 м (в населених пунктах) і 30-40 м (поза ними) від транспортного засобу знак аварійної зупинки або мигаючий червоний ліхтар.

Швидкість вибирається з врахуванням видимості. Видимість визнача-ється відстанню, на якій водій може чітко визначити стан дорожнього покриття і його елементи (краї проїжджої частини, обочини).

Не допускається виїзд з гаража на лінію без вогнегасника, медичної аптечки, упорних клинів, знака аварійної зупинки. Водій повинен пам’ятати, що ДТП можна запобігти, якщо виконувати всі правила управління транспортним засобом у складних дорожньо-кліматичних умовах.

IIРоль пішохода в дорожньому русі

Порушення Правил дорожнього руху пішоходами є причиною більше однієї четвертої частини аварійності (статистичні пригоди). Аварійність, пов’язана з недисциплінованістю пішоходів, має тенденцію до росту. Складність полягає в тому, що поведінка пішоходів важче піддається регламентації, ніж поведінка водія. В зв’язку з цим при проїзді пішохідних переходів, де рух регламентує ввімкнутий жовтий мигаючий сигнал світлофора, водій повинен підвищити пильність і бути готовим при необхідності зупинити транспортний засіб. При повороті ліворуч або праворуч водій повинен пропускати пішоходів, які переходять проїжджу частину дороги, на яку він повертає. Основу безпеки дорожнього руху забезпечує свідоме відношення водія до оточуючих. Особливу уважність водій повинен проявити при проїзді зупинок трамвая, тролейбуса, автобуса.

Під’їжджаючи до зупинки, водій повинен підвищити увагу, зменшити швидкість руху транспортного засобу, збільшити інтервал безпеки руху, випереджати безрейкові транспортні засоби тільки з лівої сторони.

Водій повинен бути особливо уважним, обережним, зменшити швидкість транспортного засобу на ділянках дороги, де проводяться оперативні змагання, проїжджаючи повз велосипедистів, місця скупчення людей (стадіони, кінотеатри, місцеві парки, дитячі садочки).

IIIОсобливості роботи “першозимників”

Важливим фактором забезпечення безаварійної роботи на автомобільному транспорті є робота з водіями, які вперше поступають на роботу “першозимників”. Цьому складу водіїв потрібно приділяти особливу увагу. Для цієї категорії водіїв необхідно створити такі умови праці, щоб у перший календарний місяць обсяг їхньої роботи з перевезення вантажів був зменшений на 15 % порівняно з нормою, встановленою на даному підприємстві, а кожен наступний календарний місяць навантаження необхідно збільшувати і доводити до норми. Не рекомендується в перші три календарні місяці “першозимникам” планувати роботу в нічні години. Робочий час кожного календарного дня такого водія не повинен перевищувати 7 год., і виконувати вони повинні в основному місцеві перевезення. Відрядження з відривом від основної бази, а також залучення водіїв “першозимників” на ремонтні роботи транспортних засобів не рекомендується. Водіям-наставникам більше приділяти уваги навчанню водіїв професійної майстерності при управлінні транспортним засобом, які вперше поступили на роботу, доки їхній рівень підготовки не буде доведений до рівня професійної майстерності.

Інструкція №58

з проведення щоквартального інструктажу з водіями

навчального закладу з безпеки руху на П квартал

І. Особливості погодних та дорожніх умов у весняно-літній період

Під час руху по дорозі, покритій тонким шаром води (5-7 мм), під час дощу, автомобіль може стати некерованим. Це спричинено наступ-ним: при збільшенні швидкості руху зростає рідинний опір води, виштов-хування шару рідини під колесами зростає, при цьому гальмується обертання передніх коліс і вони піднімаються над дорожнім покриттям.

При критичній швидкості руху опір води виштовхуванню стає рівним вертикальному навантаженню на шини передніх коліс, внаслідок чого вони відриваються від дорожнього покриття і ковзають по водяному шару подібно до водяних лиж. В такому стані автомобіль втрачає управління, крім цього ефективність робочої гальмівної сили зменшу-ється в рази, а гальмівний шлях збільшується в 1,5 раза. Також можливий винос бруду на проїжджу частину, при цьому водій повинен бути пильним, оскільки рідинний бруд різко зменшує коефіцієнт зчеплення коліс з дорогою, і автомобіль стає некерованим.

У березні на дорогу виїжджає велика кількість індивідуальних Влас-ників, котрі за зимовий період втратили певні навики управління транспортними засобами і можуть бути причиною дорожньо-транс-портних пригод. При цьому водій повинен бути особливо обережним.

Особливих мір з дотримання безпеки і зниження швидкості руху транспортних засобів вимагають діти, старі люди. Водій повинен врахо-вувати час зближення автомобіля і пішохода – суттєвий фактор безпеки.

Водій, виїжджаючи в дорогу, повинен мати повний міжзмінний відпо-чинок. У дорозі слід зупинятися, якщо хилить до сну, вийти з кабіни на 5-10 хвилин, зробити фізичні вправи, тим самим зняти сонливість. У весняно-літній період, особливо в травні, на дорогах збільшується інтенсивність руху, збільшуються швидкості руху. Водієві слід пам’ятати, що під час весняного періоду в транспортні потоки вливається велика кількість мотоциклістів, велосипедистів і автомобілістів індивідуального користування, що негативно впливає на безпеку руху.

Проїжджаючи повз пішоходів, особливо дітей, у святкові дні, коли кількість пішоходів збільшується, водій повинен обережно рухатися на пониженій швидкості. При об’їзді транспорту громадського

користування необхідно зменшити швидкість, щоб у разі появи небезпеки зуміти зупинити транспортний засіб. Збільшення кількості пішоходів на проїзджій частині природньо ускладнює обставини.

Досвідчені водії говорять: один пішохід перед автомобілем – це 100 % небезпеки, два – 200 % і т. п. Якщо дію однієї людини можливо оцінити, то розібратися в мотивах поведінки групи людей значно складніше. Особ-ливо коли група людей знаходиться на небезпечній відстані від автомо-біля, що наближається, люди в таких випадках приймають суперечливі рішення.

IIШвидкість і безпека руху

Уміле використання швидкісних можливостей сучасного автомобіля дає йому велику перевагу перед іншими видами наземного транспорту.

Однак надмірне збільшення швидкості, навіть на дорогах з хорошим станом проїжджої частини, нерідко призводить до складних ситуацій і служить причиною дорожньо-транспортних пригод.

Відповідальним моментом під час управління вантажним автомобілем з причепом являється подолання затяжних та крутих підйомів. Перед виїздом на підйом водій заздалегідь повинен вибрати ту передачу, яка б змогла забезпечити подолання мокрого підйому.

Ш. Особливості роботи “першозимників”

Робота на слизькій дорозі в ожеледицю потребує від водія вміння правильно керувати транспортним засобом; забороняється різко галь-мувати та виконувати різкі повороти, збільшувати швидкість руху. Не рекомендується виїжджати на узбіччя. Необхідно уникати випадків обгону без потреби. Перед виїздом із гаража необхідно перевірити роботу склоочисника. При ожеледиці, якщо дорога не посилана піском, необ-хідно припинити рух.

Не дозволяється виїзд із гаража без вогнегасника, знака аварійної зупинки, медичної аптечки, ємкості з піском, упорних клинів. Водій пови-нен пам’ятати, що дорожньо-транспортну пригоду можна уникнути, якщо виконувати правила управління транспортним засобом в зимовий період.

Інструкція №59

з проведення щоквартального інструктажу з водіями

навчального закладу з безпеки руху на IIIквартал

І. Особливості руху в місцях масового відпочинку людей

У місцях масового відпочинку людей водій повинен бути особливо обережним, зменшувати швидкість, при необхідності гальмувати, щоб запобігти наїзду на пішоходів. Особливої обережності водій повинен дотримуватись на дорозі, де проводяться спортивні змагання і встанов-лені відповідні застережні щити, наприклад: “Обережно, велогонки”. В цих умовах водій повинен виконувати вказівку керівника змагань з дотримання безпеки руху.

Проїжджаючи зупинку в зоні відпочинку, потрібно пересвідчитися, чи пішохід, який стоїть на зупинці, не наважується перебігти проїжджу частину. У випадку найменшого сумніву необхідно привернути увагу пішоходів подачею попереджувального сигналу — звукового (в темну пору – перемиканням світла фар).

У місцях відпочинку на проїжджу частину дороги може вибігти собака або попасти м’яч, який вилетів на дорогу під час гри. У цих випадках водій повинен зменшити швидкість, збільшити інтервал від краю проїжд-жої частини і бути готовим в будь-яку хвилину зупинити транспортний засіб. Водій повинен пам’ятати, що небезпека для руху виникає не в момент, коли на проїжджій частині з’являється пішохід, а відразу ж, коли водій зауважив на проїжджій частини будь-який з предметів гри чи тварину.

При різкому збільшенні пішохідних потоків водій повинен зменшити швидкість або зупинитися, щоб пропустити їх.

Якщо перед пішохідним переходом зупинилися транспортні засоби, то водій може продовжити рух лише тоді, коли переконався у відсутності перед ним пішоходів.

В умовах інтенсивного руху, коли всі смуги зайняті, рух автотранс-порту повинен проходити рівномірно по смугах. Змінювати смугу руху дозволяється тільки для повороту або зупинки. На дорозі з двостороннім рухом, яка має три смуги, забороняється виїжджати на крайню ліву смугу проїжджої частини, призначену для руху в зустрічному напрямку.

ІІ. Безпека руху в період літніх канікул

У період літніх канікул здійснюються масові перевезення учнів та студентів на автомобільному транспорті. При перевезенні групи дітей на транспортному засобі спереду та позаду повинен бути встановлений квадратний розпізнавальний знак “Діти” жовтого кольору (сторона від 250 до 300 мм) з каймою червоного кольору з чорним зображенням символу дорожнього знака 1.2.1.

Наближаючись до зупиненого транспортного засобу, який має розпізнавальний знак перевезення дітей, водій повинен зменшити швидкість або зупинитися, щоб пропустити дітей.

Розподіл ДТП по місяцях року показує, що існує два “піки” авто-пригод в році — це серпень-вересень і травень-червень. Найбільша небезпека для дітей виникає з 12 до 17 години. В цей час водії повинні бути готовими запобігти дитячому дорожньо-транспортному травма-тизму, дотримуватись особливих заходів безпеки при транспортуванні великогабаритних, великовагових, особливо цінних та небезпечних вантажів.

IIIМаневр і безпека руху

Рух на сухій дорозі не є важким. Однак у вересні випадає дуже багато дощів, а в ранні години можливі тумани, слизька дорога, які негативно впливають на безпеку руху транспорту. Внаслідок наносу бруду з друго-рядних доріг автомобілями, зайнятих на перевезенні сільгосппродукції, безпека руху також ускладнюється. При цьому водій, щоб не скоїти ДТП, повинен вести транспортний засіб зі швидкістю, яка не перевищує обмеження з врахуванням інтенсивності руху, дорожніх та атмосферних умов, а також особливостей і технічного стану транспортного засобу та вантажу.

Обгін є складним маневром і статистика свідчить, що при порушенні правил обгону частіше всього буває ДТП з важкими наслідками. Перш ніж почати обгін, водій повинен переконатися в тому, що смуга руху, на котру він намірився виїхати, вільна і що цим маневром він не створить аварійної ситуації іншим учасникам руху. Обгін дозволяється тільки з лівої сторони. Однак, якщо водій транспортного засобу подав сигнал для повороту наліво і приступив до його виконання, обгін проводиться з правої сторони.

Обгін забороняється:

–    на перехрестях, за винятком тих випадків, коли обгін здійснюється
на дорозі, яка є головною по відношенню до перетинаючої;

–    на залізничних переїздах і ближче ніж за 100 м перед ними;

–    в кінці підйому, на крутих поворотах та інших ділянках дороги з
обмеженою видимістю.

При зміні смуги руху водій повинен уступити дорогу транспортним засобам, які рухаються одночасно в прямому напрямі. Перед поворотом направо водій повинен зайняти праву крайню смугу; перед поворотом наліво або при розвороті – крайнє ліве положення на проїжджій частині. Поворот водій повинен виконати таким чином, щоб при виїзді з перехрестя транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху.

Перед початком руху від місця зупинки і будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що він не створює перешкод іншим учасникам руху.

Закінчується ліїо і пора літніх канікул, діти повертаються до школи, студенти до вузів. Інтенсивність пішохідного руху збільшується. В цих умовах водій повинен бути особливо обережним. У місцях скупчення дітей, біля стадіонів, кінотеатрів, палаців культури, шкіл, дитячих май-данчиків водій повинен рухатись з безпечною швидкістю.

Інструкція №60

з проведення щоквартального інструктажу з водіями

навчального закладу з безпеки руху на IVквартал

І. Погодні, дорожні та інші умови в осінньо-зимовий період

Дорожньо-погодні умови для транспортних засобів погіршуються у зв’язку з випаданням частих дощів, снігу, внаслідок мокрої слизької проїжджбї частини, ожеледиці, а також густих туманів. Кінець літніх канікул та масовий рух дітей до школи, зменшення світлового часу доби – все це ускладнює роботу водія.

Якщо транспортний засіб рухається по мокрій дорозі, водій не по-винен робити різких рухів кермом і різко гальмувати. Потрібно також врахувати й те, що гальмівний шлях на мокрій дорозі збільшується в 2-3 рази. При несприятливих погодньо-дорожніх умовах обмежується видимість, а тому забороняється обгін транспортних засобів. Проїжд-жаючи повз велике скупчення людей водій повинен бути обережним, обов’язково зменшувати швидкість руху. Особливо бути уважним водій повинен при проїзді зупинок транспорту загального користування.

Умови експлуатації транспортних засобів стають більш складними, навантаження на водія зростає, більшу частину свого робочого часу він знаходиться в напруженому стані. В цей період, як ніколи, повинен дотримуватися режим роботи і відпочинку водія.

Забезпечення безпеки руху автомобілів в несприятливих умовах, в тому числі і вночі, досягається при надійному функціонуванні системи водій-автомобіль-дорога. Фізичне поняття системи міститься в комп-лексі дій водія, в процесі управління автомобілем у різних дорожньо-транспортних ситуаціях.

Автомобільний парк постійно збільшується. Відповідно збільшується щільність та інтенсивність руху транспортних засобів на дорогах та вулицях міст, проте цей розподіл інтенсивності руху не є рівномірним. Він змінюється в залежності від багатьох факторів, особливо різко скоро-чується у перші години доби. Інтенсивність руху в темні часи доби різко скорочується і становить біля 10% середньодобової інтенсивності.

Відповідно до цього і число ДТП теж повинно зменшуватись. Однак, статистичні дані кількох років показують, що це не зовсім так. Якщо на

одну годину світлового часу на ряд міст припадає 3,8 ДТП, то в нічний час-7,1 ДТП.

Мовлячи про збільшення небезпеки руху в нічний час, потрібно роз-глядати специфічні причини, властиві темному часу доби. У зв’язку з цим, не дивлячись на значне зниження інтенсивності руху в темні часи, збільшується абсолютне і питоме число пригод і небезпека руху.

Основні причини ДТП у нічний час доби відбуваються через обмежену видимість. Зменшення видимості в темні часи доби може відбуватися з двох основних причин: обмежена по всіх необхідних напрямках освітле-ність дороги та засліплення водія фарами зустрічних автомобілів.

IIЗабезпечення безпеки руху при здійсненні перевезень у складних погодних умовах

Жовтень – це місяць збирання цукрових буряків та інших сільсько-господарських продуктів. Більшість багатокілометрових доріг без покриття. Дощі погіршують на них рух, а в суху погоду піднімається курява, яка обмежує видимість. Це потребує значно більшої майстерності і особливої пильності від водія по безаварійному керуванню авто-транспортом.

При водінні автопоїздів потрібно враховувати періодичне відхилення причепа в різні сторони від траєкторії руху автомобіля.

Надмірний рух на великих швидкостях призводить до перевитрати пального, зносу шин, деталей та агрегатів автомобіля.

Швидкість руху транспортного засобу в допустимій мірі вибирає сам водій. При цьому необхідно враховувати інтенсивність руху транспорт-них засобів та пішоходів, ширину і стан проїжджої частини дороги і її видимості в усіх напрямках, атмосферні умови (ожеледиця, дощ та ін.), технічний стан транспортного засобу, особливості вантажу, який перево-зиться та інше.

Водій повинен вибирати таку швидкість руху, щоб мати можливість виконати всі необхідні дії щодо керування транспортним засобом, забезпечити безпеку і зручність усіх учасників дорожнього руху.

III. Метеорологічні умови і безпека руху

Метеорологічні умови впливають на безпеку руху. Восени й взимку значно погіршується видимість в тумані, коли йде дощ, сніг, курява. Рух в густому тумані небезпечний тим, що знижується дальність зору, погіршується відчуття дороги й здатність водія орієнтуватися в навко-лишніх умовах.

Під час туману дорожні об’єкти, перешкоди, зустрічні та попутні транспортні засоби здаються в два-три рази віддаленішими, ніж насправді.

В цих умовах лише червоне світло добре видно. Тому в дощ, туман і в інших умовах обмеженої видимості рекомендується користуватися протитуманними фарами з жовтим світлом.

У залежності від густоти туману, дощу та інших несприятливих умов видимості необхідно вмикати прилади освітлення на автомобілях у таких поєднаннях:

–   слабкі тумани і дощі, коли видимість дороги в дальньому світлі фар
не менш як 100 метрів,- потрібно поєднувати дальнє світло з протиту-
манними фарами, при появі зустрічних транспортних засобів необхідно
переключити фари на ближнє світло, а протитуманні погасити;

–   тумани середньої густоти і зливи, коли при дальньому світлі фар
виникає світлова стіна, яка не дає можливості дивитися за рухом, – фари
в режимі ближнього світла і протитуманні фари як при одиночному русі,
так і при роз’їзді з зустрічним транспортом;

–   густі тумани і сильні дощові зливи, при яких дальність зору при
ближньому світлі фар не перевищує 10м,- лише протитуманні фари. В
таких умовах водій повинен вибирати швидкість, яка змогла б
забезпечити безпеку руху транспорту, в разі появи небезпеки – повну
зупинку транспортного засобу.

Під час руху в куряві з обмеженою видимістю водій повинен рухатися з такою швидкістю, яка б забезпечувала мінімальне підняття куряви. Відстань між транспортними засобами збільшується настільки, щоб водію було видно відстань не менше величини гальмівного шляху після осідання куряви.

У випадку руху в хмарі куряви з обмеженою видимістю водій повинен включити освітлення спереду і ззаду транспортного засобу, подавати звукові сигнали і відповідати на них, бути особливо обережним, не обганяти інші транспортні засоби, суворо дотримуватись правої сторони.

Інструкція №61

з охорони праці під час виконання столярних робіт

І. Загальні положення

1.1. До столярних робіт допускаються робітники, які пройшли медичний огляд, вступний інструктаж, первинний інструктаж та стажу-вання на робочих місцях.

1.2 .Столяр комплексної бригади повинен бути проінструктований і навчений безпечних прийомів зі всіх видів виконуваних ним робіт.

1.3.         До роботи на деревообробних верстатах, механізованим інстру-
ментом допускається столяр, який навчений за спеціальною програмою,
має відповідне посвідчення і ознайомлений з інструкцією з охорони праці
(вивішується на робочому місці).

1.4.         Столяр зобов’язаний:

–   виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку і щоденні
вказівки заступника директора з адміністративно-господарської роботи;

–   перевіряти записи в зошиті заявок і своєчасно та якісно їх вико-
нувати;

– користуватися виданим спецодягом, спецвзуттям і запобіжними пристосуваннями;

–   користуватися захисною каскою, перебуваючи на будівельному
майданчику;

–   пам’ятати про особисту відповідальність за дотримання правил
техніки безпеки;

–   виконувати лише ту роботу, з якої проінструктований і до якої допу-
щений;

–   не виконувати розпоряджень, якщо вони суперечать правилам
техніки безпеки;

–   не допускати присутності на робочому місці сторонніх осіб;

–   надавати першу допомогу потерпілому на виробництві, вжити
заходів щодо усунення порушень правил техніки безпеки.

1.5.  Дирекція школи повинна забезпечити робочі місця випробу-
ваними інвентарними огорожами, захисними і запобіжними пристроями
(риштування, підмостки, драбинки, містки та ін.), виготовленими за типо-
вими проектами і встановленими згідно з вимогами.

1.6.    Столяр повинен протягом усього робочого дня тримати в чистоті
і порядку своє робоче місце, не загромаджувати його і проходи до нього
матеріалами і конструкціями.

1.7.    Не дозволяється виконувати столярні роботи на неогороджених
робочих місцях, розташованих на висоті понад 1 м над землею чи пере-
криттям, неосвітлених чи затемнених місцях. Не можна користуватися
ненадійними чи випадковими опорами для підмощування.

1.8.    У разі недоцільності влаштування риштувань і підмостків, столяр
на висоті зобов’язаний користуватись випробуваним запобіжним поясом;
місця закріплення карабіна запобіжного пояса повинні бути вказані
майстром, виконробом. Не дозволяється виконувати зовнішні столярні
роботи на риштуваннях під час грози, ожеледиці, туману, при вітрі із
швидкістю 15 м/сек і більше.

1.9.    Столяру слід отримати індивідуальні запобіжні пристосування,
користуватися якими дозволяється лише після спеціального інструктажу:
окуляри С1-БЦ чи «Моноблок-2», які використовуються при заточуванні
інструменту; протигаз ПШ-1 чи ПШ-2 чи окуляри і респіратор У-2К,
рукавиці брезентові – при виготовленні антисептиків на органічних роз-
чинниках, протишумові навушники «ВІДНІ 10-2М» – при наявності шуму.

1.10.     Віконні та дверні блоки слід складати вертикально в один ряд
на підкладках з влаштуванням упорів з обох боків.

1.11.     Піднімати столярні вироби слід у пакетах з допомогою спеці-
альних пристосувань (контейнерів), що виключають випадання окремих
елементів з пакета.

1.12.     Не дозволяється приймати вантаж, що подається краном, безпо-
середньо у дверні (віконні) прорізи без влаштування виносних
вантажоприймальних майданчиків.

1.13.     Роботу ручним механізованим інструментом, а також стропу-
вання і розстропування матеріалів, які піднімаються вантажопідйомними
механізмами, може виконувати лише столяр, який навчений і має
відповідне посвідчення.

1.14.  Дерев’яні ручки інструментів, пристосувань повинні бути
виготовлені з деревини твердих порід, гладенько оброблені, підігнані і
надійно закріплені.

1.15. Не дозволяється застосовувати ручний інструмент, що має вибо-
їни, сколи робочих кінців, зазубрини і гострі ребра в місцях затискування
рукою, тріщини і сколи на затилковій частині.

IIВимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Перед початком роботи столяр зобов’язаний:

–   одягти передбачений нормами спецодяг, при цьому волосся слід
прибрати під головний убір, застібнути вилоги рукавів чи затягнути їх
гумкою;

–   оглянути робоче місце, прибрати непотрібні предмети і матеріали;

–   звільнити проходи;

–   перевірити справність настилу риштувань, підмостків, пересувних
столиків, наявність і справність огорож на всіх механізмах;

–   переконатись у достатньому освітленні робочого місця;

–   перевірити стан підлоги (наявність предметів, пошкоджень, які зава-
жають пересуванню, розлитих рідин, що робить підлогу слизькою);

–   впевнитись у справності всіх пристроїв, наявності необхідних інстру-
ментів та інвентарю і засобів індивідуального захисту, а також перевірити
міцність закріплення деталей, електроприводів, механічних пристроїв
тощо;

–   відрегулювати висоту верстака за зростом;

–   матеріали, інструмент і пристосування на робочому місці розташу-
вати в порядку їх застосування,

2.2.         Перед розпилюванням матеріалу вручну необхідно укласти його
на міцну опору.

2.3.         Перед початком роботи на верстаті слід перевірити: наявність
заземлення електродвигуна і корпусу верстата, електроінструменту,
пускові та гальмівні пристрої верстата, наявність і справність огорожі
та пристосувань.

2.4.         При застосуванні електрорубанків необхідно перед початком
роботи перевірити рубанок на холостому ходу.

IIIВимоги безпеки під час виконання роботи

3.1.      Для ремонту використовувати інвентар та матеріали (цвяхи, шу-
рупи тощо), що знаходяться у спеціальному ящику, стежити за тим, щоб
інвентар і матеріали не знаходилися в доступних для дітей місцях.

3.2.      Після закінчення ремонтних робіт прибирати всі відходи (зламані
частини меблів, не обстругані дошки, ящики, в яких знаходяться цвяхи,
уламки, погнуті цвяхи тощо).

•3.3. При розпилюванні матеріалу під кутом слід застосовувати інвентарний шаблон (короб).

3.4.      Навішування віконних рам і дверних полотен слід робити до
встановлення їх у прорізи.

3.5.      Встановлювати інвентарні вироби слід з інвентарних пересувних
столиків, а з приставної драбини – не можна.

3.6.      Не дозволяється:

–   залишати ріжучий інструмент лезом догори під час перерви в роботі;

–   розпилювати матеріал на коліні, ставити руки чи пальці в пропил
для спрямування пилки по лінії;

–  очищати рубанок від стружки пальцями з боку підошви рубанка.
Вимоги безпеки при роботі на верстатах чи механізмах:

3.7. При роботі стрічковою електричною пилкою особливу увагу слід
звернути на справність пиляльної стрічки та роботу шківів, які повинні
обертатися вільно і легко.

3.8.       На циркульних і деревофуговальних верстатах необхідно застосо-
вувати штовхані для просування заготовок довжиною менше 60 см.

3.9.       Під час повздовжнього розпилювання на циркульному верстаті
не можна працювати без розклинюючого ножа і захисного кожуха.

3.10. При свердлінні електродреллю отворів в дерев’яних конструкціях
необхідно стежити за надійним закріпленням свердла в гнізді шпинделя
і за рівномірним виходом стружки з отвору.

ЗЛІ. Застосовуючи електрорубанки, слід переміщати їх по прямій лінії, без перекосів, стежити за тим, щоб ножі не забивалися стружкою і періо-дично очищати їх.

3.12.     Використовувати електрорубанок як стаціонарний верстат можна,
лише після встановлення на ньому захисних пристосувань.

3.13.     Виконувати роботу на верстаті з абразивним кругом слід лише
при наявності захисного кожуха, підручника та захисного екрана.

3.14.     Під час роботи на верстатах не дозволяється:

–   братися за свердло руками, працювати в рукавицях, обробляти
обмерзлий, забруднений матеріал, подавати оброблюваний матеріал
ривками;

–   складати оброблювані деталі на столі верстака чи на огорожі;

–   знімати чи встановлювати огорожу рухомих частин;

–   гальмувати рухомі частини верстата руками чи якимись предметами;

–   залишати без нагляду не вимкнені з електромежі верстати, електро-
інструмент;

– чистити, обтирати обладнання, видаляти відходи, виконувати
ремонт, підтягувати гайки на ходу;

– використовувати верстати і механізми для робіт, які не відповідають прямому їх призначенню.

IVВимоги безпеки після закінчення роботи

4.1.        Вимкнути верстати, електроінструменти, електрообладнання з
електромережі і закрити пускові рубильники на замок.

4.2.        Протерти і змастити тертьові частини верстатів і механізмів.

4.3.        Очистити інструменти і здати їх на зберігання.

4.4.        Привести в порядок робоче місце, прибрати відходи і сторонні
предмети з проходів.

4.5.        Повідомити заступника директора з адміністративно-господар-
ської роботи про всі несправності, що виникли під час роботи.

4.6.        Очистити спецодяг і здати його на зберігання.

4.7.        Вимити руки з милом, по можливості прийняти душ. Застосо-
вувати для миття рук бензин, гас та інші розчинники не дозволяється.

VВимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. Під час роботи на деревообробних верстатах, електроінстру-ментами, в разі перегрівання чи загоряння ізоляції електропроводів, необхідно негайно вимкнути рубильник.

5.2.        У разі загоряння електромережі чи електроустановки гасити її
потрібно вуглекислотними чи порошковими вогнегасниками, піском.
Гасити її пінними вогнегасниками і водою не дозволяється.

5.3.        При виявленні несправності на деревообробних верстатах,
механізованих інструментах, слід негайно припинити роботу. Якщо
ліквідувати несправність власними силами неможливо, столяр повинен
повідомити про це заступника директора з адміністративно-господар-
ської роботи.

5.4.        Про всі випадки обриву електропроводів, несправності зазем-
люючих пристроїв і про інші пошкодження електрообладнання негайно
повідомити заступника директора з адміністративно-господарської
роботи.

5.5.        Людину, що потрапила під напругу, негайно звільнити від дії
струму, відключивши електроустановку від електромережі.

Якщо неможливо швидко вимкнути електроустановку, потерпілого слід звільнити від струмопровідних частин, використовуючи діалект-ричні рукавиці (сухий одяг, шапку, шматок тканини, під ноги покласти суху дошку, дикту, гумовий килимок тощо). При цьому той, хто надає допомогу, повинен братися лише за одяг, не доторкаючись до тіла потер-пілого. У разі необхідності викликати швидку допомогу за телефоном 03. До прибуття лікаря потерпілому надати першу допомогу.

5.6.  При пожежі або загоранні необхідно:

–   виключити напругу з електрообладнання в зоні пожежі або загорання;

–   негайно повідомити в пожежну службу за телефоном 01;

–   повідомити дирекцію школи;

–   приступити до гасіння пожежі первинними засобами пожежогасіння,
які є в наявності.

Інструкція №62

з охорони праці для електромонтера

І. Загальні положення

1.1. До самостійної роботи в якості електромонтера з ремонту та
обслуговування електрообладнання допускаються особи, яким випов-
нилось 18 років і які мають професійну підготовку та пройшли:

–   медичний огляд, не мають пошкоджень, хвороб (стійкої форми),
які заважають безпечному проведенню робіт;

–   вступний інструктаж, первинний інструктаж на робочому місці;

–   навчання безпечних прийомів праці та методів звільнення ураже-
ного електричним струмом і правил надання першої допомоги;

–   перевірку знань ПТЕ, ПБЕЕС (далі – Правила), з пожежної безпеки,
промсанітарії і одержали не нижче III групи з електробезпеки до 1000В.

1.2.       Робочим місцем електромонтера є електроустановки школи.

1.3.       Після первинного інструктажу електромонтер повинен протягом
2-15 днів (залежно від стажу, досвіду і характеру роботи) пройти стажу-
вання під керівництвом досвідченного, кваліфікованого електромонтера,
який призначається наказом (розпорядженням) по школі.

1.4.       Електромонтер з ремонту та обслуговування електрообладнання
зобов’язаний:

–   виконувати тільки доручену роботу і не передоручати її іншим особам;

–   дотримуватись вимог інструкції з ремонту й обслуговування елект-
рообладнання, інструкції з пожежної безпеки і даної інструкції;

–   проводити якісно і своєчасно роботу з ремонту і обслуговування
електрообладнання у відповідності з Правилами ПТЕ.

–   знати місце розміщення засобів надання долікарської допомоги
(аптечок, носилок), первинних засобів пожежогасіння (пожежних щитів,
гідрантів, кранів, вогнегасників), порядок і правила користування ними,
головні і запасні виходи, шляхи евакуації у випадку аварії або пожежі;

–   знати номери телефонів медслужби (03) і пожежної охорони (01);

–   своєчасно проводити планово-попереджувальні ремонти;

–   користуватися випробуваними і перевіреними засобами індивіду-
ального захисту;

–   дотримуватись вимог правил та інструкцій з охорони праці.

1.5. Посвідчення про перевірку знань є документом, який засвідчує
право на самостійну роботу в електроустановках на зазначеній посаді
за фахом.

1.6.    За відсутності посвідчення або за наявністю посвідчення з простро-
ченим терміном перевірки знань працівник до роботи не допускається.

1.7.    До роботи не допускаються працівники з ознаками алкогольного
або наркотичного сп’яніння, а також з явними ознаками захворювання.

1.8.    Електромонтер з ремонту і обслуговування електрообладнання
особисто відповідає за свої дії в частині дотримання вимог «Правил
безпечної експлуатації електроустановок споживачів». Забороняється
виконання розпоряджень та завдань, що суперечать цим Правилам.

1.9.    У випадку, якщо електромонтер самостійно неспроможний вжити
заходів з усунення виявлених ним порушень Правил, він зобов’язаний
негайно повідомити про це відповідального за електрогосподарство.

1.10.      Електромонтер, що допустив порушення вимог Правил ПТЕ,
ПБЕЕС та даної інструкції, без позачергової перевірки знань до роботи
в електроустановках не допускається.

1.11.      Робота в електроустановках виконується електромонтером за
нарядами-допусками, розпорядженнями і в порядку поточної експлу-
атації. До початку роботи повинні бути виконанні організаційні і технічні
заходи, що забезпечують безпеку її виконання.

1.12.      Електромонтер повинен вміти користуватись засобами пожежо-
гасіння, знати інструкцію з протипожежної безпеки, вміти надавати
першу медичну допомогу потерпілим, знати дії при виникненні аварійних
ситуацій.

1.13.  Електромонтер зобов’язаний користуватись під час роботи
основними і допоміжними засобами захисту: спецодягом, спецвзуттям
та додержуватись правил особистої гігієни.

1.14. Основними небезпечними і шкідливими факторами на робочому місці,
що діють на електромонтера є:

–   використання несправного інструменту, електроінструменту, непри-
датних основних і допоміжних засобів захисту;

–   порушення правил технічної експлуатації інструментів, електроінст-
рументу, правил технічної експлуатації, електрообладнання;

–   роботи на висоті 1,5 м і вище;

–   напруженість праці при роботі в електроустановках;

–   підвищена або понижена температура навколишнього середовища
(робочої зони);

–   напруга в електричній мережі;

–   наявність напруги на обслуговуючому обладнанні;

–   неогороджені гострі кромки інструментів;

–   підвищене фізичне навантаження;

–   підвищений рівень шуму;

–   пило- і газоподібні виділення застосовуваних у виробництві речовин
в повітрі робочої зони;

–   вилітаюча  тирса, стружка, осколки абразивного матеріалу;

      -порушення вимог інструкцій з охорони праці на види робіт. В результаті дії небезпечних факторів електромонтер може одержати електро-
травму, травму, опіки, отруєння.

1.15. Роботи в електроустановках стосовно заходів безпеки поділя-ються на три категорії:

–   зі зняттям напруги;

–   без зняття напруги на струмопровідних частинах та поблизу них;

–   без зняття напруги віддалік від струмопровідних частин, що перебувають під напругою.

1Л6. Електромонтер не повинен виконувати в робочий час будь-яких робіт у сторонніх організаціях і приватних осіб, які не пов’язанні із вироб-ничим завданням та використовувати для цього в робочий чи позаро-бочий час шкільні матеріали, інструменти, захисні засоби чи пристосування.

1.17.      Електромонтер повинен знати і дотримуватись правил особистої
гігієни, промсанітарії і санітарно-епідеміологічних правил, не допускати
шкідливого впливу виробничого фактору на людей і навколишнє
середовище.

1.18.      Приймати їжу потрібно тільки в їдальні школи чи в спеціально
обладнаному для цього приміщенні.

1.19.      Недотримання вимог даної інструкції є порушенням трудової і
виробничої дисципліни. Працівники, які порушили її вимоги, можуть
нести адміністративну, дисциплінарну або кримінальну відповідальність
в залежності від характеру і наслідків порушення.

IIВимоги безпеки перед початком роботи

2.1.         Перед початком роботи необхідно ознайомитись із записами в
журналі заявок працівників школи.

2.2.         При виконанні роботи за нарядами-допусками чи розпоряд-
женнями місце і назву роботи, керівника роботи, членів бригади, заходи
безпеки визначає відповідальний за електрогосподарство в школі.

2.3.         При виконанні роботи в порядку поточної експлуатації органі-
заційно-технічні заходи необхідні для її безпечного виконання визначає
працівник – виконавець роботи.

2.4.         Привести в порядок спецодяг, при потребі спецвзуття та засоби
індивідуального захисту, попередньо перевіривши їх придатність до
використання.

2.5.         Перевірити справність електрообладнання, стан ізолювальних
підставок, решіток, пускових приладів, занулень (заземлень) тощо. Пере-
вірити справність слюсарно-монтажного інструменту, що буде вико-
ристовуватись при виконанні роботи:

–   плоскогубці, кусачки, викрутки тощо повинні мати ізолювальні
руків’я, у викруток, крім того, повинен бути ізольований стержень;

–   гайкові ключі повинні бути справні і відповідати розміру гайок.

Не слід застосувувати прокладки і подовжувати ключі трубами.

Користуватись зубилами і молотками із пошкодженими ударними частинами і бойками, а також молотками, які погано насадженні на рукоятки і не закріплені клином, напилками без рукояток не слід.

2.6.  Основні ізолювальні захисні засоби (покажчики напруги,
ізолювальні та струмовимірювальні кліщі тощо) повинні бути:

–    сухими і чистими з непошкодженим лаковим покриттям із непро-
строченим терміном використання;

–    при виявленні порушень лакового покриття чи інших несправностей
ізолювальних частин засобів захисту, користуватись ними не слід.

2.7.  Шляхом зовнішнього огляду перевірити:

–    стан освітлення, розеток і вимикачів;

–    незахаращенність підходів до щитків збірок, ящиків управління;

–    наявність захисних засобів, їх справність і терміни останнього випро-
бування, комплектність первинних засобів долікарської допомоги;

–    наявність і справність інструменту і пристроїв.

2.8.         Перевірити наявність і стан інструменту та електроінструменту,
роботу електроінструменту на холостому ходу.

2.9.         Перевірити стан основних засобів захисту (покажчика напруги,
діелектричних рукавиць, інструменту з ізолювальним руків’ям) і терміни
проведення їх перевірок, наявність плакатів безпеки; наявність і стан
допоміжних засобів захисту.

2.10.         Про всі виявлені несправності, порушення ПТЕ повідомити
відповідального за електрогосподарство.

2.11.         Використовувати несправний інструмент чи електроінструмент
і основні засоби захисту з простроченими датами перевірки не слід.

Для підготовки робочого місця до роботи, яка вимагає зняття

напруги, слід вжити у вказаному порядку такі технічні заходи:

–  здійснити необхідні відключення і вжити заходів, що перешкод-
жають помилковому чи самочинному ввімкненню комутаційної апаратури;

•- вивісити заборонні плакати при приводах ручного і на ключах дистанційного керування комутаційною апаратурою;

–    перевірити відсутність напруги на струмопровідних частинах, які слід заземлити, для захисту людей від ураження електричним струмом;

–    встановити заземлення (ввімкнути заземлюючі ножі, встановити
переносні заземлення);

–    обгородити, за необхідності, робочі місця або струмопровідні частини,
що залишилися під напругою, і вивісити на огородженнях плакати
безпеки.

2.13.         Перевірити покажчиком напруги або переносним вольтметром
відсутність напруги в електроустановках до 1000 В.

2.14.         Перевіряти відсутність напруги необхідно повіреним покаж-
чиком напруги заводського виробництва. Якщо покажчик напруги падав

або був підданий механічним ударам, то користуватись ним без повторної перевірки забороняється. Користуватись “контрольними лампами” не слід.

2.15.      Перевірку відсутності напруги слід проводити між усіма фазами
та між кожною фазою і землею, а також кожною фазою і нульовим прово-
дом, а на вимикачі і роз’єднувачі – на всіх шести вводах і затискачах. Якщо
на місці робіт є розрив електричного кола, то відсутність напруги переві-
ряється на струмопровідних частинах з обох боків розриву.

2.16.      Усі роботи з електрообладнанням без зняття напруги на струмопровідних частинах або поблизу них виконуються тільки за нарядом або розпорядженням з проведенням відповідного інструктажу. Роботи без
проведення інструктажу не допускаються.

IIIВимоги безпеки під час виконання роботи

З.1Під час роботи в електроустановках до 1000 В без зняття напруги на струмопровідних частинах чи поблизу від них необхідно:

–   обгородити розташовані поблизу робочого місця інші струмопровідні частини, що перебувають під напругою і до яких можливий випадковий  дотик;

–   працювати в діелектричному взутті чи стоячи на ізолювальній
підставці або на діелектричному килимку;

– застосовувати інструмент з ізолювальним руків’ям (у викруток, крім
того, має бути ізольований металевий стержень), за відсутності такого
інструменту слід користуватися діелектричними рукавичками.

3.2.  Ізолювальні засоби при цьому необхідно:

–   тримати за руків’я до обмежувального кільця;

–   розміщувати так, щоб не виникла небезпека перекриття на поверхні
ізоляції між струмопровідними частинами двох фаз чи замикання на корпус;

–   користуватися тільки сухими чистими ізолювальними засобами
захисту з непошкодженим лаковим покриттям.

У разі виявлення порушень лакового покриття чи інших не справностей ізольованих частин засобів захисту користуватись ними не слід.

3.3.        При роботі без зняття напруги не слід використовувати ножівки
по металу, напилки і металеві метри.

3.4.        Роботи без зняття напруги на струмопровідних частинах та поблизу них слід виконувати не менше як двом працівникам з III групою з електробезпеки.

3.5.        У процесі роботи із застосуванням електрозахисних засобів
допускається наближення працівника до струмопровідних частин на відстань, яка визначається довжиною ізолювальної частини цих засобів.

3.6.  Без застосування електрозахисних засобів забороняється
торкатись ізоляторів електроустановок, що перебувають під напругою.
В процесі виконання робіт біля неогороджених струмопровідних частин забороняється розташовуватися таким чином, щоб ці частини знаходились позаду чи з двох боків.

3.7.        Відстань від людини у будь-якому можливому її положенні та
інструментів і пристосувань, що використовуються нею, від тимчасових
огорож повинна бути не менше як 0,6 м.

3.8.        У разі використання приставних драбин необхідно надійно
закріпляти верхівку і низ драбини на конструкціях.

У процесі обслуговування та ремонту електроустановок застосування металевих драбин забороняється.

Роботу із застосуванням драбин виконують два працівники, один з яких перебуває внизу.

3.9. Перед використанням приставної драбини необхідно перевірити
її стан і придатність до використання. Довжина драбини повинна бути
не більше 5 м. Для надійного упору до землі чи м’якої підлоги нижні
кінці драбини повинні мати металеві шипи, а для гладкої і твердої по-
верхні – гумові набої чи наконечники. Забороняється працювати на
драбині більш ніж одному працівнику, а також ставати ногами на два
верхні щаблі.

3.10.  Драбина не повинна прогинатись під вагою електромонтера.
Розсувні драбини мають бути міцно з’єднані між собою гаками, що не
допускають вільного розсування під час роботи!

3.11.       Драбини, приставлені до трубопроводів, повинні мати на верхніх
кінцях спеціальні гаки для захвату за трубу.

3.12.       Забороняється для підставок використовувати випадкові пред-
мети (ящики, бочки тощо).

3.13.       Встановлюючи переносну драбину, необхідно страхувати надій-
ність її установки другою особою. Переносити драбини необхідно, як
правило, двом особам. Якщо драбину переносить один працівник, то її
необхідно нести так, щоб передній кінець був вище заднього і над землею
не вище 2 м.

3.14.       На зовнішніх роботах під час снігопаду, дощу, туману заборо-
няються роботи, які вимагають застосування захисних ізолювальних
засобів.

3.15.Не слід виконувати роботи в неосвітлених місцях.

3.16.         Встановлення і зняття запобіжників, як правило, проводиться
за знятої напруги. Під напругою, але без навантаження, допускається
знімати та встановлювати запобіжники на приєднаннях, в схемі яких
відсутні комутаційні апарати, що дозволяють зняти напругу. Під напру-
гою і під навантаженням в освітлювальних мережах і вторинних колах
допускається знімати і встановлювати запобіжники пробкового типу.

3.17.         Під час зняття і встановлення запобіжників під напругою необ-
хідно користуватись  в електроустановках до 1000 В – ізолювальними
кліщами чи діелектричними рукавичками.

Не відключені струмопровідні частини, доступні для випадкового доторкання, мають бути на час роботи обгороджені щитами, ширмами, екранами тощо, виготовленими із ізоляційних матеріалів. На тимчасовій огорожі слід написати: «Стій! Напруга» або прикріпити відповідні плакати безпеки.

3.19.      При роботах з ручним електроінструментом або на свердлильних
верстатах деталь, яку обробляють, потрібно надійно закріпити на столі,
плиті чи в лещатах. Стружку та тирсу можна змітати тільки спеціаль-
ними гачками та щітками-змітками після повної зупинки механізму
обертання. Заміна свердла дозволяється після зняття напруги з електро-
інструменту.

3.20.      При заточуванні інструменту та інших деталей необхідно корис-
туватись захисними окулярами, деталі до круга підводити повільно і
плавно. Заточувати, шліфувати малі деталі потрібно за допомогою
зажимів-тримачів, щоб не пошкодити руки.

3.21.           Забороняється працювати на електроточилі, свердлильному
верстаті в рукавицях.

3.22.           Замінювати електролампи в світильниках потрібно тільки в
діелектричних рукавичках.

3.23.  Не слід при виконанні робіт переставляти або знімати заземлення,переносні плакати, огорожі, встановлені при підготовці робочих місць,без прямої вказівки керівника робіт.

3.24.        Про всі виявлені несправності в електроустановках електро-
монтер повинен доповісти відповідальному за електрогосподарство і
вжити заходів з їх усунення.

Залишати без нагляду з відкритими струмовідними частинами
електроустановки забороняється.

3.25.        Освітлювальну арматуру (скляні ковпаки, рефлектори, металеві
частини тощо) і лампи всіх видів освітлення слід очищати у такі строки:

–   4 рази на місяць у приміщеннях із значними виробничими виді-
леннями пилу;

–   2 рази на місяць у приміщеннях із незначними виробничими виді-
леннями пилу;

–   2 рази на рік у зовнішніх установках.

3.27.  Пил усередині електрообладнання слід видаляти у такі строки:

– 2 рази на рік – для електричних машин з нормальним іскрінням частин;

–    1 раз на 2-3 місяці – для електрообладнання, встановленого на
механізмах, які зазнають трясіння, вібрації тощо;

–    1 раз на рік – для решти обладнання.

IVВимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Після повного закінчення робіт робочому місцю слід надати належного вигляду. Послідовно виконуються:

зняття тимчасових огороджень і плакатів;

–     зняття заземлень;

–         встановлення на місце стаціонарних огороджень і плакатів;

–         зняття огороджень і плакатів, вивішених перед початком роботи;

–         закриття на замки дверей, приміщень.

4.2.  Інформація про закінчення робіт, виконаних за нарядом чи
розпорядженням, повідомляється відповідальному за електрогоспо-
дарство, який видавав наряд (розпорядження) після огляду устаткування
і місця роботи, перевірки відсутності сторонніх предметів та інструментів
на робочих місцях, наданню робочому місцю належної чистоти.

–         Електроустановка може бути ввімкнена тільки після закінченняобіт.

–         Вмикати електроустановку можна тільки після одержання на цедозволу від працівника, який має право давати розпорядження на обслуговування даної електроустановки.

4.3.       Електрообладнання, вимкнене за усною заявою неелектротех-
нічних працівників для виконання певних робіт на технологічному
обладнанні, може бути увімкнене лише на вимогу особи, яка дала заявку
на вимкнення, або особи, яка її заміщає.

Вимога про вимкнення і вмикання заноситься в оперативний журнал. Перед пуском тимчасово вимкнутого обладнання за заявкою неелект-ротехнічних працівників електромонтер зобов’язаний його оглянути, переконатися в готовності до прийому напруги, попередити працюючих на ньому про вмикання, виконати запис в оперативному журналі про те, на чию вимогу виконане вмикання, результати огляду і час вмикання в роботу.

4.6. Зібрати і перевірити наявність свого інструменту, почистити його
і скласти в ящик.

4.7.      Привести в порядок робоче місце, прибрати пристосування,
деталі, матеріали.

4.8.      Закрити наряд (розпорядження), виконати відповідні записи в
оперативному журналі, журналі обліку робіт за нарядами і розпорядженнями.

4.9.      При виконанні роботи в порядку поточної експлуатації працівник,
який виконав роботу, робить запис в оперативному журналі про її
виконання.

4.10.  Після закінчення роботи необхідно перевірити якість її вико-
нання ввімкненням в роботу електроустановки, якісне випробування
зв’язане з пуском технологічного обладнання необхідно погодити із
працівниками, що його обслуговують.

4.11.       Не поспішати, не нервуватись, не примушувати робити це інших.

4.12.       Якщо спецодяг мокрий, то його необхідно помістити в сушку,
щоб він висох.

4.13.       Після закінчення роботи помити руки з милом, по можливості
прийняти душ.

VВимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. Під час роботи можливі такі види аварійних ситуацій:

–    аварії з електрообладнанням, електроустаткуванням;

–    пожежі.

5.2. Причинами аварій є:

– порушення правил експлуатації, технічних оглядів електрооб-
ладнання;

-раптові поломки електрообладнання, руйнування внаслідок стихій-них явищ;

– підпали, порушення вимог пожежної безпеки при веденні вогневих
робіт.

5.3. У виняткових випадках нагальної роботи з усунення несправностей устаткування, які можуть призвести до аварії, допускається виконувати роботи без наряду за розпорядженням із записом в оперативному журналі. Розпорядження видає особа, відповідальна за електрогосподарство.

5.4.    При різних аварійних ситуаціях з електрообладнанням з нього
негайно повинна бути знята напруга.

5.5.    При виникненні пожежі в приміщенні електроживлення воно
повинне бути негайно відключене від електромережі.

5.6.    У випадку аварії необхідно вжити заходів з надання першої
медичної допомоги потерпілим і виведення їх із небезпечної зони,
повідомити керівника про аварійну ситуацію, викликати при необхід-
ності швидку медичну допомогу та інші інженерні служби, вжити заходів
щодо нерозповсюдження аварійної ситуації.

5.7.У випадку ураження працівника електрострумом необхідно якнайшвидше звільнити потерпілого від дії струму. Зняття напруги для звільнення потерпілого від дії електричного струму має бути виконане негайно, без попереднього дозволу.

5.8.Перша дія надання допомоги – звільнення потерпілого від дії струму. Звільняючи потерпілого, необхідно слідкувати, щоб не потрапити під напругу електроустановки чи крокову напругу. Необхідно врахувати, що в момент зняття напруга може зникнути освітлення й потерпілий може впасти з висоти.

5.9.    В усіх випадках ураження електрострумом необхідно викликати
лікаря незалежно від стану потерпшого. Телефон швидкої допомоги «03».

5.10.       Якщо потерпший дихає судорожне і дуже рідко, пульс слабкий,
то необхідно роботи штучне дихання.

5.11.       Для підтримання кровообігу у потерпілого у випадку зупинки
серця або його фібриляції необхідно одночасно зі штучним диханням
проводити непрямий масаж серця.

5.12.       При виникненні пожежі в електроустановці необхідно негайно
вимкнути рубильник, повідомити пожежну службу за телефоном 01.

5.13. Гасити пожежу в електроустановках необхідно вуглекислотними
чи порошковими вогнегасниками.

5.14.       У випадку отруєння газом потерпілого необхідно терміново
винести на свіже повітря.

5.15.       Надаючий допомогу перед входом в загазоване приміщення
повинен надіти маску кисневого ізолюючого приладу або шланговий
протигаз.

5.16.       Після винесення потерпілого із загазованого приміщення йому
необхідно надати медичну допомогу.

5.17.       При ударах, коли нема перелому чи вивиху, достатньо до місця
удару прикласти холодний предмет, а коли біль стихне – тісно перебин-
тувати.

5.18.       При пораненні не слід промивати рану водою. Треба відкрити
індивідуальний перев’язочний пакет, накласти на рану і забинтувати.

5.19.       Для зупинки кровотечі необхідно стиснути кровоносні судини.

5.20.       У випадку хімічного опіку для його нейтралізації слід викорис-
товувати 5-10 % для шкіри тіла (або 2-3 % для очей) розчин питної соди.

5.21.       При тепловому опіку необхідно винести потерпілого від джерела
тепла, зняти обсмалений чи просякнутий гарячою рідиною одяг і нанести
суху пов’язку. Відривати від тіла приклеєний одяг не слід – пов’язку
накласти поверх нього. Потерпілого слід направити в лікарню.

5.22.       При захворюванні чи травмуванні на роботі, в побуті повинні
відразу ж бути проінформовані про це відповідальний за електрогос-
подарство та директор школи.

5.23.       При нещасних випадках треба надати потерпшому першу долі-
карську допомогу, викликати працівників медслужби. Зберегти до розслі-
дування обстановку на місці пригоди такою, якою вона була в момент
пригоди, якщо це не загрожує життю і здоров’ю оточуючих і не приведе
до аварії.

5.24.       При виявленні небезпеки, яка загрожує життю і здоров’ю дітей та
працівників, необхідно негайно попередити оточуючих людей і поставити
до відома директора та відповідального за електрогосподарство чи
заступника директора з навчально-виховної роботи.

5.25.       При пожежі або загоранні необхідно:

–    виключити напругу з електрообладнання в зоні пожежі або загорання;

–    негайно повідомити в пожежну службу за телефоном 01;

–    повідомити дирекцію школи;

–    приступити до гасіння пожежі первинними засобами пожежогасіння,
які є в наявності.

VIВідповідальність за порушення вимог ПТЕ, та інструкції з охорони праці

6.1. За порушення в роботі електроустановок несуть персональну відповідальність:

–  працівники, які обслуговують і ремонтують електроустановки,
електромережі освітлення, – за порушення, які стались з їх вини, а також

за неправильну ліквідацію будь-яких порушень в роботі на обслуго-вуючій дільниці;

-працівник, який проводить ремонт чи обслуговування електричного обладнання школи, за порушення в роботі, за неякісне виконання роботи;

– вимоги інструкції є обов’язковими для працюючих, невиконання цих вимог повинно розглядатись як порушення виробничої дисципліни.

Інструкція №63

з охорони праці під час експлуатації парових

та водогрійних котлів 

І. Загальні положення

1.1.  До обслуговування котлів можуть бути допущені особи, не молодші 18 років, які пройшли медичне обстеження з метою визначення їх фізичного стану та відповідності вимогам цих професій, спеціальне навчання і мають посвідчення кваліфікаційної комісії на право обслуговування котлів, пройшли вступний та первинний на робочому місці інструктажі з охорони праці.

Особи, які не пройшли навчання, до роботи на обладнанні котельні не допускаються.

Періодична перевірка знань операторів котлів проводиться не рідше одного разу на 12 місяців. Позачергові перевірки знань у них проводяться:

а) при переході на інше підприємство;

б) у випадку переведення на обслуговування котлів іншого типу;

в) при переведенні котлів на спалювання іншого виду палива;

г)  при перерві в роботі понад 6 місяців;

д) за рішенням адміністрації або за вимогою інспектора Держнаглядохоронпраці.

1.2. При перерві в роботі за спеціальністю більше 12 місяців оператори котлів проходять перевірку знань у комісії підприємства і, при задовільних результатах перевірки, допускаються до стажування для відновлення  необхідних навичок згідно з програмою, затвердженою адміністрацією,  підприємства.

1.3.     Якщо котли обслуговують в зміні кілька операторів, то вони підпорядковуються старшому оператору, призначеному адміністрацією підприємства, керівництвом цеху, дільниці.

1.4.     Приймання зміни та її здавання повинні проводитись з дотри-
манням вимог Правил внутрішнього розпорядку.

1.5.     Під час роботи оператор повинен мати при собі посвідчення на
право обслуговування котлів.

1.6.     Персонал котельні повинен чітко знати і виконувати вимоги даної інструкції та Правила внутрішнього трудового розпорядку.

1.7.     Не дозволяється приймати і здавати чергування під час ліквідації аварії у котельні.

1.8. Оператор не повинен допускати в котельню сторонніх осіб, Вони можуть бути допущені тільки з дозволу адміністрації та у супроводі її представника.

Л .9. Приміщення котельні, котли і все устаткування повинні утриму-ватись у справному стані і належній чистоті. Забороняється захаращувати приміщення котельні чи зберігати в ньому матеріали і предмети. Проходи в котельному приміщенні і виходи з нього мають бути завжди вільними. Двері для виходу з котельні повинні легко відчинятися назовні.

1.10. Оператор котлів несе відповідальність за порушення вимог даної
інструкції та у відповідності з чинним законодавством України.

1.11. Оператор котлів зобов’язаний знати і виконувати вимоги норма-
тивних актів з охорони праці, бережно відноситись до устаткування,
інструментів, пристроїв, матеріалів та засобів індивідуального захисту,
утримувати в чистоті і порядку робоче місце та територію біля котельні

1.12. Оператору котельні забороняється:

а) залишати обладнання котельні без нагляду;

б) виконувати роботу, яка не входить в його прямі обов’язки.

1.13.  Персонал котельні_повинен дотримуватись вимог особистої
гігієни:

а) верхній одяг, головний убір, вуличне взуття, особисті речі залишати
в гардеробній;

б) працювати в чистому спецодязі;

в) вживати їжу в кімнаті для приймання їжі.

IIВимоги безпеки перед початком роботи

2.1.       Одягніть спецодяг, спецвзуття, захисні окуляри.

2.2.       При прийманні зміни оператор зобов’язаний ознайомитися з запи-
сами в змінному журналі і спільно з оператором, що здає зміну перевірити
справність працюючих котлів і устаткування, яке відноситься до них,
приладів і засобів захисту: економайзерів, бойлерів, деаераторів, сепа-
раторів постійної продувки, запобіжних клапанів, покажчиків рівня води,
автоматичних сигналізаторів гранично допустимих рівнів води, мано-
метрів, термометрів автоматики безпеки за всіма її параметрами, запірної
і регулюючої арматури, живильних, спускних, продувальних і паротру-
бопроводів, живильних насосів, устаткування шлако- і золовидалення,
димососів, вентиляторів, устаткування подачі палива в топці котлів і т. д.
При цьому повинна бути також перевірена справність аварійного освіт-
лення і сигналізації для виклику адміністрації.

2.3.       Перед розпалюванням котла необхідно ретельно перевірити:

а) справність топки і газоходів, запірних і регулюючих приладів;

б)  справність контрольно-вимірювальних приладів, арматури,
гарнітури, живильних приладів, димососів і вентиляторів, а також
наявність природної тяги;

в) справність устаткування для спалювання відповідного виду палива;

г) заповнення котла водою до відмітки нижчого рівня, а при наявності
водяного економайзера – заповнення його водою;

д) чи тримається рівень води в котлі і чи немає пропускання води
через лючки, фланці та арматуру;

е)  чи немає заглушок перед і після запобіжних клапанів, на паро-,
мазуто- і газопроводах, на живильній спускній і продувній лініях;

ж) відсутність у топці і газоходах людей чи сторонніх предметів.

2.4.        Провентилювати топку і газоходи протягом 10-15 хвилин шляхом
відкриття дверей топки, піддувала, шиберів для регулювання подачі
повітря, заслонок природної тяги, а при наявності димососів і венти-
ляторів – шляхом їх виключення. Для включення димососа для вентиляції
топки і газоходів у котлів, працюючих на газоподібному паливі, необ-
хідно переконатися, що ротор не торкається корпусу димососа, для чого
ротор прокручується вручну. Включення димососів у вибухонебез-
печному виконанні допускається тільки після провітрювання котлів
природною тягою і після перевірки справності димососа.

2.5.        Для котла, працюючого на газоподібному паливі, після виконання
вимог пп. 2.3, 2.4:

а)  перевірити справність газопровода і встановлених на ньому кранів
і засувок, вся запірна арматура на газопроводах повинна бути закрита,
а крани на продувальних газопроводах – відкриті.

б) продути газопровід через продувальну свічку, поступово відкри-
ваючи засувок на відгалуженні газопровода до котла. Якщо після пере-
вірки газоаналізатором виявиться, що в газопроводі відсутня вибухо-
небезпечна газоповітряна суміш, свічку треба закрити;

в)  переконатися у відсутності витікання газу з газопроводів, газового
обладнання й арматури шляхом обмилювання нарізних і фланцевих
з’єднань. Користування відкритим вогнем при виконанні цієї роботи
категорично забороняється;

г)  перевірити за манометром відповідність тиску газу, а при двопро-
відних пальниках, крім того, відповідність тиску повітря перед засувками
пальників при працюючому дуттьовому вентиляторі, встановленому
тиску;

д) відрегулювати тягу котла, що розпалюється, встановивши розрід-
ження в топці 2-3 мм водяного стовпчика.

2.6.  Для котла, працюючого на рідкому паливі, температуру палива
довести до величини, встановленої в інструкції, прогріти парову лінію
до форсунок. Переконавшись у справності устаткування за змінним
журналом, оператор повинен зробити запис про здавання і прийняття
зміни. Якщо при перевірці буде виявлена несправність устаткування, то
приймаючий зміну оператор повинен зробити про це запис в змінному
журналі і сповістити про це особу, відповідальну за справний стан і

безпечну експлуатацію котлів, для прийняття відповідного рішення з цього питання і надання необхідної вказівки операторові.

2.7. Операторові забороняється залишати робоче місце за відсутності змінного. У випадку відсутності останнього це необхідно довести до відома особи, відповідальної за справний стан і безпечну експлуатацію котлів, і керуватися його вказівками.

IIIВимоги безпеки під час виконання роботи

При розпаленні котлів оператор повинен:

3.1. Виконувати розпалення котлів тільки за наявності розпорядження,
записаного в змінному журналі особою, відповідальною за справний стан
і безпечну експлуатацію котлів, чи особою, що її заміняє. В розпорядженні
повинні бути зазначені тривалість заповнення котла водою та її темпе-
ратура. Оператор повинен бути завчасно попереджений про час розпалю-
вання котла.

3.2.        Виконувати розпалення котлів протягом часу, встановленого
адміністрацією, при слабкому вогні, зменшеній тязі, закритому паровому
вентилі, відкритому запобіжному клапані або вентилі для випуску
повітря. При розпаленні котла необхідно забезпечити рівномірний
прогрів його частин і завчасно ввімкнути прилад для підігріву води в
нижньому барабані котла. Застосування при розпаленні котла, працю-
ючого на твердому паливі, легкозаймистих матеріалів (бензину, гасу) не
допускається.

3.3.        При наявності у пароперегрівача котла приладу для запобігання
перегріву його елементів при розпалюванні котла, ввімкнути цей прилад.

3.4.        При наявності у водяного економайзера обвідного газоходу,
гарячі гази з котла необхідно спрямувати через цей газохід, закривши
заслінку для пропускання газів через економайзер. Переводити гарячі
гази на газохід економайзера належить після того, як установиться
регулярне живлення котла. За відсутності обвідного газоходу для
попередження нагріву води в економайзері вище допустимої температури
здійснювати прокачування через економайзери води, що направляється
по згінній лінії в бак або дренаж. Якщо котли мають водяні економайзери
киплячого типу і рециркуляційні лінії, що з’єднують водяний простір
барабана з нижніми колекторами економайзера, то перед розпалюванням
котла відкрити вентилі на цих лініях.

3.5.        Пальник котла, працюючого на газоподібному паливі, запалю-
вати таким чином: внести в топку до гирла пальника, що включають,
запальник, подати газ, поволі відкриваючи засувку перед пальником, і
стежити за тим, щоб він загорівся одразу, тут же почати подачу повітря,
потім збільшити подачу газу і повітря, одночасно регулюючи розрід-
ження в топці і полум’я у пальнику. Вилучити запальник з топки після
одержання стійкого полум’я.

           Якщо до запалювання пальника полум’я запальника згасло, негайно припинити подачу газу в пальник, вилучити запальник з топки і провен-тилювати топку та газоходи протягом 10-15 хвилин. Тільки після цього можна приступати до розпалювання пальника. При наявності у котла кількох пальників їх запалювання виконується послідовно. Якщо при розпаленні погаснуть всі або частина запалених пальників, негайно припинити подачу газу до них, вилучити з топки запальник і провен-тилювати топку та газоходи протягом 10-15 хвилин. Тільки після цього повторно запалити пальники.

Запалюючи пальники, не слід стояти напроти отворів (розпалю-вальних люків), щоб не постраждати від випадкового викиду з топки полум’я.

Оператор має бути забезпечений засобами індивідуального захисту.

Операторові забороняється:

а) запалювати в топці погаслий газ без закриття подачі газу на паль-
ники котла попередньої вентиляції топки і газоходів;

б) запалювати газовий факел від сусіднього пальника.
Запалювання топок котлів, обладнаних автоматикою, виконувати з

обов’язковим дотриманням вимог інструкції заводу-виготовлювача котлів або спеціалізованих пусконалагоджувальних організацій з обслу-говування автоматики.

3.6.            При паровому розпиленні рідкого палива для розпалювання
форсунки в топку ввести палаючий розпалювальний факел, подати пар
до форсунки, а після цього — паливо шляхом поступового відкриття
вентиля. Після запалення мазуту, змінюючи подачу мазуту, пари і по-
вітря, відрегулювати горіння.

3.7.            При механічному розпиленні мазуту після внесення в топку
палаючого розпалювального факела або включення автоматики розпа-
лювання причинити повітряний шибер і, поволі відкриваючи вентиль,
подати мазут у топку. Після того, як мазут займеться, відрегулювати горіння.

3.8. Розпалювальний факел видалити з топки лише тоді, коли горіння
стане тривалим. Якщо мазут не загорівся, негайно припинити подачу
його в форсунки, забрати з топки розпалювальний факел і провен-
тилювати топку, газоходи і повітропроводи протягом 10-15 хвилин,
установити причину незагоряння палива та усунути Її/Тільки після цього
знову приступити до розпалювання форсунки. При наявності у котлах
кількох форсунок розпалювання їх виконувати послідовно. Якщо при
розпалюванні погаснуть усі працюючі форсунки, негайно припинити
подачу в них палива, видалити з топки ручні розпалювальні факели і
привентилювати топку, димоходи і повітропроводи протягом 10-15 хви-
лин при працюючому димососі і вентиляторі. Після цього можна знову
розпалювати форсунки. Якщо погасне частина працюючих форсунок,
слід негайно припинити подачу палива в ці форсунки, а потім запалити

їх з допомогою палаючого ручного розпалювального факела. Розпа-люючи форсунки, не можна стояти напроти отворів (розпалювальних люків), щоб не постраждати від випадкового викиду полум’я. Операто-рові забороняється запалювати факел форсунки від сусідньої розжареної кладки топки (без розтоплювального факела).

3.9. Коли з відкритого запобіжного клапана або повітряного вентиля
почне виходити пара, закрити запобіжний клапан або повітряний вентиль
і відкрити продувальний вентиль за пароперегрівачем.

3.10. Підтягування болтів, лазів, люків під час розпалювання котла ви-
конувати з великою обережністю, тільки нормальним ключем, без
застосування продовжуючих важелів і в присутності особи, відпові-
дальної за справний стан і безпечну експлуатацію котлів.

Для котлів з робочим тиском до 0,6 МПа підтягування болтів, лазів і люків допускається при тиску не більше 50 відсотків робочого тиску, від 0,6 до 6 МПа – при тиску не більше 0,3 МПа, понад 6 МПа – при тиску не більш 0,5 МПа.

3.11.     При розпаленні вести контроль за переміщуванням елементів
котла при тепловому розширенні за покажчиками переміщування.

3.12.     При включенні котла в роботу оператор повинен перевірити:

а) справність дії запобіжних клапанів, покажчиків рівня води, мано-
метрів і живильних пристроїв;

б) показання знижених покажчиків рівня води за покажчиками рівня
води прямої дії;

в) включення і працездатність автоматики безпеки, сигналізаторів і
апаратури автоматичного управління котлів;

г) продувку котла.

Перевірка справності дії запобіжних клапанів, покажчиків рівня води, манометра, а також продувка котла повинні проводитись у рукавицях, з метою виключення опіків обслуговуючого персоналу.

Забороняється пуск у роботу котлів з несправною арматурою, живиль-ними приладами, автоматикою безпеки, засобами протиаварійного захисту і сигналізації.

3.13.     Включення котла в паропровід необхідно виконувати поволі, після
ретельного прогріву і продувки паропроводу. При прогріві стежити за
справністю паропроводу, компенсаторів, опор і підвісок, а також за
рівномірним розширенням паропроводу. При виникненні вібрації чи
різких ударів припинити прогрів до усунення дефектів.

3.14.     При підключенні котла до паропроводу, що знаходиться в роботі,
слід пересвідчитися, що тиск у котлі є рівним або нижчим за тиск у паро-
проводі, але не більш як на 0,05 МПа, при цьому горіння в топці змен-
шити. Якщо при цьому в паропроводі будуть виникати поштовхи або
гідравлічні удари, негайно припинити включення котла і збільшити
продувку паропроводу.

3.15.В міру підвищення навантаження котла зменшити продувку пароперегрівача, а при досягненні приблизно половини нормального навантаження продувку припинити.

3.16.  Час початку розпалювання і включення котла в роботу записати
в змінному журналі.

При роботі котла оператор повинен:

3.17.         Уважно стежити за справністю котла і всього устаткування ко-
тельної і суворо дотримуватися встановленого режиму роботи котла.

3.18.         Виявлені в процесі роботи устаткування неполадки записувати
в змінний журнал. Вживати термінових заходів щодо усунення неполадок,
які загрожують безпечній і безаварійній роботі устаткування. Якщо
неполадки усунути власними силами неможливо, повідомити про це
особу, відповідальну за справний стан і безпечну експлуатацію котлів.

3.19.         Особливу увагу під час роботи звертати на:

а) підтримування нормального рівня води в котлі і рівномірне жив-
лення його водою. При цьому не допускати, щоб рівень води опускався
нижче допустимого нижчого рівня чи підіймався вище допустимого
вищого рівня;

б) підтримування нормального тиску пари (підвищення тиску в котлі
вище дозволеного не допускається);

в) підтримування температури перегрітої пари, а також температури
живильної води економайзера;

г) нормальну роботу пальників (форсунок).

3.20.  Перевірка справності дії манометрів, запобіжних клапанів,
покажчиків рівня води і живильних насосів повинна виконуватись із
записом у змінний журнал у такі терміни:

а) для котлів з робочим тиском до 1,4 МПа включно – не рідше одного
разу на зміну;

б) для котлів з робочим тиском понад 1,4 МПа і до 4 МПа – не рідше
одного разу на добу (крім котлів установлених на теплових електро-
станціях);

в) для котлів, установлених на теплових електростанціях, – відповідно
до графіка, затвердженого головним інженером. Про результати пере-
вірки необхідно робити записи у змінному журналі.

3.21.         Перевірка справності манометра виконується з допомогою
триходового крана або запірних вентилів, що заміняють його, шляхом
встановлення стрілки манометра на нуль. Не рідше одного разу на 12 мі-
сяців манометри повинні бути перевірені з установленням клейма або
пломби відповідно до порядку, передбаченого Держстандартом України.

3.22.         Перевірка покажчиків рівня води проводиться шляхом їх про-
дувки. Справність зниження покажчиків рівня перевіряється порівнянням
їх показань із показаннями покажчиків рівня води прямої дії.

3.23.     Справність запобіжних клапанів перевіряється примусовим короткочасним їх “підривом”. Робота котлів із зламаними чи не відрегульованими запобіжними клапанами забороняється. Забороняється заклинювати запобіжні клапани або додатково навантажувати їх.

3.24.     Справність усіх живильних насосів або інжекторів необхідно перевіряти шляхом короткочасного пуску кожного з них у роботу.

3.25.       Перевірка справності сигналізації та автоматичного захисту повинна проводитись у відповідності з графіком та інструкцією, розробленими та затвердженими адміністрацією підприємства в установленому порядку.

3.26.         Закидання твердого палива на колосникові ґрати ручної топки
здійснювати невеликими порціями, якомога швидше, при ослабленому або виключеному дутті. При наявності кількох завантажувальних дверцят завантаження палива крізь кожні дверцята здійснювати за чергою, після того як раніше закинуте в попередні дверцята паливо почне розгорятися. Висоту шару палива на колосникових ґратах підтримувати залежно від сорту та якості палива за вказівкою адміністрації. При збільшенні навантаження котла необхідно спочатку збільшити тягу, а після цього додати дуття, при зниженні – спочатку зменшити дуття, а потімтягу. Дверцята топок повинні бути зачинені і замкнені на клямки.

3.27.         Якщо котел працює на газоподібному паливі, для збільшення навантаження необхідно поступово спочатку збільшувати подачу газу (а потім повітря) і відрегулювати тягу, для зменшення – спочатку знизити подачу повітря, потім газу, після чого відрегулювати тягу.

            При роботі котла на рідкому паливі для збільшення навантаження додати тягу, збільшити подачу повітря, потім мазуту (на парових форсунках перед збільшенням подачі мазуту збільшити подачу пари), для зменшення – спочатку зменшити подачу мазуту, пари і повітря, а потім зменшити тягу.

3.29.Періодичну продувку котла проводити в терміни, встановлені згідно з графіком та інструкцією, розробленими та затвердженими адміністрацією підприємства, у присутності старшого по зміні оператора. Про належну продувку котла повинні бути попереджені персонал, який працює в котельні, а також особи, які ремонтують сусідні котли.

До продувки переконатись у справності водовказівних приладів, пристроїв живлення і в наявності води в баках живлення, а також у тому, що котли, які ремонтують або чистять, відключені від продувальних ліній.

Рівень води в котлі перед продувкою повинен бути трохи вищим від нормального. Відкриття продувальної арматури виконувати обережно і поступово. При наявності двох запірних пристроїв спочатку відкрити другий від котла пристрій, а після припинення продувки спочатку

закрити перший від котла пристрій. Періодична продувка повинна виконуватися двома особами, одна з яких безпосередньо відкриває і закриває вентилі, а друга – спостерігає за водовказівними приладами. В разі виникнення в продувальних лініях гідравлічних ударів, вібрації трубопроводу чи інших відхилень від нормальних режимів роботи, продувка повинна бути негайно припинена. По закінченні продувки треба переконатися, що запірні засоби на продувній лінії надійно закриті і не пропускають воду.

Забороняється здійснювати продувку при несправній продувальній арматурі, відкривати і закривати арматуру ударами молотка чи інших предметів, а також за допомогою подовжуючих важелів. Час початку і закінчення продувки котла слід записати в змінному журналі.

3.30.      Забороняється проводити під час роботи котла підчеканення за-
клепочних швів, заварку елементів котла.

3.31.      Чищення ручної топки проводити при зниженому навантаженні
котла, ослабленому або виключеному дутті і зниженій тязі. При ручному
золовидаленні шлак і золу, які видаляються з топки в бункер, заливають
водою в самому бункері або у вагонетці, якщо остання встановлена під
шлаковим затвором в ізольованій камері. Спуск шлаку і золи виконувати
з відома старшого оператора котла. Перед спуском шлаку і золи в
бункери чи топки попередити про це всіх робітників, які знаходяться в
зольному приміщенні. При відкриванні шлакових затворів не дозво-
ляється перебувати поблизу них.

При вилученні шлаку і золи з топки безпосередньо на робочу площадку над місцем їх заливки включити витяжну вентиляцію.

3.32. Видалення з поверхні нагрівання котлів шлаку, золи обдуванням
виконувати в терміни, встановлені адміністрацією підприємства. Перед
обдуванням котла збільшити тягу. Якщо тяга не може бути збільшена,
послабити горіння в топці шляхом зменшення дуття.

Обдування проводити за ходом газів, починаючи з поверхонь нагрі-вання, розміщених у топковій камері чи в першому газоході котла. Про проведення цієї роботи необхідно попередити весь персонал, який його обслуговує. Щоб уникнути опіків слід ставати осторонь від дверцят. Обдувку негайно припинити, якщо під час її проведення виникає вибивання газів через люки, а також при виявленні неполадок у котлі або обдувальному пристрої.

3.33.      Усі пристрої та прилади автоматичного управління і безпечної
роботи котла підтримувати в справному стані і регулярно перевіряти.
Порядок і терміни перевірки повинні бути вказані в інструкції, розроб-
лений та затвердженій адміністрацією підприємства (власником котла) в
установленому порядку.

3.34.      При зупинці роботи котла оператор в усіх випадках зупинення,
за винятком аварійного, розпочинати роботи може після одержання
письмового дозволу адміністрації підприємства (власника котла).

При зупиненні котла:

а)  підтримувати рівень води в котлі вище середнього робочого по-
ложення;

б) припинити подачу палива в топку;

в)  відключити його від паропроводів після повного припинення го-
ріння в топці і припинення відбору пари, а при наявності пароперегрівача –
відкрити продувку. Якщо після відключення котла від паропроводу тиск
у котлі підвищується, підсилити продувку пароперегрівача. Дозво-
ляється також зробити невелику продувку котла і поповнення його водою;

г)  зробити розхолодження котла і спуск води з нього в порядку,
встановленому адміністрацією.

3.35.  При зупиненні котла, який працює на твердому паливі, оператор
повинен:

а) допалити при зменшених дутті і тязі рештки палива, які знаходять
ся в топці. Забороняється гасити паливо, яке горить, засипаючи його
свіжим паливом або заливаючи водою;

б) припинити дуття і зменшити тягу;

в) очистити топку і бункери;

г) припинити тягу, закривши димову заслінку, топкові і піддувальні
дверцята (при механічній топці припинити тягу після охолодження ґратів).

3.36.        При зупиненні котла, що працює на газоподібному паливі з
примусовою подачею повітря, зменшити, а потім зовсім припинити
подачу до пальників газу, а слідом за цим – повітря. При інжекційних
пальниках спочатку припинити подачу повітря, а потім – газу. Після
відключення всіх пальників відключити газопровід котла від загальної
магістралі, відкрити продувальну свічку на відводі, а також провенти-
лювати топку, газоходи і повітропроводи.

3.37.        При зупиненні котла, що працює на рідкому паливі, оператор
повинен:

а) закрити подачу палива у форсунку;

б) припинити подачу пари в парову форсунку або повітря при
повітряному розпиленні;

в) при наявності кількох форсунок проводити її виключення послі-
довно, зменшуючи дуття і тягу;

г) провентилювати топку, газоходи, після чого закрити дуття і тягу.

3.38.        Консервацію зупинених котлів проводити у відповідності з
вказівками, зазначеними в інструкції заводу-виготовлювача з монтажу
та експлуатації котлів.

3.39.        При виконанні ремонтних робіт оператор повинен до початку
проведення будь-яких робіт всередині котла, з’єднаного з іншими
працюючими котлами загальними трубопроводами (паропровід,
поживні, дренажні, спускові лінії і т. п.), а також перед оглядом чи
ремонтом елементів, що працюють під тиском, відключити котел від усіх

При зупиненні котла:

а)  підтримувати рівень води в котлі вище середнього робочого по-
ложення;

б) припинити подачу палива в топку;

в)  відключити його від паропроводів після повного припинення го-
ріння в топці і припинення відбору пари, а при наявності пароперегрівача –
відкрити продувку. Якщо після відключення котла від паропроводу тиск
у котлі підвищується, підсилити продувку пароперегрівача. Дозво-
ляється також зробити невелику продувку котла і поповнення його водою;

г)  зробити розхолодження котла і спуск води з нього в порядку,
встановленому адміністрацією.

3.35.  При зупиненні котла, який працює на твердому паливі, оператор
повинен:

а) допалити при зменшених дутті і тязі рештки палива, які знаходять
ся в топці. Забороняється гасити паливо, яке горить, засипаючи його
свіжим паливом або заливаючи водою;

б) припинити дуття і зменшити тягу;

в) очистити топку і бункери;

г) припинити тягу, закривши димову заслінку, топкові і піддувальні
дверцята (при механічній топці припинити тягу після охолодження ґратів).

3.38.        При зупиненні котла, що працює на газоподібному паливі з
примусовою подачею повітря, зменшити, а потім зовсім припинити
подачу до пальників газу, а слідом за цим – повітря. При інжекційних
пальниках спочатку припинити подачу повітря, а потім – газу. Після
відключення всіх пальників відключити газопровід котла від загальної
магістралі, відкрити продувальну свічку на відводі, а також провенти-
лювати топку, газоходи і повітропроводи.

3.39.        При зупиненні котла, що працює на рідкому паливі, оператор
повинен:

а) закрити подачу палива у форсунку;

б) припинити подачу пари в парову форсунку або повітря при
повітряному розпиленні;

в) при наявності кількох форсунок проводити її виключення послі-
довно, зменшуючи дуття і тягу;

г) провентилювати топку, газоходи, після чого закрити дуття і тягу.

3.40.        Консервацію зупинених котлів проводити у відповідності з
вказівками, зазначеними в інструкції заводу-виготовлювача з монтажу
та експлуатації котлів.

3.41.        При виконанні ремонтних робіт оператор повинен до початку
проведення будь-яких робіт всередині котла, з’єднаного з іншими
працюючими котлами загальними трубопроводами (паропровід,
поживні, дренажні, спускові лінії і т. п.), а також перед оглядом чи
ремонтом елементів, що працюють під тиском, відключити котел від усіх

IVВимоги безпеки після закінчення роботи

4.1.        Операторові забороняється залишати котли без нагляду до
повного припинення горіння в топці, вилучення з неї решток палива і
зниження тиску до нуля. Котли, які не мають цегляної кладки, допус-
кається залишати в закритому на замок приміщенні, не очікуючи на
зниження тиску до атмосферного, якщо після припинення горіння в топці
і вилучення решток палива з неї, також шлаку і золи з бункера тиск в
котлі почав знижуватися.

4.2.        Упорядкуйте робоче місце, приберіть у відведені місця деталі,
матеріали, сміття та відходи.

4.3.        Очистіть від бруду інструменти і покладіть їх у відведене місце.

4.4.        Про всі виявлені недоліки в роботі устаткування повідомте нас-
тупну зміну і безпосереднього керівника.

4.5.        Приведіть себе в порядок; вимийте руки і обличчя з милом або
прийміть душ.

VВимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1.     Якщо при роботі котла на газі погаснуть всі пальники або частина
з них (припиниться подача повітря до пальників, що працюють із приму-
совою подачею повітря, чи різко підвищиться тиск газу перед паль-
никами), негайно припинити подачу газу до пальників, перекривши для
цього вимикальну арматуру перед пальниками, провентилювати топку,
газоходи і повітропроводи, з’ясувати та усунути причину порушення
нормального режиму горіння; після цього розпочати повторне розпа-
лювання котла, зробивши відповідний запис у вахтовому журналі.

5.2.     У разі, якщо при роботі котла на рідкому паливі погаснуть всі
форсунки, негайно припинити подачу палива (а також пари – при паро-
вому розпиленні), зменшити дуття, тягу та усунути причини припинення
горіння.

5.3.  Без одержання розпорядження в аварійних випадках негайно
зупинити котел і повідомити про це особу, відповідальну за справний
стан і безпечну експлуатацію котлів, або особу, яка заміняє її. Подібним
чином діють у таких випадках:

а) при виявленні несправності запобіжного клапана або інших
запобіжних пристроїв, що заміняють його;

б) якщо тиск у барабані котла піднявся вище дозволеного більше ніж
на 10 відсотків і .продовжує підніматися, незважаючи на припинення
подачі палива, зменшення тяги, дуття і посилене живлення котла водою;

в) якщо стався спуск води у котлі (нижче нижньої кромки водовка-
зівного скла). Підживлення котла водою при цьому категорично забо-
роняється;

г)  якщо рівень води швидко знижується, незважаючи на підсилене
живлення котла водою;

д) якщо рівень води піднявся вище верхнього допустимого рівня і
продувкою котла не вдається знизити його

е) якщо припинена дія всіх живильних приладів;

ж) якщо припинена дія всіх покажчиків рівня води;

з)  якщо в основних елементах котла (барабані, колекторі, камері,
жаровій трубі, вогневій коробці, кожусі топки, трубних ґратах, зовніш-
ньому сепараторі, паропроводі) будуть виявлені тріщини, випини,
пропуски в зварних швах, обрив анкерного болта або двох чи більше
зв’язувань;

й) якщо виявлена загазованість котельної з котлами, що працюють на газоподібному паливі, припинена подача газу, стався вибух газопо-вітряної суміші в топці котла або газоходах;

і) якщо припинено подачу електроенергії при штучній тязі, а також пошкоджені елементи котла та його обмурування, що створює загрозу для обслуговуючого персоналу або руйнування котла;

к) при недопустимому підвищенні чи зниженні тиску в тракті прямо-точного котла до вмонтованих засувок;

л) при згасанні факелів в топці при камерному спалюванні палива;

м) при зниженні витрачення води через водогрійний котел нижче мінімально допустимого значення;

н) при зниженні тиску води в тракті водогрійного котла;

о) при підвищенні температури води на виході з водогрійного котла до 20°С нижче температури насичення, яка відповідає робочому тиску води у вихідному колекторі котла;

п) при несправності автоматики безпеки чи аварійної сигналізації, включаючи зникнення напруги на цих приладах;

р) якщо виникла пожежа в котельній чи зайнялась сажа або частинки палива в газоходах, що загрожує обслуговуючому персоналу чи котлу, при цьому весь обслуговуючий персонал котельної, який працює на зміні, повинен вжити заходів для погашення пожежі – згідно з планом ліквідації можливих аварійних ситуацій і, в разі необхідності, викликати пожежну службу за телефоном 01.

5.4.  Причини аварійного зупинення котла записати в змінному
журналі.

5.5.        При появі течі в заклепочних швах або в місцях вальцювання
труб, свищів на трубах поверхні нагріву котла, а також при інших по-
шкодженнях і неполадках котла, арматури, що не вимагають негайного
зупинення, терміново повідомити про це адміністрацію і зробити запис
у змінному журналі.

5.6.        При аварійному зупиненні котла оператор повинен:

а) припинити подачу палива і повітря, різко послабити тягу;

б) якомога швидше видалити паливо, що горить з топки; у виняткових
випадках, якщо це необхідно, паливо, що горить, залити водою,

спостерігаючи за тим, щоб струмінь води не потрапляв на стінки котла та обмурування;

в) після припинення горіння в топці відкрити на деякий час димову
заслінку, а в ручних топках – топкові дверцята;

г) відключити котел від головного паропроводу;

д) випускати пару крізь підняті запобіжні клапани або аварійний
вихлопний вентиль, як передбачено в п.5.3.

5.7.     При зупиненні котла через спалахування сажі або внесення палива в економайзері, пароперегрівачі або газоходах негайно припинити подачу палива і повітря в топку, припинити тягу, зупинивши димососи і дуттьові вентилятори, та повністю перекрити повітряні і газові заслінки.
      Якщо можливо, наповнити газохід парою і після припинення горіння провентилювати топку.

5.8.     При пожежі в котельні з котлами, які працюють на газоподібному паливі, негайно відключити газопровід котельної за допомогою засувки, встановленої поза приміщенням котельної.    Аварійна зупинка котлів на теплових електростанціях повинна здійснюватися відповідно до вимог Правил технічної експлуатації електричних станцій і мереж.

Інструкція №64

з охорони праці під час роботи підлогонатирачем і пилососом

І. Загальні положення

1.1. До роботи з переносними електроприладами (електропідло-гонатирач, пилосос) допускаються особи, які пройшли відповідне навчання, отримали інструктаж з правил техніки безпеки і мають І групу допуску з електробезпеки, оволоділи безпечними прийомами і навичками праці та засвоїли вимоги даної інструкції, і пройшли медичний огляд.

1.2.Працювати необхідно тільки справним переносним електро-інструментом.

IIВимоги безпеки перед початком роботи

2.1.      Одягнути спецодяг, перевірити справність засобів індивідуального
захисту (діелектричні рукавиці).

2.2.      Необхідно переконатися в справності шнура живлення електро-
приладу, штепсельної вилки, електророзетки. При виявленні непо-
ладок необхідно повідомити про це відповідального за електро-
господарство.

23; Для запобігання виходу з ладу електродвигуна не допускається попадання вологи на з’єднувальний шнур, корпус або в середину пилососа, підлогонатирача.

IIIВимоги безпеки під час виконання роботи

3.1.Включати вилку з’єднувального шнура електропідлогонатирача у розетку сухими руками і за корпус вилки (а не за шнур) тільки при вер-тикальному положенні штанги управління.

3.2.Пересувати та переносити пилосос необхідно за шланг та ручку.

3.3.Оберігати корпус електропідлогонатирача і пилососа від ударів, а шнур живлення від пошкодження.

Не дозволяється:

а) вмикати і вимикати електроприлади мокрими руками;

б) відкривати пилосос і тягнути за шнур живлення, коли пилосос
включений у електромережу;

в) перекривати на довгий час втягуючий отвір пилососа;

г) розмотувати і змотувати шнур живлення при працюючому дви-
гуні;

д) користуватися пилососом і підлогонатирачем з пошкодженими
ізоляцією електрошнура та штепсельною вилкою. Робота з несправним
фільтром – не допускається;

є) насаджувати пас після під’єднання шнура живлення до ефект-ромережі;

е)  під час роботи з підлогонатирачем і пилососом торкатися руками
до металевих предметів (батареї опалення, труби та ін.).

При роботі з пилососом і підлогонатирачем необхідно дотримуватися правил електробезпеки та пожежної безпеки:

а) не залишайте працюючий пилосос з притиснутою насадкою до
оброблювальної поверхні;

б) не вмикайте електроприлади в одну штепсельну розетку одночасно
з іншими побутовими електроприладами.

IVВимоги безпеки після закінчення роботи

4.1.      Вимкнути електропідлогонатирач, пилосос з електромережі за
корпус вилки. Акуратно змотати шнур і провести очистку щіток підло-
гонатирача і фільтра пилососа.

4.2.      При очистці фільтра необхідно відключити пилосос від електро-
мережі, вийняти вилку з штепсельної розетки.

4.3.      Не рекомендується вибивати фільтр.

4.4.      Здати підлогонатирач, пилосос та засоби індивідуального захисту
заступнику директора з адміністративно-господарської роботи.

4.5.      Про всі несправності повідомити відповідального за електро-
господарство.

4.6.      Привести себе в порядок, вимити руки з милом.

VВимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1.      При виявлені несправностей в електропідлогонатирачі, пилососі,
пошкодженні електрощита, штепсельної вилки – негайно вимкнути
пилосос, підлогонатирач з електромережі, повідомити заступника
директора з адміністративно-господарської роботи (відповідального за
електробезпеку). До роботи приступити лише після усунення неполадок.

5.2.      При загоранні шнура переносного електроінструмента, вимкнути
рубильник, лише після цього вжити заходів з гасіння пожежі, всіма

наявними засобами пожежогасіння, в разі необхідності — викликати пожежну службу за тел. 101 і швидку допомогу за тел. 103.

Інструкція №65

з  охорони праці на робочому місці

для вчителів та працівників школи

Техніка безпеки – це система організаційних і технічних заходів і засобів, що запобігають дії на працюючих небезпечних факторів.

8. Учитель школи зобов’язаний знати елементарні правила електро-
безпеки, навчити їх учнів; провести опитування кожного учня і, тільки
переконавшись, що учні засвоїли ці правила, допускати їх до навчання.

  1. Не дозволяється викладачеві, техпрацівникам самостійно відкри-
    вати кришки рубильників, вмикати або вимикати електроустановки,
    замінювати перегорілі електролампочки, вставляти запобіжники, вико-
    нувати будь-які дії в розподільному щиті, а також у разі виявлення
    обірваних проводів усувати несправності заземлення і т. п. З цією метою
    потрібно запрошувати електромонтера.

10.При виявленні на території школи обірваного проводу слід про це
негайно повідомити представника адміністрації. Самим залишатися на
місці і попереджувати людей про небезпеку. Ні в якому разі не можна
наближатися до обірваного проводу.

11.У разі загоряння електропроводки необхідно негайно вимкнути
електроустановку, а полум’я гасити тільки піском або кислотним вогне-
гасником, але ні в якому разі не водою чи пінним вогнегасником.

12.Кожен вчитель зобов’язаний знати правила пожежної безпеки, уміти
користуватися засобами пожежогасіння в разі виникнення пожежі.

13.Кожне приміщення (майстерня, кабінет фізики, хімії, інформатики)
обладнуються первинними засобами пожежогасіння, що утримуються у
справному стані і постійній готовності до дій. Викладач, адміністрація
школи, а також технічні працівники повинні стежити, щоб проходи до
місць розміщення пожежного інвентарю та обладнання були вільними
для руху, а пожежна сигналізація доступною і справною.

14.Першочерговим обов’язком кожного працівника школи є 
врятування життя дітей під час пожежі. Керівник закладу, викладацький і обслуговуючий персонал у разі виникнення пожежі зобов’язані:

– негайно повідомити про пожежу у найближчу пожежну частину за телефоном 101, дати сигнал тривоги: для місцевого бойового розрахунку з членів добровільної пожежної дружини або дружини юних пожежників;

–  одночасно вжити всіх залежних від них заходів щодо евакуації дітей
з приміщень (кабінетів, майстерень, актового та спортивного залів); дітей
молодшого віку евакуюють у першу чергу, евакуацію дітей треба по-
чинати з того приміщення, де виникла пожежа, а також з приміщень,
яким загрожує небезпека поширення пожежі, вживаючи заходів до –
відведення паніки серед дітей;

–  негайно приступити до гасіння пожежі своїми силами й наявними в
установі засобами пожежогасіння. Для зустрічі викликаної пожежної
команди необхідно виділити особу, яка повинна інформувати начальника
прибулої команди про таке:

–  чи всі діти евакуйовані з палаючого або задимленого приміщення;

–  в яких приміщеннях ще залишились діти;

–  які приміщення охоплені вогнем і куди вогонь поширюється;

–  про місця зберігання легкозаймистих речовин, які знаходяться в
безпосередній близькості від палаючого приміщення;

–  яке найбільш цінне майно та обладнання необхідно евакуювати в
першу чергу силами команди.

Для припинення пожежі слід вжити таких заходів:

–  охолодити предмет, що горить;

–  ізолювати вогнище від припливу свіжого повітря;

–  віддалити предмети, що горять, припинивши поширення вогню на
сусідні предмети.

10.Кожен завідуючий кабінетом, лабораторією, майстернею вживає
необхідних заходів щодо створення здорових і безпечних умов праці для
проведення занять, забезпечує виконання діючих правил та інструкцій з
техніки безпеки, виробничої санітарії, забезпечує безпечний стан робочих
місць, обладнання, приладів, інструментів.

11.Учитель припиняє проведення занять, пов’язаних з небезпекою для
життя, і доповідає про це керівникові школи. Негайно повідомляє
 керівника про кожен нещасний випадок.

15. Учитель відповідає за нещасні випадки, що трапилися внаслідок
невиконання ним посадових обов’язків.

16. При проведенні вчителями школи робіт, що не входять в коло їх
обов’язків, необхідно ставити дирекцію школи до відома.

17. При переносі шкільних меблів та спортивного інвентарю праців-
никам школи треба бути обережними, не обертатись спиною до нестійких
предметів.

18. При проведенні весняно-осінніх робіт на шкільних ділянках і при
отриманні інвентаря зі складських приміщень потрібно бути уважним,
дотримуватись правил переносу інвентарю і правил техніки безпеки при
виконанні робіт на шкільних ділянках.

19. Забороняється залучати до вішання штор, карнизів, а також до
фарбування, миття і утеплення вікон у школі будь-якого поверху учнів,
навіть старших класів.

23. Роботи щодо закріплення штор, карнизів, миття і фарбування вікон
виконують дорослі групами (2-3 чол.), підстраховуючи один одного,
обов’язково використовуючи при цьому драбину-стрем’янку.  
Забороняється використовувати табуретки, стільці і т. п.

24. При ходінні по натертому мастикою чи лакованому паркеті всім працівникам і учням бути обережними, використовувати взуття лише на низьких підборах.

25. Під час ходіння по сходах обов’язково однією рукою притримуватись  за поручні.

26. Працівникам школи забороняється з’являтись на робочому місці
у нетверезому стані, курити в класних приміщеннях і на території школи.

27. Кожний працівник школи зобов’язаний знати правила надання
першої долікарської допомоги при характерних травмах і пошкодженнях,
теплових і сонячних ударах, вміти зробити штучне дихання і непрямий
масаж серця.

  1. В шкільних хімічних лабораторіях і коморах реактиви треба
    зберігати в шафах, що замикаються на замок.
  2. Педагогічний персонал зобов’язаний вимагати від учнів  підтримування в чистоті приміщень, ретельного провітрювання класів.
  3. Педагогічні працівники зобов’язані дотримуватись правил  внутрішнього трудового розпорядку.