24 лютого 2022 року назавжди розділило життя українців на до та після. О п’ятій ранку російські війська здійснили масовану повітряну атаку по всій території України та почали повномасштабний воєнний наступ. Російські війська обстрілюють та знищують об’єкти інфраструктури, проводять масовані обстріли житлових районів українських міст та сіл з використанням артилерії, реактивних систем залпового вогню та балістичних ракет.
Цей день назавжди змінив країну і кожного українця. Події, які залишили в минулому мирне розмірене життя. Вся Україна і весь світ стали свідками холодної жорстокості катів.
Сьогодні ми згадуємо імена людей, які потом і кров’ю пишуть нашу історію, тих хто віддав найцінніше – життя, щоб ми могли вранці прокидатися пити каву, жити та радіти кожному новому дню.
23.02. в Іспаському опорному ліцеї був проведений виховний захід до другої річниці війни «Дорога Слави: Свічка Пам’яті для Героїв». Учні з усіх класів, від 5-го до 11-го разом з вчителями , об’єдналися, щоб вшанувати пам’ять тих, хто загинув у війні.
Розповідали історії про героїчні вчинки цих людей, відзначали їхню відвагу та самовідданість.
Цей виховний захід був насичений емоціями та дотикався до серця кожного присутнього. Адже ця війна забрала життя багатьох молодих українців. У багатьох домівках не дочекались чи то батька, чи то сина, чи то брата, чи то сусіда , чи просто знайомої людини. До небесного війська приєднались і наші односельці: Юрій Дутчак, Геннадій Запара, Петро Іванчук, Павло Танигін, Петро Мельничук, Юрій Лазоряк, Іван Чепіль.
Їхні сім’ї, як ніхто інший, знають ціну жертви, і їхня присутність на цьому заході ще раз підкреслила важливість пам’яті про наших героїв.
Пам’ять… Вона вічна … Вона не дає згаснути ні єдиній сторінці в історії людства. Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони – святиня нашої пам’яті.
Ці люди – справжні герої, вони загинули як герої і повертають їх як героїв. В кожній області, в кожному районі, у кожному місті чи селі зупиняються процесії, що везуть тіла загиблих у домовинах, і місцеві жителі зі свічками у руках в дощ і в холод, зі сльозами на очах, стоячи на колінах віддають останню шану героям.
Адже герої не вмирають! Вони завше житимуть у наших серцях. По країні з’являються вулиці, майдани, школи названі на честь загиблих воїнів.
Але, на жаль, кожного дня із засобів масової інформації дізнаємося про нові жертви серед українських воїнів, українського населення .
Це означає, що не лише батьки втрачають своїх синів, дружини – коханих чоловіків, діти – батьків, але і ми – своїх захисників.
Це велика кривава рана, яка залишається назавжди в нашій пам’яті, в історії України.
Ви знаєте,
Війна таки скінчиться…
І скоро відбудуються міста.
Але, на жаль, ніколи не вернуться
Всі ті, кого забрали небеса.
Нехай наша пам’ять про тих, хто пожертвував своїми життями за мир, завжди буде живою, а наші дії принесуть їм належну шану.
СЛАВА УКРАЇНІ!
ГЕРОЯМ СЛАВА!
