Учитель – це не просто професія, це – покликання. І треба надзвичайно любити дітей, вірити, що кожен талановитий по-своєму, віддавати їм серце і душу.
Ось і сьогодні вчителька української мови та літератури Наталія ДАРІЙ вкотре довела, що праця вчителя – це своєрідний світ, у якому ти постаєш не просто як людина, що навчає, а як Путівник у країну Людяності, Думки, Творчості. Саме Творчості… тому що її учні – учні 10-А класу показали глибокі знання, вміння акторське, декламування та спів коломийок. Вона вміє вселяти впевненість у своїх силах та спонукає до подальшої творчої праці.
На уроці, присвяченому творчості Михайла Кобинського та його твору “Тіні забутих предків” , десятикласники вправно показували володіння матеріалом, захоплено представляли свої проєкти. Наталія ДАРІЙ задала висикий тон уроку, в якому брали участь не лише діти, а й її чоловік – Ігор ДЕНИС, відомий художник, та присутні вчителі. Ця атмосфера і дала всім присутнім відчути: шум смерек, звуки флояри, свист вітру, симфонію любові, голос відчаю, виття туги. Якось аж містично відкрився цей практично ідеальний диво-текст…Тут звучало кожне слово. Тріумфом любові; тайною гір, безвихіддю туги, містичною казкою, в якій блукають-шукають щось оті тіні. Які ж вони могутні, Карпати, в цьому тексті! Які ж вони фатально красиві! Заколисаний, зачарований, заворожений світ, світ мольфарів і чугайстрів, нявок і щезників, світ, в якому неспокійні габи (хвилі) кидаються на стрімкий гоц (водоспад), аби, згинувши, відродитись… як любов Івана і Марічки.
«Тіні забутих предків» – така собі магія реалізму в гуцульських краях. Їх традиції, міфи, прикмети, язичницька магія, своєрідний діалект – все це талановита вчителька показала на уроці.
Що ж лежить в основі успіху Наталії Миколаївни? Любов до своєї справи? Безперечно! Сумлінна праця? Неодмінно! І ще – великий педагогічний талант. Те, чого не можна навчитись і чого не можна здобути, те, що дано обраним людям як дар Божий.
